Перевірена версія

Middle-earth: Shadow of Mordor

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Middle-earth: Shadow of Mordor
РозробникСША Monolith Productions
ВидавецьWarner Bros. Interactive Entertainment
Дистриб'юторSteam, Humble Store[d][1], PlayStation Store, Good Old Games і Microsoft Store
Жанр(и)Action/RPG
ПлатформаПК, Microsoft Windows, PlayStation 3, Xbox 360
Дата анонсу12 листопада 2013
Дата випускуMicrosoft Windows
PlayStation 4, Xbox One
США 30 вересня 2014 року
Європейський Союз 3 жовтня 2014 року
PlayStation 3, Xbox 360
США 18 листопада 2014 року
Європейський Союз 21 листопада 2014 року
Linux, OS X
30 липня 2015 року
Режим гриОдиночна гра
Моваанглійська[2], французька[2], італійська[2], німецька[2], іспанська[2], польська[2], бразильський варіант португальської мови[2] і російська[2]
Вік. обмеженняCERO: ZAges 18 and up only
ESRB: MMature
PEGI: PEGI 18
USK: 18USK 18
Творці
ПродюсерМайкл Форджі
Сценарист(и)Крістіан Кантамесса
Ігродизайнер(и)Боб Робертс
Кріс Ходж
Художник(и)Філ Страуб
Композитор(и)Гаррі Шіман
Натан Гріг
Технічні деталі
РушійJupiter EX
НосійDVD, Blu-ray Disc і цифрова дистрибуція
Middle-earth
Наступна граMiddle-earth: Shadow of War
ShadowOfMordor.com(англ.)

Middle-earth: Shadow of Mordor (укр. Середзем'я: Тіні Мордору) — мультиплатформна відеогра в жанрі Action, розроблена Monolith Productions і видавництвом Warner Bros. Interactive Entertainment[3][4]. Гра була видана  для Windows, Xbox One і PlayStation 4 30 вересня 2014 року, а на консолях Xbox 360 і PlayStation 3 вийшла 18 листопада 2014 року.

Ігровий процес

[ред. | ред. код]

Головний герой гри — Таліон, чию сім'ю вбили, а потім і його самого принесли в жертву поплічникам Саурона, щоб прикликати дух Келебрімбора, творця Перснів Влади, зі світу духів. Але саме завдяки духу ельфа Таліон був повернений до життя, отримавши надприродні здібності, і тепер направляється в Мордор.

Головний ворог Таліона — Саурон і його армія, а саме чорні полководці: Чорна Рука, Вежа і Молот. Крім основної сюжетної лінії існують  додаткові завдання, які  дозволяють підвищити досвід або здобути корисні навички героя. Важливою частиною гри є вистежування і знищення уруків-капітанів, а пізніше — їх таврування (підкорення  розуму).

Історія не є канонічною щодо «Володаря перснів», але має  спільні моменти з оригінальним твором Джона Толкіна. Так, гравець зустрічається з Голумом, з яким, як виявилося пізніше, має багато спільного, включаючи роздвоєння особистості та зв'язок зі світом духів.

Передісторія

[ред. | ред. код]

За 5000 років до описаних подій, Саурон під виглядом Аннатара («Подателя дарів») обманом змусив ельфа Келебрімбора створити Персні Влади. Пізніше Саурон створив Єдиний Перстень, для підкорення всіх інших. Дізнавшись, хто ховається під виглядом Аннатара, і які його наміри, Келебрімбор рушає до леді Галадріель за порадою. Темному Володарю вдається захопити його. Він привів Келебрімбора в Розколину Долі Ородруїна, щоб майстер-коваль довів Перстень до ідеалу. Келебрімбор зробив те, про що його просили, викарбував на Персні знаменні надписи і дав йому силу робити невидимим власника. Проте потай від Саурона він наділив Перстень власною волею, чим і скористався, щоб вкрасти Перстень, знову втекти й набрати армію. Келебрімбор повернувся в Мордор з величезною армією орків, щоб звільнити свою сім'ю. Але він не врахував, що Перстень міцно пов'язаний з Сауроном, і в розпалі битви він зісковзнув з його пальця й повернувся до свого колишнього господаря. Останнє, що побачив Келебрімбор, це смерть своєї сім'ї від рук Саурона. А після цього, Темний Володар у вигляді Аннатара вбив Келебрімбора молотом, який колись йому подарував.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Таліон є командиром гарнізону в Мораноні (Чорна Брама Мордору). Він щасливо живе зі своєю дружиною Іорет і виховує сина Діраеля. Однієї дощової ночі гарнізон був атакований уруками на чолі з трьома Чорними Полководцями армії Саурона: Молотом Саурона, Вежею Саурона та їх командиром — Чорною Рукою Саурона. Таліон, його дружина і син були захоплені та ритуально принесені в жертву Чорною Рукою в спробі вселити в себе дух Келебрімбора. Проте Келебрімбор вселився в Таліона, рятуючи його від смерті (незрозуміло, чи живий насправді Таліон чи ні — постійно згадується, що він «більше не належить цьому світу», і «смерть його не приймає»). Таліон бажає лише одного — відправитися в потойбічний світ, щоб зустрітися з дружиною і сином. Келебрімбор повідомляє йому, що прокляття Чорної Руки не дасть їм остаточно вмерти, і єдиний спосіб позбутися від нього — вбити Чорну Руку Саурона. Чоловік і дух об'єднуються, щоб нести свою помсту через весь Мордор.

Келебрімбор, перебуваючи 5000 років у вигляді духа, втратив пам'ять і не знає навіть свого імені. Під час своїх подорожей Таліон і Келебрімбор декілька разів зустрічаються з Голумом, який говорить з Келебрімбором, називаючи його «Світлим Господарем». Це спричинено тим, що вони обидва міцно пов'язані з Перснем Всевладдя. Сподіваючись таким чином повернути «своє золотце», Голум веде мандрівників до різноманітних артефактів, які по частинках відновлюють пам'ять духа і дарують головному герою нові вміння.

В пошуках Чорної Руки, Таліон знаходить союзника в особі Хіргона, слідопита-дезертира, який очолює «ізгоїв», предків злочинців, засланих на будівництво Чорних Воріт. Ще одним неочікуваним союзником стає Щурник Боягуз — орк, який обіцяв привести Таліона ближче до генералів в обмін на просування у військовій ієрархії. Таліон допомагає Крисарію наблизитися до вождя, вбиваючи його конкурентів, а також надає допомогу Хіргону в звільненні «ізгоїв», захоплених Сауроном, в тому числі Ерін, дружині Хіргона, через яку він і дезертував. Таліон у підсумку підбурює ізгоїв на знищення статуї, збудованої на честь Саурона. Цей акт повстання має прикликати Чорну Руку, але замість нього з'являється Молот Саурона, який карає Щурника, а після цього і сам вмирає від рук Таліона.

Після цього Таліон відправляється в Нурн — королівство корсарів, розташоване на півдні Мордора, разом із Літаріель, удочереною дочкою Королеви Марвен. Марвен, стара хвора чаклунка, пропонує свою допомогу, щоб зняти прокляття духа з Таліона. Вона радить їм використати силу Келебрімбора як «Світлого Господаря», щоб взяти під контроль армію орків і повернути їх проти Саурона. Таліон потім розуміє, що Марвен одержима чарівником Саруманом, Головним з Білої Ради Істарі, який хотів раніше Чорної Руки принести дух майстра-коваля своєму новому господарю. Але Літаріель за порадою Таліона розбиває посох Марвен, розірвавши зв'язок з чарівником. Королева Нурну зі старої перетворюється на привабливу жінку середніх років. Таліон доводить справу до кінця: взявши під свій контроль останніх господарів орків і веде їх на Еред-Гламот. Там він вступає в бій з Вежею Саурона, який намагається перемогти його магією ілюзії, але Таліон вбиває його, жорстоко порізавши Ахарном, уламком меча Діраеля, який він використовує як кинджал. Ще до поєдинку з Вежею, той встигає розказати Таліону, що насправді його прокляттям є сам Келебрімбор, який може покинути тіло Таліона в будь-який момент. Але Таліон не готовий йти так скоро і в подальшому він не піднімає цю тему в розмовах з Келебрімбором.

Таліон повертається туди, де все почалось: до Чорних Воріт. Там він збирає вірних йому орків і дає бій армії Чорної Руки і його П'ятьом Кігтям — урукам-вождям, беззаперечно підпорядкованим ворогу. Проте Чорна Рука користується моментом і відділяє Келебрімбора від Таліона, вбиваючи себе — так само, як він прикликав дух ельфа. Таліон захлинається у власній крові, позаяк дух більше не може тримати його рану на шиї закритою, а Саурон матеріалізується в тілі Чорної Руки, отримавши силу творця Перснів. Саурон нападає на Таліона. В останній момент Келебрімбору вдається захопити руку Саурона, зупинивши його, а Таліон знову возз'єднується з Келебрімбором і нарешті здійснює помсту за свою сім'ю. Саурон повертається духом назад в Барад-Дур, але війна Саурона проти Середзем'я лишається тільки питанням часу, про що говорить потужне виверження Ородруїна, що накриває весь Мордор густими хмарами попелу з червоною загравою від вогню «Фатальної Гори». Келебрімбор пропонує Таліону покинути Средзем'я і піти до «Ближнього берегу» (в потойбічний світ), але Таліон заперечує, питаючи чи буде дух Келебрімбора спокійний в Землях Безсмертних, якщо вони підуть, «знаючи, що могли врятувати Средзем'я, але не спробувавши це зробити?». При цьому у Таліона на руці з'являється чорна мітка, яку він  не показав духу. Келебрімбор зникає під час спалаху від Ородруїна, а сам Таліон, чиї очі горять вогнем, як у Аннатара, говорить, що «прийшов час нового Персня».

Продовження

[ред. | ред. код]

Продовження: Middle-earth: Shadow of War, в якому Таліон разом з Келебрімбором створюють Новий Перстень Влади, щоб кинути виклик Саурону. Дата виходу 10 жовтня 2017 року.

Головні герої

[ред. | ред. код]
  • Таліон (від синд. thalion — «сильний», «стійкий»[5]) — головний герой. Таліон помирає разом зі своєю сім'єю під час нападу орків. Згодом, Таліона повертає дух Келебрімбора (творець Перснів Влади), щоб помститися Темному Володарю.
  • Келебрімбор — ельф-нолдор, онук Феанора, великий коваль, майстер-ювелір Ерегіона та його володар. Одного разу, в його кузню прийшов Саурон, в образі ельфа названим Аннатар, і попросив Келебрімбора викувати Персні Влади. Саурон  в таємниці створив Перстень Всевладдя, і з допомогою коваля здобув контроль над іншими Перснями. Келебрімбор встиг сховати Гномські і Ельфійські Персні. Не бажаючи миритися з цим, Саурон ув'язнив Келебрімбора в фортеці Барад-Дур і катував його, дізнавшись лише про 7 гномських перснів, вбив впертого ельфа. По сюжету гри, дух Келебрімбора повертає до життя Таліона і вселяється в його тіло. Все заради того, щоб помститися Саурону. Також є головним героєм в доповненні Світлий Володар.
  • Саурон — також знаний, як Темний Володар. Втілення — Чорна Рука. Має при собі дуже багато помічників, головні з яких  Молот і Вежа.
  • Голум — з самого початку гобіт, якого спотворив Перстень Всевладдя. Голум помагає Таліону знайти артефакти, завдяки яким Келебрімбор повертає втрачені спогади.

Розроблення

[ред. | ред. код]

В серпні 2013 співробітник з Monolith Productions повідомив, що компанія працює над грою ААА класу[6]. 12 листопада 2013, було анонсовано, що гра, над якою вони працюють, називається Middle-earth: Shadow of Mordor[7]. Команда Monolith Productions працює з Middle-earth Enterprises[en], Пітером Джексоном і співробітниками з Weta Workshop, щоб весь проект був узгодженим. Сценарій для гри написав Крістіан Кантамеса, який був ведучим сценаристом і дизайнером в компанії Rockstar Games для ігор  Manhunt і Red Dead Redemption[8].

В лютому 2014, Monolith Productions оголосила, що деякі характеристики системи «Немезіс» не будуть застосованими на консолях PlayStation 3 і Xbox 360, так як розробник сфокусував увагу на консолях наступного покоління[9].

В березні 2015 було оголошено про розробку Linux-версії.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Humble Store
  2. а б в г д е ж и Steam — 2003.
  3. Middle-earth: Shadow of Mordor from Monolith is latest Lord of the Rings title. VG247. 12 листопада 2013. Архів оригіналу за 17 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013.
  4. Middle-earth: Shadow of Mordor Announced. IGN. 12 листопада 2013. Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013.
  5. «Сильмариллион», Приложения, Словарь квэнийских и синдаринских элементов в именах и названиях
  6. Lord of the Rings: hints suggests new triple-A game in development. VG247. 15 серпня 2013. Архів оригіналу за 17 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013.
  7. Koch, Cameron (12 листопада 2013). December Cover – Middle-earth: Shadow Of Mordor – News. GameInformer.com. Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013.
  8. Purchese, Robert (13 листопада 2013). Shadow of Mordor sounds like Arkham Batman games • News •. Eurogamer.net. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013.
  9. Luke Karmali (20 лютого 2014). Middle-earth: Shadow of Mordor 'Focused on PS4 and Xbox One'. IGN. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 19 квітня 2014.
  10. Middle-earth: Shadow of Mordor Coming to Linux this Spring. Feral Interactive. 4 березня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 березня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]