Перейти до вмісту

Сапило Віталій Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Віталій Сапило
Віталій Романович Сапило
 Лейтенант
Загальна інформація
Народження3 вересня 2000(2000-09-03)
Сокільники, Львівський район, Львівська область
Смерть25 лютого 2022(2022-02-25) (21 рік)
Термахівка, Вишгородський район, Київська область
ПохованняСокільники
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma MaterНаціональна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
 14 ОМБр
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
CMNS: Сапило Віталій Романович у Вікісховищі

Віталій Романович Сапило (3 вересня 2000, село Сокільники, Львівський район, Львівська область — 25 лютого 2022, поблизу села Термахівка, Вишгородський район, Київська область) — український футболіст, військовослужбовець, лейтенант Збройних сил України, командир танкового взводу 14 ОМБр, учасник російсько-української війни. Герой України (2022)[1][2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 3 вересня 2000 року у селі Сокільники, Пустомитівського району (нині Львівського району), Львівської області[1][2].

У 2006—2017 роках навчався у львівській середній загальноосвітній школі № 48, а також у Львівській спеціалізованій дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву № 4. Був ключовим гравцем (захисником) дитячої команди ФК «Карпати» (тренер О. Савченко). Юнака запрошували в донецький «Шахтар». Однак невдовзі відмовився від кар'єри у професійному футболі через травму спини[2].

2017 року вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, навчався на факультеті бойового застосування військ. Закінчив навчання у червні 2021 року. По закінченню вишу тримав призначення на посаду командира танкового взводу 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А1008 (польова пошта В0259), місто Володимир-Волинський (з 2021 року — місто Володимир, Волинської області)[2].

З 24 лютого 2022 року, після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, брав участь у боях з російськими окупантами. Учасник боїв за місто Київ[2].

25 лютого 2022 року екіпаж танка під командуванням лейтенанта Віталія Сапила вступив у бій з переважаючими силами ворога у районі села Термахівка Вишгородського району Київської області. Під час бою, який тривав більше двох годин, танкісти знешкодили до трьох десятків одиниць техніки противника. Для підтримки наступаючих сил ворог задіяв штурмову авіацію. У його танк прицільно влучила ракета російського штурмовика Су-25. У результаті авіаційного удару командир танка лейтенант Віталій Сапило та механік-водій солдат Олександр Лук'янович загинули[3][4][1][2].

Похований 28 лютого 2022 року на цвинтарі села Сокільниках, Львівського району, Львівської області[5][1][2].

Залишилися батьки, молодший брат і бабуся з дідусем. 28 червня 2023 року в День Конституції України, президент України Володимир Зеленський передав орден «Золота Зірка» членам родини загиблого Героя України[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 94/2022 від 2 березня 2022 рокуза особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі лейтенанту Сапилу Віталію Романовичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[7].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

18 серпня 2022 року, на честь Віталія Сапила перейменована вулиця Корякська у Львові[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Сапило Віталій Романович. ukraine-memorial.org. Меморіал Героям України. Процитовано 2 серпня 2024.
  2. ↑ а б в г д е ж Сапило Віталій Романович (03.09.2000 — 25.02.2022). sokilnyky-rada.gov.ua. Сокільницька сільська громада. Архів оригіналу за 19 січня 2024. Процитовано 2 серпня 2024.
  3. ↑ Віталій Стечишин (8 березня 2022). Екіпаж танка Віталія Сапила знищив три десятки російської техніки. armyinform.com.ua. АрміяInform. Архів оригіналу за 26 грудня 2022. Процитовано 2 серпня 2024.
  4. ↑ У Львівській області попрощалися з Віталієм Сапило танкістом, якого атакував російський Су-25. ukr-live.com. 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 22 травня 2023. Процитовано 2 серпня 2024.
  5. ↑ Ольга Денисяка (28 лютого 2022). На Львівщині попрощались із загиблим на війні 21-річним Віталієм Сапилом. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  6. ↑ Ніхто не має права визначати долю України, не питаючи наших героїв — Володимир Зеленський. armyinform.com.ua. АрміяInform. 28 червня 2023. Архів оригіналу за 29 червня 2023. Процитовано 2 серпня 2024.
  7. ↑ Указ Президента України від 2 березня 2022 року № 94/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
  8. ↑ Пресслужба ЛМР (18 серпня 2022). Лук'яненка, Гладишевського, Чубая: у Львові перейменували ще 20 вулиць. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 22 вересня 2022. Процитовано 2 серпня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сапило_Віталій_Романович&oldid=43207722