Полоцьке воєводство

Полоцьке воєводство;
пол. Województwo polockie
Герб	Прапор
місто	Полоцьк
Країна	Велике князівство Литовське
Регіон	Велике князівство Литовське
Офіційна мова	старобілоруська, малопольська
Населення
- повне	185 632 → 41 000
- повна	18 800 km² км²
Дата заснування	1504
Дата ліквідації	1793
	Полоцьке воєводство
	Полоцьке воєводство
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Полоцьке воєводство

Полоцьке воєводство (біл. Полацкае ваяводства, лат. Palatinatus Polocensis, пол. Wojewodztwo polockie) — одне з воєводств Великого князівства Литовського провінції Речі Посполитої. Центром воєводства було місто Полоцьк. Найбільші міста — Полоцьк, Бешенковичі, Дісна, Друя, Лепель, Освея, Ушачі, Чашники. Площа воєводства була 18 800 — 21 800 км².

На півночі це воєводство межувало з Московською державою, на заході — з Інфлянтами та Віленським воєводством, на півдні — з Мінським воєводством, а на сході — з Вітебським воєводством.

Історія

У 1504 р. — було утворено з Полоцького князівства дане воєводство.
У 1563 р. — Іван Грозний завоював місто Полоцьк і частину Полоцького воєводства.
З 1569 р. — воєводство є в складі Речі Посполитої. У зв'язку з малою щільністю населения не було поділене на повіти. Земські сеймики відбувалися в Полоцьку, від воєводства були лише 2 посли до польського Сейму та литовського Трибуналу. Представництво воєводства — по одному послові до в Вільнюсу згідно з каденцією литовською, та по одному послові до Мінську відповідно каденції руської (русинської). З 1773 р. воєводські сеймики відбувалися в Ушачі — 2 воєводські сенатори, воєвода, полоцький каштелян. Воєвода мав право входити до Сейму після воєводи Любліну перед воєводою Белза так, як каштеляни за рангом среди каштелянів. Гербом воєводства була литовська «Погоня» в білому геральдичному полі, чи на червоній хоругві.
У 1579 р. — завдяки Стефану Баторію воєводство було повернене у склад Речі Посполитої.
Після приєднання Полоцька до Російської імперії центр воєводства був перенесений в Ушачі.
Воєводство межувало з Вітебським воєводством на сході, Мінським — на півдні, Віленським — на заході.

Північні межі воєводства неодноразово мінялися в ході війн Великого князівства Литовського (потім — Речі Посполитої) з Московською (потім — Російською) державою.

У 1537 р. до Московії відійшло м. Себеж,
У 1618 р. — до воєводства відійшли прикордонні землі із Себежем і Невелєм,
У 1667 р. прикордонні землі із Себежем і Невелєм відійшли до Московії.
У 1655 р. — цар Алєксій I Михайлович знову підбив дане воєводство, і лише згідно з Андрусівським Договором у 1667 р. це воєводство було відновлено в складі Речі Посполитої.
У середині XVII ст. — у воєводстві налічувалося 23 204 селянських господарства й 185 632 мешканця^[2], а після війни 1654–1667 рр. кількість населення скоротилася до 41 000 осіб (винищувалися вщент цілі села і повіти), у цій війні активну участь брали українські козаки, керовані московським царем. У білоруській історії це досі вважається геноцидом, адже майже 50 % всіх етнічних білорусів було знищено, у цих етнічних чистках активну участь брав український козацький полковник Золотаренко Іван Никифорович^[3]^[4]^[5]^[6]^[7].
У 1772 р. — під час Першого поділу Речі Посполитої північна частка воєводства, значна частина території воєводства була перейменована в Полоцьку провінцію й приєднана до Псковської губернії Російської імперії^[8], а південна частка воєводства лишалася до 1793 р. у складі Речі Посполитої. Центр південної частини воєводства був перенесений у Лепель, в 1776 р. — в Ушачі, в 1791 р. — в Чашники.
У 1793 р. — під час Другого поділу Речі Посполитої уся територія воєводства була приєднана до Російської імперії й включена до складу Полоцького намісництва.

Посадові особи

Каштеляни

Докладніше: Полоцькі каштеляни

Воєводи

Докладніше: Полоцькі воєводи

Примітки

↑ Вячаслаў Насевіч. Тэрыторыя, адміністрацыйны падзел [Архівовано 2009-04-01 у Wayback Machine.] // Літаратура/ЭВКЛ С. 34—39. (біл.)
↑ Дэмаграфічныя табліцы 1. Насельніцтва Беларусі ў сярэдзіне XVII ст. па паветах (біл.)
↑ Насельніцтва Беларусі ў сярэдзіне XVII ст. па паветах // Літаратура/Невядомая вайна: 1654—1667 (біл.)
↑ Таблицы статистики «Дэмаграфічныя табліцы» (біл.)
↑ Лобин А. Н. Неизвестная война 1654—1667 гг. (рос.)
↑ Генадзь Сагановіч, «Невядомая вайна: 1654—1667» [Архівовано 17 жовтня 2015 у Archive.is], г. Менск, 1995 г., «Беларуская Палічка» (#13 — Дэмаграфічныя табліцы) (біл.)
↑ «Неизвестная война 1654—1667 гг.» (История Беларуси и Большой Литвы), Артем ДЕНИКИН, Аналитическая газета «Секретные исследования» [Архівовано 13 липня 2012 у Archive.is] (рос.)
↑ Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.12: Палікрат — Праметэй / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 2001. — Т. 11. — 560 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0198-2 (Т. 11) (біл.)

Джерела

Gloger, Zygmunt. Województwo Połockie // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.
Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.12: Палікрат — Праметэй / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 2001. — Т. 11. — 560 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0198-2 (Т. 11) (біл.)
Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795. — Kraków, 1885. — S. 44—48. (пол.)

Посилання

Тэрыторыя, адміністрацыйны падзел. Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя ў 3 тамах. Т.1. — Мінск, 2005. С. 34-39. (біл.)

Портал «Історія» Портал «Білорусь»

[evkl-1] Вячаслаў Насевіч. Тэрыторыя, адміністрацыйны падзел [Архівовано 2009-04-01 у Wayback Machine.] // Літаратура/ЭВКЛ С. 34—39. (біл.)

[2] Дэмаграфічныя табліцы 1. Насельніцтва Беларусі ў сярэдзіне XVII ст. па паветах (біл.)

[3] Насельніцтва Беларусі ў сярэдзіне XVII ст. па паветах // Літаратура/Невядомая вайна: 1654—1667 (біл.)

[4] Таблицы статистики «Дэмаграфічныя табліцы» (біл.)

[5] Лобин А. Н. Неизвестная война 1654—1667 гг. (рос.)

[6] Генадзь Сагановіч, «Невядомая вайна: 1654—1667» [Архівовано 17 жовтня 2015 у Archive.is], г. Менск, 1995 г., «Беларуская Палічка» (#13 — Дэмаграфічныя табліцы) (біл.)

[7] «Неизвестная война 1654—1667 гг.» (История Беларуси и Большой Литвы), Артем ДЕНИКИН, Аналитическая газета «Секретные исследования» [Архівовано 13 липня 2012 у Archive.is] (рос.)

[8] Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.12: Палікрат — Праметэй / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 2001. — Т. 11. — 560 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0198-2 (Т. 11) (біл.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

п о р Адміністративно-територіальний поділ Великого князівства Литовського
Столиці	Новогрудок (з 1253) • Вільнюс (з 1323)
Землі	Брацлавська (1434—1566) • Віленська (1392—1413) • Вітебська (1396—1511) • Волинська (1452—1566) • Жмудська (1411—1419) • Полоцька (1392—1504) • Сіверська (1430—1500) • Смоленська (1404—1514) • Троцька (1392—1413)
Воєводства	Віленське (1413—1795) • Троцьке (1413—1795) • Полоцьке (1504—1793) • Київське (1471—1569) • Новогрудське (1507—1795) • Вітебське (1508—1793) • Смоленське (1508—1667) • Підляське (1513—1569) • Брацлавське (1566—1569) • Волинське (1566—1569) • Берестейське (1566—1795) • Мінське (1566—1793) • Мстиславське (1566—1772) • Інфлянтське (1667—1772) • Браславське (1793—1795) • Гродненське (1793—1795) • Жмудське (1793—1795) • Мерецьке (1793—1795)
Інші регіони	Жемайтське князівство (1411—1795) • Герцогство Курляндії і Семигалії (1561—1795)
Центри воєводств	Вільнюс • Тракай • Київ • Полоцьк • Новогрудок • Вітебськ • Смоленськ • Дорогичин • Брацлав • Берестя • Луцьк • Мінськ • Мстиславль • Дінабург • Ушачі (з 1772) • Чашники (з 1791) • Браслав • Гродно • Россієни • Мереч • Відзи (з 1794)
Курсивом набрані воєводства, що після Люблінської унії 1569 року перейшли польській короні.