Перейти до вмісту

Чабанове (Сватівський район)

Координати: 49°43′33″ пн. ш. 38°41′18″ сх. д. / 49.72583° пн. ш. 38.68833° сх. д. / 49.72583; 38.68833
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Чабанове
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сватівський район
Тер. громада Білокуракинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA44100010360070792
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1914
Населення 74[1]
Площа 0,96 км²
Густота населення 77,08 осіб/км²
Поштовий індекс 92212
Телефонний код +380 6462
Географічні дані
Географічні координати 49°43′33″ пн. ш. 38°41′18″ сх. д. / 49.72583° пн. ш. 38.68833° сх. д. / 49.72583; 38.68833
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Найближча залізнична станція Солідарний
Місцева влада
Адреса ради 92215
Луганська область,
Білокуракинський район,
с. Тимошине.
Карта
Чабанове. Карта розташування: Україна
Чабанове
Чабанове
Чабанове. Карта розташування: Луганська область
Чабанове
Чабанове
Мапа
Мапа

Чаба́нове — село в Україні, у Білокуракинській селищній громаді Сватівського району Луганської області. Населення становить 74 осіб. Площа села 119 га[2].

Історія

[ред. | ред. код]

На початку XVIII століття, після азовських походів Петра I ці землі були віддані князю Борису Куракіну. Його син Олександр Куракін у 1730—1760 роках розводив на цих землях овець та велику рогату худобу, давав притулок кріпакам-утікачам з України та Росії, козакам з Чернігівської губернії заради заселення спустошених придушенням повстання Булавіна земель[2]. Село засноване в 1824 році навколо ставу чабанами, які випасали овець та кіз.

Офіційно село засноване 1914 року, переважно переселенцями з Харківської та Полтавської губерній після Столипінської реформи 1906 року[2].

У 1931—1932 році село Чабанове ввійшло до складу радгоспу «Тополі». У 1933 році радгосп «Тополі» був реорганізований, землі села увійшли в радгосп «Червоноармієць» як відділок № 4.

У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецькими військами з липня 1942 по січень 1943 року. Звільнене під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії[3].

Населення

[ред. | ред. код]

У селі проживає 32 особи в 16 дворах.

Вулиці

[ред. | ред. код]

У селі існують вулиці: Зелена, Молодіжна, провулок Гагаріна.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Село розташоване за 44 км автошляхом від районного центру та за 14 км від залізничної станції Солідарний, що на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова[2].

Економіка

[ред. | ред. код]

З набуттям Україною незалежності, 1992 року організовується ряд фермерських господарств: СФГ «Луч» (голова Тарасенко А. Є.), СФГ «Лотос» (голова Гончаренко Ю. В.), СФГ «Лада» (голова Кришталь Ю.Ф.).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. За Всеукраїнським переписом 2001 року.
  2. а б в г Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  3. (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону». [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  1. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.

Посилання

[ред. | ред. код]