Ібрагім Раїсі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ібрагім Райсі)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ібрагім Раїсі
перс. ابراهیم رئیسی
Ібрагім Раїсі
Ібрагім Раїсі
8-й президент Ірану
3 серпня 2021 — 19 травня 2024
ПопередникХассан Рухані
НаступникМохаммад Мохбер в.о.
Масуд Пезешкіян
Народився14 грудня 1960(1960-12-14)
Мешхед, Іран
Помер19 травня 2024(2024-05-19)[1] (63 роки)
Bakrabad Rural Districtd, Східний Азербайджан
ПохованийМавзолей Імама Рези[2][3]
Відомий якполітик, Каді, факіх
Місце роботиУніверситет Імам Садикаd
КраїнаІмперська Держава Іран і Іран
Alma materShahid Motahari Universityd і Ісламський теологічний коледж в Кумі
Політична партіяАсоціація войовничого духовенства і Асоціація бойового духовенстваd
У шлюбі зДжаміле Аламолгода
Релігіяіслам[4]
Нагороди
Підпис
raisi.ir
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Саїд Ібрагім Райсол-Садат (перс. سید ابراهیم رئیس‌الساداتی; 14 грудня 1960 — 19 травня 2024),[5][6] більш відомий як Ібрагі́м Раїсі́ (перс. ابراهیم رئیسی , вимоваⓘ) — іранський політик-консерватор, мусульманський правознавець. Президент Ірану з 3 серпня 2021[7][8][9]. Мав прізвиська «тегеранський м'ясник»[10] та «іранський м'ясник», внаслідок організованих ним масових страт загинуло від 2800 до 30 тис. осіб[11][12].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Працював на кількох посадах у судовій системі Ірану, таких як заступник голови судді (2004—2014), генеральний прокурор (2014—2016) та головний суддя (2019—2021). Він також був прокурором та заступником прокурора Тегерану у 1980-х та 1990-х. З 2016 по 2019 рік він був казначеєм та головою Астані Кудс Разаві, боніади.[13] Він також є членом Асамблеї експертів з провінції Південний Хорасан, вперше обраний на виборах 2006 року.

Раїсі балотувався в президенти в 2017 році[14] як кандидат консервативного Народного фронту Сил ісламської революції[15] програвши чинному президентові Хасану Роухані, 57 % до 38,3 %. Він був одним із чотирьох осіб у комітеті обвинувачення, відповідального за страту тисяч політичних в'язнів в Ірані в 1988 році, який опозиційні групи Ісламської Республіки Іран та деякі західні ЗМІ називають Комітетом смерті.[16][17][18][19] Проти нього діють санкції Управління з контролю за іноземними активами США[20][21] відповідно до розпорядження 13876. Міжнародні правозахисні організації та спеціальні доповідачі ООН звинувачують його у злочинах проти людства.[22] Раїсі вдруге успішно балотувався в президенти в 2021 році, змінивши на посаді Хассана Рухані.

Його адміністрація займається постачанням безпілотників та технологій їхнього виготовлення до Росії під час російського вторгнення в Україну у 2022.[23][24][25]

19 травня 2024 гелікоптер в якому він перебував з міністром закордонних справ Хусейном Аміром-Абдуллахіаном, та ще кількома урядовцями, зазнав катастрофи, після якої він зник.[26] Згодом ЗМІ підтвердили інформацію про його загибель.[27]

Напередодні своєї загибелі відвідував відкриття спільної з Азербайджаном греблі на річці Аракс.

Раннє життя

[ред. | ред. код]
Ібрагім Раїсі 1980 року

Ібрагім Раїсі народився 14 грудня 1960 року в перській родині в районі Ноган, штат Мешхед. Його батько — Сеєд Хаджі — помер, коли Ібрагіму було 5 років.

Академічна освіта

[ред. | ред. код]

Про шкільні роки Раїсі нічого невідомо.[28] Він стверджував, що отримав ступінь доктора приватного права в Університеті Мотахарі, проте доказів цього немає[29].

Служба

[ред. | ред. код]

Почав навчатися в семінарії Кум у віці 15 років. Тоді ж він почав навчатись у Наввабській школі. Після цього пішов до школи аятолли Саєда Мухаммада Мусаві Нежада, і його навчання співпало з навчанням інших студентів. 1976 року поїхав до Кума, щоб продовжити навчання в школі аятолли Боруджерді. Він був учнем Сейід Хоссейн Боруджерді, Мутаххарі, Аболгасем Хазан, Хоссейн Нурі Хамедані, Алі Мешкіні і Мортеза Пасандідеха.[30][31] Згодом Раїсі знову оголосив себе аятолою незадовго до президентських виборів 2021 року.[32]

Судова кар'єра

[ред. | ред. код]

Перші роки

[ред. | ред. код]

У 1981 році його призначили прокурором Караджа. Пізніше він також був призначений прокурором Хамадану і обіймав обидві посади разом. Одночасно він працював у двох містах на відстані 300 км один від одного.[33] Через чотири місяці його призначили прокурором провінції Хамадан.

Заступник прокурора Тегерану

[ред. | ред. код]

Він був призначений заступником прокурора Тегерану в 1985 році і переїхав до столиці.[34] Через три роки і на початку 1988 року він став близьким до Рухолли Хомейні і отримував від нього спеціальні укази (незалежні від судової влади) для вирішення правових питань у деяких провінціях, таких як Лорестан, Семнан та Керманшах.

Страти 1988 року

[ред. | ред. код]

Хуссейн-Алі Монтазері назвав Раїсі одним із чотирьох людей, причетних до страт іранських політичних в'язнів у 1988 році.[35] Іншими особами були Мортеза Ешрагі (прокурор Тегерана), Хоссейн-Алі Найєрі (суддя) та Мостафа Пурмохаммаді (представник МВС в Евіні). Імена перших двох осіб згадуються в наказі Хомейні. Пурмохаммаді заперечував свою роль, але Раїсі ще не коментував це питання.[36][37]

Розстріли іранських політичних в'язнів 1988 року — це серія державних розстрілів політичних в'язнів по всьому Ірану з 19 липня 1988 року, що тривали п'ять місяців.[38][39][40][41][42][43] Більшість вбитих були прихильниками народних моджахедів Ірану, хоча прихильників інших лівих фракцій, включаючи федаянців і партію Туде Ірану (Комуністична партія), також стратили.[44] За даними Amnesty International, тисячі політичних в'язнів викрадали і утримували в іранських ізоляторах по всій країні, та без судового розгляду їх вбивали згідно з розпорядженням Верховного керівника Ірану. Багато вбитих у цей час піддавались тортурам та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, поводженню чи покаранням.[45]

Вбивства були описані як політична чистка без прецедентів у сучасній історії Ірану як за масштабами, так і за межами охорони.[46] Однак точна кількість страчених в'язнів залишається суперечливим питанням. Amnesty International, після опитування десятків родичів, обчислює число тисячами;[47] а потім — заступник верховного лідера Рухолли Хомейні Хуссейн-Алі Монтазері вказав у своїх мемуарах число від 2800 до 3800[48] але за альтернативною оцінкою ця цифра перевищує 30 000.[49] Через велику кількість в'язнів групою по шестеро завантажували у автонавантажувачі та через півгодини вішали на крани.[50]

Керівні посади

[ред. | ред. код]

Після смерті Хомейні та обрання Алі Хаменеї новим верховним лідером Раїсі був призначений прокурором Тегерану новопризначеним головою юстиції Мохаммадом Язді. Він обіймав цю посаду протягом п'яти років з 1989 по 1994 рік. У 1994 році він був призначений керівником Генеральної інспекційної служби.

З 2004 по 2014 рік Раїсі обіймав посаду першого заступника голови судді Ірану, призначений головою судді Махмудом Хашемі Шахруді. Він зберіг свою посаду в перший термін Садека Ларіджані на посаді голови суду. Пізніше він був призначений генеральним прокурором Ірану у 2014 році, обіймаючи цю посаду до 2016 року, коли подав у відставку з посади голови Астану Кудс Разаві.[51] Він також працював прокурором Спеціального канцелярійного суду.

Президентські вибори 2017 року

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вибори Президента Ірану 2017
Раїсі виступає на мітингу президентської кампанії на тегеранському стадіоні «Шахід Шируді»

Раїсі називали одним із кандидатів у президенти від Народного фронту Сил ісламської революції (JAMNA) у лютому 2017 року.[52] Його кандидатуру також підтримав Фронт стабільності ісламської революції.[53][54] Він офіційно оголосив про своє балотування в заяві, опублікованій 6 квітня, і назвав свою «релігійну та революційну відповідальність балотуватися», посилаючись на необхідність «фундаментальних змін у виконавчому управлінні країни» та уряду, який «бореться з бідністю та корупцією».[55] 14 квітня 2017 року він зареєструвався в Міністерстві внутрішніх справ, заявивши, що настав час виконувати права громадянства, а не лише писати акт.[56]

15 травня 2017 року кандидат від консерваторів Мохаммад Багер Галибаф зняв свою кандидатуру на користь Раїсі.[57] Припускали, що Галібаф стане першим віце-президентом Раїсі, якщо його обрать.[58] Вони також долучились до передвиборчої акції в Тегерані між собою.

У кількох джерелах[59][60][61] Раїсі описувався як можливий наступник верховного лідера Ірану, аятолли Алі Хаменеї.[62] У 2019 році Саїд Голкар з «Аль-Джазіри» назвав Раїсі «найімовірнішим наступником аятолли Алі Хаменеї» на посаді Верховного лідера Ірану[63]. У 2020 році Декстер Філкінс описав його як «часто згадуваного» як наступника Хаменеї[64].

Після оголошення результатів виборів Раїсі отримав 15 786 449 із 42 382 390 (38,30 % голосів), програвши чинному президентові Рухані та посівши друге місце. Він не привітав Рухані з переобранням на посаду президента[65] і попросив Раду опікунів розглянути «порушення закону» до та під час виборів зі 100 сторінками доданої документації.[66]

Президентство

[ред. | ред. код]
Докладніше: Президентство Ібрагіма Райсі

У 2021 році Раїсі знову балотувався в президенти і переміг на виборах.[67][68]

Смерть

[ред. | ред. код]
Докладніше: Катастрофа гелікоптера у Варзакані

19 травня 2024 року Раїсі загинув під час авіатрощі його гелікоптера поблизу іранської Джульфи, на кордоні з Азербайджаном[69][70]. В авіакатастрофі також загинули міністр МЗС Хусейн Амір-Абдуллахіан та кілька інших чиновників[69][71]. Напівофіційне іранське інформаційне агентство Mehr News повідомило, що він «став мучеником катастрофи»[72]. Раїсі є другим президентом Ірану, який помер на посаді, після Мохаммада-Алі Раджаї, який загинув під час вибуху в 1981 р[73].

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Раїсі підтримував сегрегацію за статтю. В інтерв'ю 2014 року він сказав про заплановану сегрегацію в муніципалітеті Тегерана, що «більшість жінок краще працюють у невимушеній атмосферії».[74] Він також був прихильником ісламізації університетів, цензурування Інтернету та цензури західної культури.[75][76][77]

Економіка

[ред. | ред. код]

У 2017 році Раїсі повідомив: «Я бачу активізацію економіки опору єдиним способом покласти край бідності та знедоленості в країні».[78] Він підтримує розвиток аграрного сектору над комерційною роздрібною торгівлею, що «врешті-решт принесе користь іноземним брендам».[79]

У 2017 році він пообіцяв потроїти щомісячні державні виплати, що складають 450 000 ріалів на громадянина, для подолання корупції та створення шести мільйонів робочих місць.[80]

Зовнішня політика

[ред. | ред. код]
Раїсі з Ільхамом Алієвим на кордоні з Азербайджаном 19 травня 2024 року, за кілька годин до його смерті

Відповідаючи журналістам про його зовнішню політику, він сказав, що «це має налагодити зв'язки з усіма країнами, крім Ізраїлю».[81]

Історія виборів

[ред. | ред. код]
Рік Вибори Голоси % Ранг Примітки
2006 Асамблея експертів 200 906 68,6 % 1-й Виграв
2016 Асамблея експертів ▲ 325 139 ▲ 80,0 % 1-й Виграв[82]
2017 Президент 15835794 38,28 % 2-й Програв[83]
2021 Президент 17 926 345 61,95 % 1-й Виграв[84]
2024 Асамблея експертів[en] 275,463 82.57 % 1-й Виграв

Особисте життя

[ред. | ред. код]
  • Дружина з 1985 року — Джаміле Аламолхода, дочка імама Мешхеда п'ятничних молитов Ахмада Аламолходи, доцент Тегеранського університету, президент університетського Інституту фундаментальних досліджень науки і техніки.[85]
  • Дві доньки. двоє онуків. Одна з дочок навчалася в університеті Шаріфа, а друга в Тегеранському університеті.[86]

Санкції США

[ред. | ред. код]

У листопаді 2019 року був доданий до списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб США за просування внутрішнього та іноземного гніту режиму Алі Хаменеї.[87][88]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ سید ابراهیم رئیسی شهید شد — خبرگزاری مهر, 2024.
  2. ↑ Iran buries late president at shrine in home city of Mashhad — BBC Online.
  3. ↑ President Raeisi laid to rest at Imam Reza (AS) Shrine — Press TV, 2024.
  4. ↑ شرح زندگی
  5. ↑ Birth certificate image. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017. [Архівовано 2017-04-15 у Wayback Machine.]
  6. ↑ مرد 54 ساله ای که دادستان کل کشور شد، کیست؟/ ابراهیم رئیسی را بیشتر بشناسید. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  7. ↑ В Ірані – новий президент. Українська правда (українською) . 3 серпня 2021. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
  8. ↑ Ібрагім Раісі виграв вибори президента Ірану на тлі рекордно низької явки. Deutsche Welle (українською) . 19 травня 2021. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  9. ↑ Maziar Motamedi (19 червня 2021). Hardliner Ebrahim Raisi declared Iran’s new president. Aljazeera English. Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  10. ↑ * Who Is Ebrahim Raisi? Iran's Missing President Is Nicknamed ‘Butcher Of Tehran’
  11. ↑ * Outrage as Iran president prepares to address UN: 'Wants to kill American citizens'
  12. ↑ Тегеранський м'ясник. Ким був Ібрагім Раїсі та яке значення в Ірані має президент. РБК-Украина (укр.). Процитовано 20 травня 2024.
  13. ↑ Ra'eesi became chairman of AQR. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 8 березня 2016.
  14. ↑ Hardline cleric Raisi to take on Rouhani in Iran's presidential election. Reuters. 9 квітня 2017. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 17 квітня 2017.
  15. ↑ Iran News Round Up, Critical Threats Project, 7 квітня 2017, архів оригіналу за 21 серпня 2018, процитовано 24 квітня 2017
  16. ↑ The Massacre of Political Prisoners in Iran, 1988, Report Of An Inquiry. Abdorrahman Boroumand Center (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  17. ↑ Rouhani’s former minister of justice defends the mass executions of 1980s. Iran International (англ.). 25 липня 2019. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021. [Архівовано 2021-06-17 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Iran Head of Judiciary’s First Year Marred by Political Executions. iranhr.net (англ.). Архів оригіналу за 3 квітня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  19. ↑ Khamenei defends Iran’s 1980s political executions that killed thousands. Al Arabiya English (англ.). 6 червня 2017. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  20. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 19 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  21. ↑ Treasury Designates Supreme Leader of Iran’s Inner Circle Responsible for Advancing Regime’s Domestic and Foreign Oppression | U.S. Department of the Treasury. home.treasury.gov. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 17 червня 2021.
  22. ↑ Cleric accused of crimes against humanity to head Iran’s justice system | Reporters without borders. RSF (англ.). 18 березня 2019. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  23. ↑ Ukraine war: US says Iranian drones breach sanctions. BBC News. 18 жовтня 2022. Архів оригіналу за 3 січня 2023. Процитовано 27 січня 2023. (англ.)
  24. ↑ https://abcnews.go.com/International/iranian-drones-russia-attack-ukraine/story?id=91620223
  25. ↑ https://eurasiantimes.com/deadly-drones-israeli-experts-explains-what-makes-iranian-shahed-136/
  26. ↑ Президент Ірану Раїсі зник після авіакатастрофи. Аятола вже закликав молитись. bbc.com. Архів оригіналу за 19 травня 2024. Процитовано 19 травня 2024.
  27. ↑ "Райсі не вижив": у ЗМІ розповіли деталі авіакатастрофи з президентом Ірану. ФОКУС (укр.). 19 травня 2024. Процитовано 20 травня 2024.
  28. ↑ شرح زندگی | سید ابراهیم رئیسی. raisi.ir (перс.). Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  29. ↑ مدرک تحصیلی ابراهیم رئیسی؛ 'شش کلاس' یا 'دکترا'؟. BBC News فارسی (перс.). Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  30. ↑ Who is Ayatollah Raisi?. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
  31. ↑ Records and biography of Ebrahim Raisi.[недоступне посилання]
  32. ↑ Biography of the President-elect, Ayatollah Dr. Seyed Ibrahim Raisi. Seyed Ebrahim Raisi Information Center. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  33. ↑ "ابراهیم رئیسی به تولیت آستان قدس رضوی منصوب شد". 8 березня 2016. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2017.
  34. ↑ ابراهیم رئیسی کیست؟. 3 березня 2017. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 6 квітня 2017.
  35. ↑ Blood-soaked secrets with Iran's 1998 Prison Massacres are ongoing crimes against humanity (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2018. Процитовано 14 грудня 2018.
  36. ↑ ابراهیم رئیسی؛ از قضاوت تا تولیت. 7 березня 2017. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2017.
  37. ↑ Abrahamian, Ervand (4 травня 2017). An Interview with Scholar and Historian Ervand Abrahamian on the Islamic Republic's "Greatest Crime". Center for Human Rights in Iran. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
  38. ↑ Akhlaghi, Reza. Canada Recognizes Iran's 1988 Massacre as Crime against Humanity. Foreign Policy Blog. Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 23 травня 2017.
  39. ↑ Iran Italy Issues Resolution for Justice for 1988 Massacre Victims. Iran News Update. 5 травня 2017. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 23 травня 2017.
  40. ↑ More Than 100 Prominent Iranians Ask UN to Declare 1988 Massacre 'Crime Against Humanity'. Center for Human Rights in Iran. 7 вересня 2016. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 23 травня 2017.
  41. ↑ 1988 massacre of political prisoners in Iran. National Council of Resistance of Iran. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 23 травня 2017.
  42. ↑ Naderi, Mostafa (22 серпня 2013). I was lucky to escape with my life. The massacre of Iranian political prisoners in 1988 must now be investigated. The Independent. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 19 вересня 2017.
  43. ↑ Iran still seeks to erase the '1988 prison massacre' from memories, 25 years on. Amnesty International. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 23 травня 2017.
  44. ↑ Abrahamian, Ervand, Tortured Confessions, University of California Press, 1999, 209—228
  45. ↑ Blood-soaked secrets with Iran's 1998 Prison Massacres are ongoing crimes against humanity (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2018. Процитовано 14 грудня 2018.
  46. ↑ Abrahamian, Ervand (1999). Tortured Confessions Prisons and Public Recantations in Modern Iran. Berkeley: University of California Press. с. 210. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 березня 2013.
  47. ↑ IRAN: VIOLATIONS OF HUMAN RIGHTS 1987 - 1990. Amnesty International. 1 грудня 1990. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 7 серпня 2014.
  48. ↑ von Schwerin, Ulrich (2015). The Dissident Mullah: Ayatollah Montazeri and the Struggle for Reform in Revolutionary Iran. I.B.Tauris. ISBN 9780857737748.
  49. ↑ Lamb, Christina (4 лютого 2001). Khomeini fatwa 'led to killing of 30,000 in Iran'. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 23 червня 2017.
  50. ↑ The World's Most Notorious Dictators.
  51. ↑ محسنی اژه‌ای معاون اول قوه قضائیه و رئیسی دادستان کل کشور شدند. 2014. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2017.
  52. ↑ Iran: Possible Conservative Presidential Candidate Emerges, Stratfor, 23 лютого 2017, архів оригіналу за 25 лютого 2017, процитовано 13 квітня 2017
  53. ↑ Iran's conservatives scramble to find a presidential candidate, The Arab Weekly, 19 лютого 2017, архів оригіналу за 22 січня 2018, процитовано 21 лютого 2017 [Архівовано 2018-01-22 у Wayback Machine.]
  54. ↑ Rohollah Faghihi (21 лютого 2017), Meet the powerful Iranian cleric looking to unseat Rouhani, Al-Monitor, архів оригіналу за 26 лютого 2019, процитовано 21 лютого 2017
  55. ↑ Ruby Mellen (10 квітня 2017), Rouhani Gets a Hard-line Challenger for Iranian Presidency, Foreign Policy, архів оригіналу за 31 березня 2019, процитовано 11 квітня 2017
  56. ↑ Conservative cleric Ebrahim Raisi enters Iran's presidential race. 14 квітня 2017. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 16 квітня 2017.
  57. ↑ Iran: Tehran Mayor Qalibaf Withdraws, Backs Hardliner Raisi for President. 15 травня 2017. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
  58. ↑ The reason Tehran's mayor dropped out of presidential race. 16 травня 2017. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
  59. ↑ VATANKA, ALEX (12 квітня 2017). The Supreme Leader's Apprentice Is Running for President. Foreign Policy. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 22 травня 2017.
  60. ↑ Erdbrink, Thomas (18 травня 2017). Iran Has Its Own Hard-Line Populist, and He's on the Rise. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
  61. ↑ Dehghan, Saeed Kamali (9 січня 2017). Ebrahim Raisi: the Iranian cleric emerging as a frontrunner for supreme leader. The Guardian. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 22 травня 2017.
  62. ↑ VATANKA, ALEX (12 квітня 2017). The Supreme Leader's Apprentice Is Running for President. Foreign Policy. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 22 травня 2017. A candidate Raisi who loses in the May elections would be far less likely to later take over as supreme leader.
  63. ↑ Golkar, Saeid (5 січня 2019). Ebrahim Raisi: The cleric who could end Iranian hopes for change. Al Jazeera. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  64. ↑ Filkins, Dexter (18 травня 2020). TheTwilight of the Iranian Revolution. New Yorker. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 7 червня 2020.
  65. ↑ Arash Karami (21 травня 2017). In wake of Rouhani's win, conservative rivals vow to remain on scene. Al-Monitor. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
  66. ↑ Rohollah Faghihi (23 травня 2017). Iran's conservatives question election results. Al-Monitor. Архів оригіналу за 24 травня 2017. Процитовано 24 травня 2017.
  67. ↑ На президентських виборах в Ірані переміг відомий своєю жорстокістю суддя. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  68. ↑ Yee, Vivian (19 червня 2021). Iranian Hard-Liner Ebrahim Raisi Wins Presidential Vote. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  69. ↑ а б Helicopter carrying Iran's hard-line president apparently crashes in foggy, mountainous region. AP News (англ.). 19 травня 2024. Архів оригіналу за 19 травня 2024. Процитовано 19 травня 2024.
  70. ↑ Erika, Solomon (20 травня 2024). Ebrahim Raisi, Iran’s President, Dies in Helicopter Crash at 63 (english) . The New York Times. Архів оригіналу за 20 травня 2024. Процитовано 20 травня 2024.
  71. ↑ Президент Ірану загинув в авіакатастрофі: що відомо наразі. РБК-Украина (укр.). Процитовано 20 травня 2024.
  72. ↑ Iran's president, foreign minister martyred in copter crash Mehr News. By MNA. May 20, 2024. Retrieved May 20, 2024.
  73. ↑ Iran’s president, foreign minister and others found dead at helicopter crash site, state media says. Associated Press. Процитовано 20 травня 2024.
  74. ↑ بانوان اولین مدافع تفکیک جنسیتی هستند. 2014. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
  75. ↑ رئیسی: دانشگاهها باید اسلامی شوند. 8 травня 2017. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
  76. ↑ ابراهیم رییسی: باید به دنبال حذف ترویج فرهنگ غربی از متن جامعه باشیم. 10 травня 2017. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 18 травня 2017. [Архівовано 2017-09-19 у Wayback Machine.]
  77. ↑ اسلامی‌ نکردن دانشگاه‌ها کشور را با مشکل مواجه می‌کند/رشد اینترنت ما را وادار به بازنگری می‌کند. 11 травня 2017. Архів оригіналу за 12 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
  78. ↑ Golnaz Esfandiari (7 квітня 2017), In Iran, Emerging Hard-Liner Stakes Future On Unseating Rohani, Radio Free Europe/Radio Liberty, архів оригіналу за 24 квітня 2017, процитовано 22 квітня 2017
  79. ↑ Najmeh Bozorgmehr (14 квітня 2017), Rouhani confirms he will seek second term in Iran elections, Financial Times, архів оригіналу за 23 квітня 2017, процитовано 22 квітня 2017
  80. ↑ Najmeh Bozorgmehr (26 квітня 2017), Iran hardliners struggle to present united front ahead of poll, Financial Times, архів оригіналу за 30 квітня 2017, процитовано 27 квітня 2017
  81. ↑ What you need to know about presidential candidate Ebrahim Raisi, The Iran Project, 19 квітня 2017, архів оригіналу за 17 червня 2021, процитовано 21 квітня 2017
  82. ↑ نتایج نهائی انتخابات مجلس خبرگان رهبری در خراسان جنوبی (перс.). Khavarestan. 27 лютого 2016. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 7 квітня 2017.
  83. ↑ Final results of presidential election by province and county (перс.). Ministry of Interior. 8 червня 2017. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 8 червня 2017. [Архівовано 2017-10-10 у Wayback Machine.]
  84. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 17 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  85. ↑ Conversation with Jamileh Alamolhoda, spouse of Ebrahim Raisi. 23 квітня 2017. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 24 квітня 2017.
  86. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  87. ↑ US puts new sanctions on Iranian supreme leader's inner circle. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.
  88. ↑ Treasury Designates Supreme Leader of Iran’s Inner Circle Responsible for Advancing Regime’s Domestic and Foreign Oppression (англ.). Міністерство фінансів США. 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 22 вересня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ібрагім_Раїсі&oldid=44046129