Перейти до вмісту

Остон Метьюс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
США Остон Метьюс
Народився 17 вересня 1997(1997-09-17) (27 років)
Сан-Рамон, США
Зріст 191 см
Вага 101 кг
Позиція центральний нападник
Кидок лівий
Клуб НХЛ
Кол. команди 		«Торонто Мейпл-Ліфс»
«ЦСК Лайонс»
Нац. збірна США США
Драфт НХЛ 1-й загальний, 2016
«Торонто Мейпл-Ліфс»
Ігрова кар'єра 2015 — зараз
CMNS: Остон Метьюс у Вікісховищі

Остон Метьюс (англ. Auston Matthews, нар. 17 вересня 1997, Сан-Рамон) — американський хокеїст, центральний нападник клубу НХЛ «Торонто Мейпл-Ліфс». Гравець збірної команди США.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Хокейну кар'єру розпочав ще на юніорському рівні в 2013 році потрапивши до системи з розвитку юніорського хокею США. Досить швидко юнак став зіркою юніорської національної збірної США, до слова його тренером в цей час був українець Борис Дороженко.

У дев'ятнадцятирічному віці Остон змінює Північну Америку на Швейцарії, де приєднується до клубу «ЦСК Лайонс» у складі якого проводить лише один сезон і за цей час він стає володарем Кубку Швейцарії набравши два очки (дві результативні передачі) у переможному фінальному матчі 4–1 над «Лозанною». А навесні в серії плей-оф разом з командою поступається майбутньому чемпіону Швейцарії СК «Берн».

2016 року був обраний на драфті НХЛ під 1-м загальним номером командою «Торонто Мейпл-Ліфс».

Влітку 2016 Метьюс повертається до «Торонто Мейпл-Ліфс». Вже під час регулярного чемпіонату НХЛ він стає одним із лідерів і «Мейпл-Ліфс» та встановлює нову планку для новачків «Торонто» перевершивши рекорд Вендела Кларка за кількістю закинутих шайб 35, а загалом по результатам регулярної першості в його активі вже було 40 закинутих шайб.

Сезон 2017/18 також став вдалим для молодого нападника. Ще до кінця 2017 року він набирає 100 очок в регулярних чемпіонатах, а от в плей-оф його клубу не пощастило, вони програли «Бостон Брюїнс», а сам Остон набрав лише два очка (1+1) в семи матчах.

Сезон 2018/19 Метьюс розпочав з побиття рекорду Вейна Грецкі набравши 12 очок в п'яти матчах.[1] 27 жовтня 2018 в матчі проти «Вінніпег Джетс» Остон отримав травму плеча та пропустив 14 наступних матчів «Мейпл-Ліфс».[2] 27 грудня 2018 його обирають капітаном Атлантичного дивізіону в матчі всіх зірок НХЛ. 5 лютого 2019 укладає п'ятирічний контракт з «Торонто Мейпл-Ліфс» на суму $11.634 мільйонів доларів.[3] Пізніше він закидає свою 100-ту і 101-шу шайби за клуб ставши третім гравцем «Ліфс» за всю історію клубу.[4] Остон став першим гравцем команди який закидає 30 шайб три сезони поспіль.[5]

На початку сезону 2019/20 Метьюс став альтернативним капітаном «кленових».[6] 3 жовтня 2019 в стартовому матчі проти «Оттава Сенаторс» Остон зробив дубль, ставши четвертим гравцем в історії НХЛ, який забивав у кожному з перших стартових матчів чотирьох сезонів поспіль.[7][8]

У наступному сезоні Остон став володарем Трофею Моріса Рішара маючи в активі за підсумками регулярного сезону 66 очок.[9] У плей-оф Кубка Стенлі торонтівці поступились в серії «Монреаль Канадієнс» 4–3.[10][11]

Метьюс через травму проспустив перші три гри сезону 2021/22.[12] Він досить повільно набирав форму але зрештою за підсумками чемпіонату обійшов Леона Драйзайтля. 4 квітня 2022 став автором сьомого хет-трику відзначившись в матчі проти «Тампа-Бей Лайтнінг». Через десять днів 14 квітня Метьюс набрав 100 очко в регулярному чемпіонаті. 26 квітня американець став першим гравцем «кленових» який закинув 60 шайб за сезон.[13] У плей-оф Кубка Стенлі попри непогані результати Остона, як лідера команди «кленові» поступились «Тампа-Бей Лайтнінг» 4–2.[14] 21 червня за підсумками голосувань Остон став володарем Пам'ятного трофею Гарта та Нагороди Теда Ліндсея.[15]

3 січня 2023 року Метьюс набрав 500-е очко за кар’єру в грі проти «Сент-Луїс Блюз».[16] У плей-оф 2023 року «кленові» здолали бар'єр «Тампа-Бей Лайтнінг» перегравши в серії 4–2 але в наступному поступились «Флорида Пантерс» 4–1.

23 серпня 2023 Метьюс підписав чотирирічний контракт з «Торонто Мейпл-Ліфс».[17] У перших двох стартових матчах нового сезону Остон двічі відзначився хет-триками, спочатку в матчі проти «Монреаль Канадієнс» 6–5, а наступного дня проти «Міннесота Вайлд» 7–4.[18] Згодом Остона обрали одним із чотирьох капітанів на матч всіх зірок НХЛ 2024. 30 березня 2024 року він став дев'ятим гравцем в історії НХЛ, який вдруге досяг 60 голів за сезон.[19] 6 квітня 2024 канадець записва до активу 100-е очко в сезоні,[20] такого результату Метьюс досяг вдруге в кар'єрі. По завершенні сезону він втретє став володарем Трофею Моріса Рішара.[21]

14 серпня 2024 року Остон став капітаном «кленових» замінивши Джона Тавареса. Метьюс перший американець, який став капітаном команди «Торонто Мейпл-Ліфс».[22]

На рівні збірних

[ред. | ред. код]

У складі юніорської збірної США ставав двічі чемпіоном світу, а також перемагав на юніорському турнірі в Канаді.

Був гравцем молодіжної збірної США, у складі якої брав участь у 32 іграх, а також здобув бронзову медаль на чемпіонаті світу 2016.

2016 року дебютував у складі національної збірної на чемпіонаті світу 2016 року.

У складі збірної Північної Америки брав участь в Кубку світу 2016.

Нагороди та досягнення

[ред. | ред. код]

Статистика

[ред. | ред. код]

Клубні виступи

[ред. | ред. код]
Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ І Г П О ШХ
2013–14 США ХЛСШ 20 10 10 20 4 — — — — —
2014–15 США ХЛСШ 24 20 28 48 10 — — — — —
2015–16 «ЦСК Лайонс» НЛА 36 24 22 46 6 4 0 3 3 2
2016–17 «Торонто Мейпл-Ліфс» НХЛ 82 40 29 69 14 6 4 1 5 0
2017–18 «Торонто Мейпл-Ліфс» НХЛ 62 34 29 63 12 7 1 1 2 0
2018–19 «Торонто Мейпл-Ліфс» НХЛ 68 37 36 73 12 7 5 1 6 2
2019–20 «Торонто Мейпл-Ліфс» НХЛ 70 47 33 80 8 5 2 4 6 0
2020–21 «Торонто Мейпл-Ліфс» НХЛ 52 41 25 66 10 7 1 4 5 0
2021–22 «Торонто Мейпл-Ліфс» НХЛ 73 60 46 106 18 7 4 5 9 0
2022–23 «Торонто Мейпл-Ліфс» НХЛ 74 40 45 85 20 11 5 6 11 7
2023–24 «Торонто Мейпл-Ліфс» НХЛ 81 69 38 107 20 5 1 3 4 2
Усього в НХЛ 562 368 281 649 114 55 23 25 48 11

Збірна

[ред. | ред. код]
Рік Команда Турнір Місце І Г П О ШХ
2014 США U17 1 6 4 4 8 8
2014 США ЮЧС18 1 7 5 2 7 4
2015 США ЮЧС18 1 7 8 7 15 0
2015 США МЧС 5-е 5 1 2 3 4
2016 США МЧС 3 7 7 4 11 2
2016 США ЧС 4-е 10 6 3 9 2
2016 Північна Америка КС 5-е 3 2 1 3 0
Молодіжна збірна 32 25 19 44 18
Національна збірна 13 8 4 12 2

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Auston Matthews broke an obscure record by Wayne Gretzky. 25Stanley (французька) . 11 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  2. ↑ Shilton, Kristen (29 жовтня 2018). Frustrated Matthews facing another spell on the sidelines. The Sports Network. Процитовано 29 жовтня 2018.
  3. ↑ Mike Johnston (5 лютого 2019). Maple Leafs sign Auston Matthews to five-year contract extension. sportsnet.ca. Процитовано 5 лютого 2019.
  4. ↑ Facts and Figures: Matthews gets 100th NHL goal in Maple Leafs win. National Hockey League. 15 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
  5. ↑ @jonassiegel (26 лютого 2019). Auston Matthews becomes the first player in Leafs history to score 30 goals in each of his first three NHL seasons (Твіт) — через Твіттер.
  6. ↑ Zeisberger, Mike (2 жовтня 2019). Tavares named captain of Maple Leafs, first in three seasons. National Hockey League. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019.
  7. ↑ Matthews scores twice, Maple Leafs beat Senators in opener. Yahoo Sports. 3 жовтня 2019. Архів оригіналу за 4 жовтня 2019. Процитовано 3 жовтня 2019.
  8. ↑ Zibanejad leads 3 Stars of the Week. Національна хокейна ліга. 8 жовтня 2019. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
  9. ↑ McDavid claims Art Ross, Matthews wins Maurice 'Rocket' Richard Trophy. Sportsnet. 19 травня 2021. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 14 березня 2022.
  10. ↑ Mirtle, James (30 травня 2021). Make no mistake, the Maple Leafs losing this series would be the biggest collapse of them all. The Athletic. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 14 березня 2022.
  11. ↑ 2021 Stanley Cup Playoffs: Canadiens pull off massive series comeback while Leafs head to offseason full of questions. The Athletic. 31 травня 2021. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 14 березня 2022.
  12. ↑ Maple Leafs' Auston Matthews undergoes successful wrist surgery. Sportsnet. 13 серпня 2021. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 14 березня 2022.
  13. ↑ Didtler, Mark (4 квітня 2022). Matthews scores hat trick, ties Vaive's single-season franchise goal record as Leafs dominate Lightning. CBC Sports. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
  14. ↑ McCarthy, Dave (14 травня 2022). Paul, Lightning win Game 7, eliminate Maple Leafs. NHL.com. NHL Enterprises, L. P. Архів оригіналу за 15 травня 2022. Процитовано 14 травня 2022.
  15. ↑ 2022 NHL Awards: Full list of winners. Sportsnet. 21 червня 2022. Архів оригіналу за 22 червня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
  16. ↑ Dixon, Ryan (4 січня 2023). Matthews hits 500-point milestone, Maple Leafs fall short in shootout vs. Blues. Sportsnet. Архів оригіналу за 4 січня 2023. Процитовано 4 січня 2023.
  17. ↑ Maple Leafs Re-sign Auston Matthews To Four-year Contract Extension. НХЛ. 23 серпня 2023. Архів оригіналу за 23 серпня 2023. Процитовано 24 серпня 2023.
  18. ↑ Maple Leafs' Auston Matthews opens season with 2 hat tricks. ESPN. 15 жовтня 2023. Архів оригіналу за 16 жовтня 2023. Процитовано 12 квітня 2024.
  19. ↑ Matthews is 9th ever with multiple 60-goal seasons. theScore.com. 31 березня 2024. Процитовано 2 квітня 2024.
  20. ↑ Matthews gets 100th point, Maple Leaf's top Canadiens to gain in Atlantic. nhl.com. 6 квітня 2024. Процитовано 6 квітня 2024.
  21. ↑ Leafs star Auston Matthews finishes season with 69 goals. CTV News. 17 квітня 2024. Процитовано 13 травня 2024.
  22. ↑ McCarthy, Dave (14 серпня 2024). Matthews named Maple Leafs captain, replaces Tavares. NHL.com. Процитовано 14 серпня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]


Хокеїст Це незавершена стаття про хокеїста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Остон_Метьюс&oldid=43653579