Перейти до вмісту

Аксель Юліус Делагарді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аксель Юліус Делагарді
швед. Axel Julius De la Gardie
 
Народження: 1637[1][2][…]
Storkyrkoförsamlingend, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[4]
Смерть: 17 травня 1710(1710-05-17)[1][5]
Стокгольм, Швеція[1][5]
Поховання: Ріддаргольменська церква[6][5]
Країна:  Швеція[5]
Освіта: Університет Уппсала
Рід: Делагарді[5]
Батько: Якоб Понтуссон Делаґарді[7][5]
Мати: Ебба Браге[7][5]
Шлюб: Sofia Juliana Freiin Forbusd[5]
Діти: Adam Carl De la Gardied[7][5], Магнус Юліус Делагарді[5], Pontus Fredrik De la Gardied[5], Adolf Axel De la Gardied[5], Margareta Ebba De la Gardied[5], Jakob Henrik De la Gardied[5], Ebba Juliana De la Gardied[5] і Juliana De la Gardied[5]

Граф Аксель Юліус Делагарді (швед. Axel Julius De la Gardie;22 лютого 1637, Стокгольм — 18 травня 1710, Стокгольм) — шведський військовий і державний діяч, фельдмаршал-лейтенант.

Біографія

[ред. | ред. код]

Молодший син шведського полководця та політика Якоба Делагарді (1583—1652) і його дружини Ебби Браге (1596—1674). Його дід Понтус Делагарді (1520—1585) був французьким полководцем, який надійшов на шведську службу.

Аксель Юліус Делагарди швидко піднявся по кар'єрних сходах у шведській армії: в 1656 році став майором королівської лейб-гвардії, у вересні 1660 року призначений полковником Вестергетландського кавалерійського полку, в 1664 році став генерал-майором кавалерії і полковником королівської лейб-гвардії.

З 1674 року Делагарді — член шведського Ріксроду, рік потому став фельдмаршал-лейтенантом. У 1676 році призначений головнокомандуючим військами у Фінляндії і Інгерманландії, де його головним завданням стала організація оборони від потенційного російського нападу. В 1677 році він відповідав за оборону провінцій Емтланд і Бергслаген від Датсько-норвезької держави.

Будинок, який відновив і в якому жив Делагарді

З 1687 по 1704 рік Делагарді був генерал-губернатором Естляндії. На цій посаді він заохочував остзейське німецьке дворянство[8]. Після початку Північної війни він керував обороною цієї провінції від російської армії Петра I. Після невдач у 1704 році був відкликаний до Швеції, зберігши своє місце в Ріксроді.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

З 1664 року Аксель Юліус Делагарді був одружений з Софією Юліаною Форбус (1649—1701), дочкою шведського генерала і члена Ріксроду Арвіда Форбуса (1598—1665). У подружжя було троє синів:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Axel Julius De la Gardie — 1917.
  2. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  3. ↑ BBLD - Baltisches biografisches Lexikon digital — 2012.
  4. ↑ Storkyrkoförsamlingen (A, AB) CIa1:2 (1623-1639) Bild 74 / sid 129 (AID: v90665.b74.s129, NAD: SE/SSA/0016)
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Elgenstierna G. Den introducerade svenska adelns ättartavlor — Norstedts förlag, 1926. — Т. 2. — С. 227–228. — 885 с.
  6. ↑ Olsson M. Riddarholmskyrkan - inventories and graves — 1937. — С. 640.
  7. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  8. ↑ Eesti Elulood.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аксель_Юліус_Делагарді&oldid=43373723