Перейти до вмісту

Богач Євдокія Макарівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Богач Євдокія Макарівна
Народження20 листопада 1943(1943-11-20)
Яворівка, Піщанський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть2014
Країна СРСР
 Україна
НавчанняКосівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1967)
Діяльністьхудожниця
ЧленСпілка радянських художників України

Євдокія Макарівна Бо́гач (20 листопада 1943, Попелюхи ― 30 листопада 2014, Київ), українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1974 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 20 листопада 1943 року в селі Попелюхах (нині село Яворівка Тульчинського району Вінницької області) у селянській сім'ї. 1961 року закінчила загальноосвітню середню школу і протягом 1962—1967 років навчалася на відділенні художньої кераміки у Косівському училищі прикладного мистецтва, здобула кваліфікацію «художник-майстер»[1].

По завершенні навчання була направлена до міста Севастополя, де спочатку рік працювала старшим лаборантом експериментальної майстерні сувенірних виробів; у в 1968—1970 роках — художником-оформлювачем торговельного об'єднання № 1; у 1970—1971 роках — у художньо-виробничих майстернях[1].

З 1971 року мешкала і працювала у Києві: упродовж 1971—1976 років — художник творчої майстерні комплексного оформлення, потім — на Комбінаті монументально-декоративного мистецтва Творчо-виробничого об'єднання «Художник» Художнього фонду Спілки художників України. Із розпадом СРСР та припиненням надходження замовлень на оздоблення архітектурних споруд, займалася індивідуальною художньою діяльністю[1]. Мешкала у Києві в будинку на проспекті Правди, № 76[2]. Померла у 2014 році[3].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працювала в галузях монументального, декоративно-ужиткового мистецтва, живопису, архітектури, паркової скульптури, розробляла дизайн інтер'єрів та екстер'єрів[4]. Творчість розподіляється на кілька етапів, упродовж яких вона віддавала перевагу[1]:

  • керамічній пластиці (кінець 1960-х — перша половина 1970-х років);
  • монументально-декоративним формам (друга половина 1970-х — 1980-ті роки);
  • декоративному розпису на тарелях або блюдах (кінець 1970-х — 1990-ті роки);
  • живопису на полотні акриловими фарбами (2000-ні роки).

Серед робіт:

  • керамічні скульптурні композиції: «Відпочинок» (1971), «Весілля» (1971)[5], «Колгоспне село» (1972), «Обід у полі» (1972), «Їхав козак за Дунай» (1973)[1];
  • тарелі: «Перемога» (1979)[1], «Квіти», «Свято», «Птиця», «Цвіте терен»[6], серія «Природа»[7];
  • живопис: «Птаха» (2000-ні, темпера)[8], «Віщий птах» (2000-ні, темпера)[1];
Монументальні роботи

Учасниця республіканських, всесоюзних, міжнародних виставок з 1963 року.

Роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві[4], у фондах Міністерства культури та інформаційної політики України.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н п Корусь, О. (6 березня 2020). Прості істини. Мистецтво Євдокії Богач / Музейний простір. Музеї України та світу. prostir.museum. Процитовано 26 лютого 2024.
  2. Богач Євдокія Макарівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 16.
  3. Євдокія Богач 1943—2014. Кераміка. Національний музей українського народного декоративного мистецтва на facebook.com.
  4. а б в Богач Євдокія Макарівна / Кераміка України.
  5. Художники України, 2005, с. 34.
  6. Художники Києва, 2000, с. 26.
  7. Художники України, 2005, с. 36—37.
  8. Художники України, 2005, с. 36.

Література

[ред. | ред. код]