Істерика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Крістіна Россетті в істериці», картина її брата Данте Габрієля Россетті

Істерика — це емоційний сплеск, як правило, у людей в емоційному стресі. Зазвичай характеризується упертістю, плачем, криками, насильством, нехтуванням[1], гнівною лайкою, опором на спроби заспокоєння, а в деяких випадках і ударами та іншим фізичним насиллям. Фізичний контроль може бути втрачений; людина не завжди може лишатися в спокої; і навіть якщо «мета» людини досягнута, вона може не заспокоїтися[2][3][4][5][6][7]. Істерика може бути виражена тирадою — затяжною гнівною промовою[2][3][8].

У ранньому дитинстві

[ред. | ред. код]

Істерика є однією з найпоширеніших форм проблемної поведінки у малих дітей, проте її частота та інтенсивність зменшуються з плином дорослішання дитини[9]. Для малюка істерики можна вважати нормальним явищем і навіть показником розвитку сили характеру[10][11][12].

Дитина в істериці

Хоча іноді істерики розглядають як провісник майбутньої антисоціальної поведінки[13], вони зазвичай є ознакою надмірного розчарування, характерного для певного віку людини[14], і з часом істерики зменшуються, якщо на них реагувати спокійно та послідовно[15][16][17]. Коли дитина не може стримувати себе від істерики, іноді найкращою стратегією для батьків може бути утримання, а не виконання дитячих забаганок[18].

Американська психоаналітикиня Сельма Фрайберг[en] застерігала від «занадто сильного тиску або насильницьких методів контролю ззовні» у вихованні дітей: «Якщо ми перетворимо кожне переодягання штанів, пошук скарбів, дрімоту, стрибки по калюжах та розкидання сміття на державну кризу — то так ми будемо легко викликати істерики та всі феєрверки дитячого бунту»[19].

Розлади інтелекту та розвитку

[ред. | ред. код]

Деякі люди з порушеннями розвитку, такими як аутизм, синдром Аспергера[20][21], СПАУ та інтелектуальна недостатність[22], можуть бути вразливішими до істерик, аніж інші, хоча будь-хто, хто має пошкодження мозку (тимчасове чи постійне), може страждати від істерик[23]. Будь-яка людина час від часу може бути схильною до істерик, незалежно від статі чи віку[24][25]. Однак розпач через сенсорне перевантаження (яке можуть відчувати навіть нейротипові діти) — це не те саме, що істерика[26].

Відхилення

[ред. | ред. код]
Відео від Уельської влади про різницю між істерикою та розпачем

Фрейд вважав, що розвиток істерик у його пацієнта Людини-вовка був пов'язаний зі спокушаннями його сестрою: він ставав «невдоволеним, дратівливим і буйним, ображався за будь-якої нагоди, а потім впав у лютість і кричав, як дикун»[27]. Фрейд пов'язував істерики з несвідомою потребою в покаранні, керованою почуттям провини[28]. На його думку, цим можна було узагальнити багато інших випадків дитячих істерик[29].

Гайнц Когут, австрійсько-американський психоаналітик, стверджував, що істерики є нарцисичною люттю[30], викликаною зривом грандіозного ексгібіціоністського ядра немовляти. Удар по завищеному самоуявленню та відчуттю всемогутності викликають в дитини лють, коли її бажанням відмовляють, якби це не було виправдано[31].

Ревнощі, викликані народженням брата або сестри, та як наслідок агресія теж можуть спровокувати агресивні істерики, оскільки зусилля контролювати почуття перевантажують систему саморегуляції дитини[32][33].

У подальшому житті

[ред. | ред. код]

Письменник Вільям Текерей стверджував, що в подальшому житті «ви можете розповісти про істерику, наскільки ви зможете її побачити, за засмученим і незадоволеним виразом її обличчя — „істеричним“, якщо це можна так назвати»[34].

Готовність знаменитості влаштовувати істерики щоразу, коли є найменший привід[35], є різновидом набутого ситуативного нарцисизму[36], або істеричної поведінки.

Якщо істерики виявляють у літніх людей, вони часто можуть бути ознаками незрілості або розумової недостатності; і часто розлади аутизму або СПАУ — це неправильно позначені істерики. Істерики також можуть виникати у нейротипових людей, які перебувають у сильному стресі[37].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ GOMBERT, A. J. (1825). The French Drama ... with Notes Critical and Explanatory, by A. G. Volume 2 of The French Drama ... with Notes Critical and Explanatory, by A. G. The French Drama... The British Library. 2: 47.
  2. ↑ а б Penelope Leach. What is a tantrum?. BabyCentre. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 20 березня 2011.
  3. ↑ а б Temper Tantrums. KidsHealth. Архів оригіналу за 19 грудня 2015. Процитовано 20 березня 2011.
  4. ↑ Karisa Ding (26 липня 2017). Tantrums. BabyCenter. Архів оригіналу за 21 травня 2019. Процитовано 20 березня 2011.
  5. ↑ Jan Hunt. When a Child Has a Tantrum. The Natural Child Project. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 20 березня 2011.
  6. ↑ Mullen, J.K. (1983). Understanding and managing the temper tantrum. Child Care Quarterly. 12 (1): 59—70. doi:10.1007/BF01258080.
  7. ↑ Geelerd, E.R. (1945). Observations on temper tantrums in children. American Journal of Orthopsychiatry. 15 (2): 238—246. doi:10.1111/j.1939-0025.1945.tb04937.x.
  8. ↑ Daniels, Elizabeth; Mandleco, Barbara; Luthy, Karlen E. (2012). Assessment, management, and prevention of childhood temper tantrums. Journal of the American Academy of Nurse Practitioners. 24 (10): 569—573. doi:10.1111/j.1745-7599.2012.00755.x. PMID 23006014.
  9. ↑ Banham Bridges, Katharine M. (1932). Emotional Development in Early Infancy. Child Development. 3 (4): 324—341. doi:10.1111/j.1467-8624.1932.tb05842.x. JSTOR 1125359.
  10. ↑ Robin Skynner; John Cleese (1993). Families and how to survive them. с. 177.
  11. ↑ Isaacs, S. (1940). Temper tantrums in early childhood in their relation to internal objects. The International Journal of Psychoanalysis. 21: 280—293.
  12. ↑ Solter, A. (1992). Understanding Tears and Tantrums. Young Children. 47 (4): 64—68. JSTOR 42725308.
  13. ↑ Potegal, Michael; Davidson, Richard J. (June 2003). Temper Tantrums in Young Children. Journal of Developmental & Behavioral Pediatrics. 24 (3): 140—147. doi:10.1097/00004703-200306000-00002. PMID 12806225.
  14. ↑ Green, J.A.; Whitney, P.G.; Potegal, M. (2011). Screaming, yelling, whining, and crying: Categorical and intensity differences in vocal expressions of anger and sadness in children's tantrums. Emotion. 11 (5): 1124—1133. doi:10.1037/a0024173. PMC 3192404. PMID 21707157.
  15. ↑ Roy Benaroch (2008). Solving Health and Behavioral Problems from Birth Through Preschool. с. 157.
  16. ↑ Kopp, C.B. (1989). Regulation of distress and negative emotions: A developmental view. Developmental Psychology. 25 (3): 343—354. doi:10.1037/0012-1649.25.3.343.
  17. ↑ Levine, Linda (1995). Young Children's Understanding of the Causes of Anger and Sadness. Child Development. 66 (3): 967—709. doi:10.2307/1131944. JSTOR 1131944.
  18. ↑ Patrick Casement (1990). Further Learning from the Patient. с. 113–4.
  19. ↑ Selma H. Fraiberg (1987). The Magic Years. с. 65.
  20. ↑ Margolies, P.J. (1977). Behavioral approaches to the treatment of early infantile autism: A review. Psychological Bulletin. 84 (2): 249—264. doi:10.1037/0033-2909.84.2.249. PMID 840962.
  21. ↑ Lord, C. (1993). Early Social Development in Autism. У Edsopler, E. (ред.). Preschool Issues in Autism. New York: Plenum Press. с. 61—94.
  22. ↑ Luiselli, J.; Murbach, L. (2002). Providing Instruction from Novel Staff as an Antecedent Intervention for Child Tantrum Behavior in a Public School Classroom. Education and Treatment of Children. 25 (3): 356—365. JSTOR 42899711.
  23. ↑ Lancioni, G. E.; Smeets, P. M.; Ceccarani, P. S.; Capodaglio, L.; Campanari, G. (1984). Effects of gross motor activities on the severe self-injurious tantrums of multihandicapped individuals. Applied Research in Mental Retardation. 5 (4): 471—482. doi:10.1016/S0270-3092(84)80039-9. PMID 6240965.
  24. ↑ Sandra Ketcham. Temper Tantrums and Autism. LoveToKnow. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  25. ↑ Osterman, Karin; Bjorkqvist, Kaj (1 квітня 2010). A Cross-Sectional Study of Onset, Cessation, Frequency, and Duration of Children's Temper Tantrums in a Nonclinical Sample. Psychological Reports. 106 (2): 448—454. doi:10.2466/pr0.106.2.448-454. PMID 20524545.
  26. ↑ Bennie, Maureen (2 лютого 2016). Tantrum vs Autistic Meltdown: What Is The Difference?. Autism Awareness. Autism Awareness Centre Inc. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
  27. ↑ Sigmund Freud. Case Histories II (PFL 9). с. 242.
  28. ↑ Sigmund Freud. Case Histories II (PFL 9). с. 257.
  29. ↑ Sigmund Freud. Case Histories II (PFL 9). с. 242 & 257–8.
  30. ↑ H. Goldenberg; I. Goldenberg (2007). Family Therapy. с. 172.
  31. ↑ Edmund Bergler in J. Halliday/P. Fuller eds., The Psychology of Gambling (London 1974) p. 182
  32. ↑ Selma H. Fraiberg (1987). The Magic Years. с. 152.
  33. ↑ Dennis, Tracy A. (2006). Emotional self-regulation in preschoolers: The interplay approach reactivity, and control capacities. Developmental Psychology. 42 (1): 84—97. doi:10.1037/0012-1649.42.1.84. PMID 16420120.
  34. ↑ William Makepeace Thackeray (1848). The Irish Sketch Book. с. 138.
  35. ↑ Cooper Lawrence, The Cult of Celebrity (2009) p. 72
  36. ↑ Simon Crompton, All about Me (London 2007) p. 176
  37. ↑ North Jersey. North Jersey. Архів оригіналу за 4 жовтня 2016. Процитовано 25 березня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Істерика&oldid=42430989