Банц Креддок
| Банц Креддок англ. Bantz Craddock | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 2004 — 2006 | |||
| Попередник: | Джеймс Хілл | ||
| Наступник: | Джеймс Ставрідіс | ||
| |||
| 2006 — 2009 | |||
| Попередник: | Джеймс Логан Джонс | ||
| Наступник: | Джеймс Ставрідіс | ||
| |||
| 2006 — 2009 | |||
| Попередник: | Джеймс Логан Джонс | ||
| Наступник: | Джеймс Ставрідіс | ||
| Народження: |
24 серпня 1949 (75 років) Паркерсбург, Західна Вірджинія, США | ||
| Країна: |
 США | ||
| Освіта: | Командно-штабний коледж армії США і Університет Західної Вірджинії | ||
| Нагороди: | |||
Ба́нц Кре́ддок, повне ім'я — Ба́нц Джо́н Кре́ддок (англ. Bantz John Craddock; нар. 24 серпня 1949, Паркерсбург, Західна Вірджинія, США) — американський військовослужбовець, генерал армії у відставці, Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі та Головнокомандувач Збройних сил США в Європі (2006—2009), Головнокомандувач Збройних сил США Південного командування (2004—2006).
Банц Креддок народився 24 серпня 1949 року[1] в містечку Доддридж. Має валлійське походження: до Другої світової війни його сім'я переїхала з Уельса до Сполучених Штатів. Закінчивши середню школу у 1967 році, Банц вступив до Моргантаунівського університету (Західна Вірджинія).
Після закінчення університету у званні молодшого офіцера потрапив до Німеччини, де служив у третій танковій дивізії, а звідти переведений до Форт-Ноксу (штат Кентуккі), де працював бортінженером. Через деякий час Банц вже командував танковою ротою 1-го батальйону 32-го бронетанкового полку.
У вересні 1981 року Креддок переведений до Управління диспетчерів, що в Уоррені (штат Мічиган). Там він був спочатку системним аналітиком, а згодом програмним директором. Одночасно пішов навчатися у командно-штабний коледж. Після закінчення коледжу Креддока знову переводять у Німеччину. Там він служив у 8-й піхотній механізованій дивізії і командував 4-м батальйоном, 69-го бронетанкового полку протягом майже двох років. Згодом він був переведений до штабу дивізії і призначений заступником командувача операціями.
У травні 1989 року Креддок став командувати 4-м батальйоном, 64-го бронетанкового полку, 24-ї стрілецької дивізії. Пізніше був призначений помічником начальника штабу, а у 1990-мо році вступив до Пенсильванського військового коледжу армії США, який закінчив у 1993-му. Після закінчення коледжу призначений командиром 194-ї окремої танкової бригади (Форт-Нокс). А вже у червні 1995 року Креддок став помічником начальника штабу у Форт-Худі (штат Техас).
У 1996 році Креддока було переведено до Генерального Штабу при Пентагоні і призначено помічником заступника директора в J5. У серпні 1998 року Кредок був призначений командувачем американськими військами для початкової операції входу в Косово. У вересні 2000 року він став командувати 1-ї піхотної механізованої дивізії «Big Red One». З серпня 2002-го по 2004-й рік служив головним військовим помічником міністра оборони США.
У 2004 році призначений Головнокомандувачем Збройних Сил США Південного командування, а з 14 липня 2006 року, змінивши Джеймса Джонса, виконував обов'язки одночасно і Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі, і Головнокомандувача Збройних сил США в Європі. З грудня 2006 року він офіційно приступив до своїх обов'язків.
Після закінчення терміну повноважень у 2009 році Банц Креддок подав у відставку і очолив приватне військове підприємство Military Professional Resources.
У 2006 році Банца Креддока жорстко критикували через ситуацію, що склалася в Гуантанамо: він виправдав застосування тортур і публічно пожартував з примусового годування ув'язнених. Деякі європейські політики та військовики скептично поставились до слів Креддока, який на той час був офіційною особою Північноатлантичного альянсу[2].
28 січня 2009 року редакція Der Spiegel опублікувала секретні документи, які були адресовані генералам НАТО. В них йшлося про упорядкування спеціальних військ, які повинні боротися з наркоторговцями в Афганістані, в тому числі знаходити і знищувати лабораторії навіть там, де прямих доказів про причетність їх немає[3][4].
.svg){kind=small}
_ribbon.svg){kind=small}
_ribbon.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- ↑ Nominations before the Senate Armed Services Committee, second session ... - United States. Congress. Senate. Committee on Armed Services — Google Boeken. Books.google.com. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 16 березня 2013.
- ↑ Guantanamo general to head Nato. BBC. 14 липня 2006. Архів оригіналу за 9 лютого 2009. Процитовано 30 січня 2009.
- ↑ NATO High Commander Issues Illegitimate Order to Kill. Der Spiegel. Архів оригіналу за 30 січня 2009. Процитовано 30 січня 2009.
- ↑ Order to Kill Angers German Politicians. Der Spiegel. Архів оригіналу за 31 січня 2009. Процитовано 30 січня 2009.
- Supreme Headquarters Allied Powers Europe [Архівовано 10 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- United States European Command
.svg){kind=small} | Дуайт Ейзенхауер (1951—1952) • Метью Ріджвей (1952—1953) • Альред Ґрунтер (1953—1956) • Лоріс Норстад (1956—1963) • Ліман Лемніцер (1963—1969) • Ендрю Ґудпестер (1969—1974) • Александер Гейґ (1974—1979) • Бернард Роджерс (1979—1987) • Джон Гелвін (1987—1992) • Джон Шалікашвілі (1992—1993) • Джордж Джолван (1993—1997) • Веслі Кларк (1997—2000) • Джозеф Ральстон (2000—2003) • Джеймс Логан Джонс (2003—2006) • Банц Креддок (2006—2009) • Джеймс Ставрідіс (2009—2013) • Філіп Брідлав (2013—2016) • Кертіс Скапаротті (2016—2019) • Тод Волтерс (2019—2022) • Крістофер Каволі (з 2022) |  | |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | Freebase: /m/0f0r1k · GND: 1125789328 · ISNI: 0000000360461047 · LCCN: no2011184756 · VIAF: 221149904 |
- Народились 24 серпня
- Народились 1949
- Уродженці Паркерсбурга (Західна Верджинія)
- Випускники Командно-штабного коледжу армії США
- Кавалери Срібної Зірки (США)
- Кавалери Бронзової Зірки (США)
- Кавалери Легіона Заслуг ступеня «Легіонер» (США)
- Кавалери Командорського хреста ордена «За заслуги перед Польщею»
- Генерали (США)
- Командування Збройних сил США
- Командувачі НАТО
- Кавалери Легіона Заслуг ступеня «Головнокомандувач» (США)
- Американці валлійського походження
- Нагороджені медаллю «За видатну службу в Збройних силах» (США)