Андор Лілієнталь
| Андор Лілієнталь | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оригінал імені | угор. Lilienthal Andor | |||
 | ||||
| Країна |
 Угорщина | |||
| Народження |
5 травня 1911 Москва | |||
| Смерть |
8 травня 2010 (99 років) Будапешт | |||
| Титул |
майстер спорту (1948) міжнародний гросмейстер (1950) | |||
| Піковий рейтинг |
2710 (1934)[1] | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
   | ||||
Андор (Андре) Лілієнта́ль (угор. Lilienthal Andor, рос. Андор (Андрэ) Арнольдович Лилиенталь; * 5 травня 1911, Москва — † 8 травня 2010, Будапешт) — угорський і радянський шахіст. Міжнародний гросмейстер (1950). Чемпіон Москви 1940. Чемпіон СРСР 1940 (поділив 1-2-е місця з Ігорем Бондаревським). Майстер спорту СРСР (1948).
Народився 1911 року в Москві. У 2-річному віці мати з Андре і його сестрою переїхала до Будапешта. В шахи почав грати в 16 років. У пошуках роботи жив у Відні, Берліні, Парижі, де також шукав партнерів для гри в шахи, брав участь в сеансах одночасної гри з відомими майстрами. У паризькій кав'ярні «Режанс», наприклад, грав з Ароном Німцовичем та Александром Алехіним.
З 1930 року брав участь у міжнародних турнірах у Франції та закордоном. Дебютною перемогою на найвищому рівні стало перше місце на турнірі в Штубнянске Тепліце (Чехословаччина, 1930), де гравець набрав 9 очок з 12 і випередив таких відомих шахістів, як Вася Пірц, Сало Флор, Ксавери Тартаковер і Ґідеон Штальберґ. Деякі виступи в інших турнірах:
- Гастінґс (1933/34) — 2-3-є місце (поділив з Алехіним)
- Уйпешт (1934) — 1-е
- Будапешт (1934) — 2-3-є
- Барселона (1934) — 1-3-є
- Гастінґс (1934/35) — 5-6-е
- Москва (1935) — 8-10-е
- Іваново (1944) — 3-4-е
- Пярну (1947) — 3-є
- Сальтшобаден, міжзональний турнір (1948) — 5-е місце
У складі збірної Угорщини брав участь у шахових олімпіадах 1930-х років.
Після II-го Московського міжнародного турніру (1935) залишився жити у Радянському Союзі. 1939 року отримав радянське громадянство. Чемпіон Москви 1940, чемпіон СРСР 1940 року (поділив 1-2-е місця з Ігорем Бондаревським).
1950 року, після переїзду до Москви Тиграна Петросяна, став тренером майбутнього чемпіона світу. Був у складі команди СРСР у міжнародних зустрічах СРСР—США, СРСР—Велика Британія, грав за команду Москви в матчах Москва—Прага і Москва—Будапешт. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1957).
У його грі відзначали хорошу інтуїцію, оригінальні стратегічні задуми та несподівані комбінації.
З 1976 року жив в Угорщині. Після смерті Василя Смислова у березні 2010 року був єдиним міжнародним гросмейстером, який жив ще з часу отримання звання 1950 року. Помер 8 травня 2010 року в Будапешті.
|
- ↑ Історичний Ело гравця на db.chessmetrics.com (англ.)
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
- Партії на 365chess.com [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Шахматный словарь. — Москва: Физкультура и спорт, 1964. — С. 273—274[недоступне посилання з червня 2019]
- Лилиенталь А. Жизнь — шахматам. — Москва: Физкультура и спорт, 1969
- Шахматы: Энциклопедический словарь. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 205