Листопалий гекон європейський
| Листопалий гекон європейський | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Європейський листолапий гекон
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Euleptes europaea Gené, 1839 | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Phyllodactylus europaeus Gené, 1839 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Гекон листопалий європейський[2] (Euleptes europaea) — вид ящірок, єдиний представник роду листопалих геконів родини Sphaerodactylidae.
Сягає довжини 7 см. Має короткий, сплюснутий тулуб з маленькою яйцеподібною головою. Тулуб вкрито однорідної дрібної лускою, тулуб чітко відділено від хвоста. Забарвлення гекона сіро-жовте з темними поперечними смугами й чорними цятками, розташованими настільки густо, що тварина виглядає майже чорною. У збуджених ящірок ці цяточки зникають, а поперечні смуги стають виразно помітними на світлішому фоні.
Вид поширений на середземноморських островах Корсика (Франція), Сардинія (Італія) та багатьох дрібних супутніх островах. Він трапляється також на низці менших офшорних островах Франції (Пор-Кро і Іль-дю-Леван з Єрських островів та дев'ять невеликих островів поблизу Марселя) та Італії (Ельба, Горгона, Капрая, Піаноза, Монтекрісто та Джильо). Є також кілька прибережних материкових колоній в Тоскані та Лігурії (Італія) (у тому числі в Монте-Арджентаріо, Пйомбіно та Генуї), а також на крайньому південному сході Франції. Він також присутній на островах Кані та островах Галіт в Тунісі. Мешкає на висоті до 1500 м над рівнем моря, рідше трапляється на більшій висоті.
Полюбляють кам'янисту місцину. Може жити на висоті до 1 км. У денний час ховаються під камінням або корою дерев, виходячи на полювання лише з настанням сутінок. Пересуваються вони дуже швидко і, рятуючись від небезпеки, здатні здійснювати стрибки до 20—25 см у довжину.
Харчується комахами та наземними членистоногими.
Це яйцекладні гекони. У червні відкладають 2 яйця розміром з горошину під камінням або під корою дерев. Через 8—12 тижнів з'являються молоді гекони розміром 1—2 см.
Охороняється Директивою Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони). Крім того, знаходиться під охороною у Франції[2].
- ↑ Claudia Corti, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Roberto Sindaco, Antonio Romano. (2009) Euleptes europaea: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 28 травня 2021
- ↑ а б О. О. Кагало та Б. Г. Проць. ОСЕЛИЩНА КОНЦЕПЦІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ: БАЗОВІ ДОКУМЕНТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.].: — Львів. 2012. с. 50
- Corti, C., Cheylan, M. & Geniez, P. 2005. Euleptes europaea. 2006 IUCN Red List of Threatened Species.
- Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
- Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 230—231). ISBN 978-1-4081-5459-5
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
