Очікує на перевірку

Збройні сили Румунії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Збройні сили Румунії
Forțele Armate Române
Емблема Збройних сил Румунії
Засновані1860
Поточна форма11 квітня 2000 року
Види збройних сил
Сухопутні війська
Військово-морські сили
Повітряні сили
Штаб Бухарест
Командування
Верховний головнокомандувач Президент
Клаус Йоганніс
Міністр національної оборони Мірча Душа
Начальник генерального штабу генерал-лейтенант
Ніколае Іонель Цуча
Людські ресурси
Вік18 років[1]
Призоввідсутній (2015)[1]
Населення у
призовному віці
5.601.234 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]),
5.428.939 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1])
Придатних для
військової служби
4.550.409 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]),
4.507.880 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1])
Щорічно досягають
призовного віку
117.798 ч. (оц. 2010[1]),
111.607 ж. (оц. 2010[1])
Активні службовці71 500 (2022)[2]
Резерв80.000 (2013)[3]
Службовці за кордоном2.187 — загалом
Афганістан Афганістан — 1.821
Витрати
Бюджетlei
$ 4 млрд 630 млн$(2022)[4]
Відсоток у ВВП1,9 % (2022)[1]
Промисловість
Національні постачальникиRomarm
Romtehnica
Industria Aeronautică Română
Закордонні постачальникиСША США
Велика Британія Велика Британія
Німеччина Німеччина
Іспанія Іспанія
Франція Франція
Італія Італія
Ізраїль Ізраїль
Австрія Австрія
Швейцарія Швейцарія
Росія Росія
Історія
Військова історія Румунії
Однострої та звання
Військові звання Румунії
Нагороди
Військові нагороди Румунії

Збройні сили Румунії у Вікісховищі
Румунські війська в Афганістані.

Збройні сили Румунії (рум. Forțele Armate Române або рум. Armata Română) — відповідають за оборону Румунії та призначені для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності країни. Збройні сили Румунії складаються з сухопутних військ, військово-морських сил та повітряних сил.

Верховним Головнокомандувачем Збройних сил країни є Президент Румунії Клаус Йоганніс. Міністерство оборони Румунії на чолі з Габріелем Опря відповідає за державну політику у сфері оборони. Головнокомандувач Збройних сил країни — адмірал Георге Марін, який очолює Генеральний штаб ЗС Румунії.

Всього витрати на оборону в наш час[коли?] становить 2,05 % від загального ВВП країни, що становить приблизно 2,9 мільярда доларів (47 позиція у світі).

90 000 чоловіків і жінок в наш час[коли?] складають Збройні Сили, 75 000 з яких є військовослужбовцями та інші 15 000 — цивільними особами. Сухопутні війська мають силу в 45 800 осіб, 13 250 — повітряні сили, 6 800 — військово-морські сили, решта 8 800 служать в інших областях.

5 лютого 2018 року у Кишиневі міністр оборони Молдови Еуджен Стурза зі своїм румунським колегою Міхаєм Фіфором узгодили створення спільного батальйону за прикладом міжнародного інженерного батальйону «Тиса».[5]

Озброєння

[ред. | ред. код]

Сухопутні війська Румунії в останні роки провели капітальний ремонт свого устаткування, і мають сьогодні сучасну армію з безліччю можливостей НАТО. Вони беруть участь у миротворчих місіях в Афганістані поряд з іншими країнами НАТО. Повітряні сили використовують модернізовані радянські МіГ-21, які повинні бути замінені новими винищувачами до 2013 року, відповідно до сучасних планів, проте через погане фінансування економічні плани можуть бути підкоректовані. ВПС також передано 7 нових тактичних модернізованих літаків C-27J Spartan, щоб замінити частину старого транспорту. Два колишні фрегати Тип 22 з Королівського флоту були придбані ВМС в 2004 році та ще чотири сучасні корвети будуть введені в експлуатацію в найближчі кілька років. Три вертольоти вітчизняного виробництва IAR 330 Puma NAVAL на замовлення військово-морських сил були введені в експлуатацію в кінці 2008 року.

Жива сила

[ред. | ред. код]
Докладніше: Румунія і НАТО

Румунія вступила в НАТО у 2004 році. Як наслідок, були зроблені великі приготування, щоб скасувати призов на військову службу у 2007 році й створити професійну армію.

Нові збройні сили включають в себе 90 000 чоловіків і жінок, з яких близько 75 тисяч є військовослужбовцями (решту 15 000 або близько того — цивільні особи). 60 000 з 90 000 становлять активні сили; 30 000 становлять територіальні сили. З 75 тисяч військ, які становлять дійсну військову силу, близько 45 800 складають сухопутні війська, 13 250 служать у румунських ВПС і 6 800 перебувають в румунських військово-морських силах, решта 8800 служать в інших областях.

Модернізація

[ред. | ред. код]

Румунські військові сили проходять триступеневу реструктуризацію. У 2007 році перший короткостроковий етап був завершений. 2015-й знаменує закінчення другої стадії, коли збройні сили будуть досягати чудової сумісності з силами НАТО. У 2025 році довгостроковий етап має бути завершений. Етапи спрямовані на модернізацію структури збройних сил, скорочення персоналу, а також придбання новіших і досконаліших технологій, сумісних зі стандартами НАТО.

Поточна дислокація

[ред. | ред. код]

Румунські війська брали участь в окупації Іраку, досягши свого піка в 730 солдатів, перш ніж повільно скоротилися до 350 солдатів. Румунія припинила свою місію в Іраку і вивела свої останні війська 24 липня 2009-го.

Румунія в наш час[коли?] має війська, дислоковані в Афганістані, і планує майже подвоїти чисельність своїх військ там до 1800 осіб, до вересня 2010 року, відповідно до заяви, зробленої президентом Траяном Бесеску у Празі 8 квітня 2010 року.

Станом на початок вересня 2013 року румунський контингент в Афганістані налічував 1600 військовослужбовців. За час перебування в Афганістані загинув 21 румунський військовий.

Стратегія національної оборони

[ред. | ред. код]

Відповідно до Стратегії національної оборони (рум. Strategia Națională de Apărare) на 2020—2024 роки, Румунія вперше визнала Росію ворожою державою. У документі підкреслюється агресивність РФ, яка намагається втрутитися у справи регіону. Зокрема, зазначаються її «гібридні дії з мілітаризації Чорноморського регіону», які порушують міжнародне право, — через це можуть виникнути збройні конфлікти. Підірвати безпеку в регіоні також може зміцнення зв'язків між Росією і Молдавією, які підривають відносини із західними країнами та НАТО. У Стратегії також згадується збройний конфлікт на сході України, де російська сторона дестабілізує ситуацію.[6][7]

Інші воєнізовані установи

[ред. | ред. код]

Наступні установи румунських, які мають військовий статус, але не є частиною збройних сил:

  • Румунська жандармерія (Jandarmeria Română), у підпорядкуванні Міністерства адміністрації та внутрішніх справ;
  • Inspectoratul General al Corpului Pompierilor Militari (військові пожежники) і Comandamentul Protecţiei Civile (цивільна оборона), об'єднана в румунську інспекцію з надзвичайних ситуацій при Міністерстві внутрішніх справ;
  • Serviciul Român de Informaţii (Румунська розвідувальна служба);
  • Serviciul de Protecţie şi Pază (захист і служба охорони, забезпечує захист румунських і іноземних посадових осіб);
  • Serviciul de Telecomunicaţii Speciale (Спеціальна служба телекомунікацій);
  • Serviciul de Informaţii Externe (Служба зовнішньої розвідки).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
  2. Active Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2015.
  3. Active Reserve Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
  4. Defence Budget by Country. «Global Firepower». Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 вересня 2015.
  5. Молдова й Румунія створюють спільний військовий підрозділ. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 5 лютого 2018. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
  6. Strategia Națională de Apărare: România puternică în Europa și în lume. www.presidency.ro. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
  7. Strategia Națională de Apărare (pdf) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]