Координати: 49°40′23″ пн. ш. 26°39′0″ сх. д. / 49.67306° пн. ш. 26.65000° сх. д. / 49.67306; 26.65000
Очікує на перевірку

Великі Зозулинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великі Зозулинці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Хмельницький район
Тер. громада Заслучненська сільська громада
Код КАТОТТГ UA68040170030058634
Основні дані
Засноване 1545
Населення 852
Площа 4,421 км²
Густота населення 192,72 осіб/км²
Поштовий індекс 31036
Телефонний код +380 3855
Географічні дані
Географічні координати 49°40′23″ пн. ш. 26°39′0″ сх. д. / 49.67306° пн. ш. 26.65000° сх. д. / 49.67306; 26.65000
Середня висота
над рівнем моря
318 м
Місцева влада
Адреса ради 31050, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Заслучне, пл. І.О. Масловського, 2
Карта
Великі Зозулинці. Карта розташування: Україна
Великі Зозулинці
Великі Зозулинці
Великі Зозулинці. Карта розташування: Хмельницька область
Великі Зозулинці
Великі Зозулинці
Мапа
Мапа

Великі Зозу́линцісело в Україні, у Засучненській сільській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Розташоване за 25 км від міста Красилів і за 20 км від залізничної станції Чорний Острів на лінії Хмельницький — Тернопіль. Населення становить 852 особи.

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше село згадується в історичних документах 1545 року. Наприкінці XIX ст. у селі записано близько 500 народних прислів'їв і приказок, а також чимало народних пісень, які видано 1899 року.

У 1920-му Великі Зозулинці та довколишні села стали ареною запеклих боїв між частинами Армії Української Народної Республіки та Червоної армії.

Під час одного з таких боїв, що розгорнувся безпосередньо у Великих Зозулинцях 7 липня 1920 року, до більшовицького полону потрапили козаки та старшини з 6-ї Запасової стрілецької бригади Армії УНР.

Після відмови перейти на службу до ворога червоноармійці пограбували полонених і стратили їх. Хорунжому 6-ї Запасової стрілецької бригади Кобилянському, який дістав вогнепальне поранення і поранення від удару списом, вдалось врятуватися з-під розстрілу через раптову атаку 13-ї дивізії Війська Польського, що повела наступ на Великі Зозулинці.

Обставини страти українських полонених були докладно описані Кобилянським командиру бригади полковнику Гнату Порохівському і невдовзі знайшли відображення у рапорті комбрига на ім'я командувача запасовими частинами Армії УНР.[1]

У жовтні 2018 р. року співробітниками КП Львівської обласної ради “Доля”, на замовлення Українського інституту національної пам'яті, була досліджена поховальна яма на території села. У ямі були виявлені останки 26-ти людей зі слідами насильницької смерті. Характер розташування останків підтвердив свідчення історичних джерел та місцевих старожилів. 11 грудня 2018 року у селі українських вояків перепоховали за християнським звичаєм та з військовими почестями.

Восени 2019 року на місці поховання заплановане спорудження пам'ятника воякам полеглим воякам армії УНР. Запроектований пам'ятник являтиме собою муровану стіну, понад два метри заввишки, у центрі якої буде розташовано рельєфне зображення Хреста Симона Петлюри з лавровими вінками обабіч нього. У підніжжі хреста заплановано розмістити гранітну плиту із присвятою воякам 6-ї Запасової стрілецької бригади. Монумент буде встановлено на невеликому п'єдесталі, до якого вестимуть бетонні сходи.[2]

Економіка

[ред. | ред. код]

За радянських часів на території села перебувала центральна садиба колгоспу ім. Жданова, який обробляв 1,9 тис. га орної землі. В господарстві вирощували зернові й технічні культури, було розвинутим тваринництво, птахівництво. У Великих Зозулинцях знаходилося рибне господарство Меджибізького рибокомбінату.

Село й колгоспне господарство були електрифіковані. Машинно-тракторний парк налічував 24 трактори, 8 комбайнів, 16 вантажних автомобілів. Діяли електростанція потужністю 390 кВт., ремонтна майстерня районного відділення «Сільгосптехніки».

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

Є середня школа, клуб із залом на 300 місць, бібліотека. Працюють дільнична лікарня на 35 ліжок, дитячі ясла.

Населення

[ред. | ред. код]
  • в 1970-х — 1618 осіб.
  • 2001 — 852 особи.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Краєзнавча експедиція місцями боїв Армії УНР. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 15 листопада 2019.
  2. Допоможи спорудити пам’ятник на братській могилі вояків Армії УНР!. http://geroika.org.ua/. Благодійний фонд «Героїка». 13 серпня 2019. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 15 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]