Гридниця
Гри́дниця[1] або гри́дня[2] — у середньовічній Русі будівля при князівському дворі для зборів гриді або для прийому гостей. Входили у комплекс будов, відомих як «хороми».
За походженням слово «гридниця» пов'язана з «гридь» («молодші дружинники»)[2], але російський історик С. О. Гедеонов вважав, що «гридниця», навпаки. є первісним (від дієслова «гріти», «грѣти»), а найменування молодших дружинників вже походить від назви приміщення. Російське слово изба (д.-рус. истьба, истопка) Гедеонов пов'язував з «топити» і припускав, що так називали житла смердів, а «гридницями, гриднями» — будинки знаті[3]. З погляду сучасної етимології версія Гедеонова уявляється малопереконливою[2].
Гридниці мали вигляд вежоподібного зрубу на підклітті і з'єднувалися з князівськими горницями критим переходом. Вона була приміщенням вражаючих розмірів, покрівля її трималася на великих дерев'яних стовпах. Гридниці використовувалися, так само як у пізніші часи палацові зали — для масових зборів, бенкетів, прийомів[4].
На територіях Білої Русі XVI—XVIII ст. гридницею називали житлову кімнату для челяді в садибному будинку або окремий челядницький флігель. З панським домом він сполучувався сінями, іноді був суміщений з коморою. Також так могли звати великі житлові кімнати у монастирях, іноді — курні хати при корчмах[5].
Довше за все зберігалися гридниці в Новгородській і Псковській республіках. У Новгороді досі існує будова з шатроподібною вежею, що стоїть між Никольским собором (1113 р.) і церквою Параскеви П'ятниці (1207 р.). Донедавна її звали «Гридниця» і відносили її побудову до кінця XV ст., лише останні дослідження показали, що «гридниця» є насправді брамовою вежею Гостинного двору (1690-ті)[6]. Припускають, що надалі саме слово «гридниця» змінило своє значення: за одною версією, так називали аналог московських приказних ізб, за другою — канцелярії вічових дяків, за третьою — приміщення для громадських бенкетів[7]. На територіях сучасної Росії гридниці були також відомі як «повалуші»[8][9].
|
...А поганського Кобяка з лукомор'я од залізних великих полків половецьких, як вихор вивергнув: і пав Кобяк у городі Києві, у гридниці Святослава... Оригінальний текст (давньоруська) ...А поганаго Кобяка изъ луку моря отъ желѣзныхъ великыхъ плъковъ Половецкыхъ, яко вихръ выторже: и падеся Кобякъ въ градѣ Кіевѣ, въ гридницѣ Святъславли.
|
|
- Цей же сюжет був використаний Степаном Руданським: «І попав Коб'як поганий // В Київ, у столицю, // В Святославові покої // В князеву гридницю».
- У «Повісті временних літ».
- ↑ Гридниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- ↑ Отрывки из исследований о Варяжском вопросе. Статья С. Гедеонова с замечаниями А. Куника. //Записки Императорской Академии Наук. Том второй. СПб 1862 стр 129—239
- ↑ Мавродин В. «Народные восстания в Древней Руси XI—XIII вв.» — Москва: Соцэкгиз, 1961 — с.118
- ↑ Універсальная Беларуская энцыклапедыя : у 18 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў, Б. І. Сачанка і інш. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1996—2004. — ISBN 985-11-0035-8. (біл.)
- ↑ Воротная башня [Архівовано 3 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Захарова В.Н., Давыдов С.Н. Практика реставрационных работ. Сборник второй // Исследование и реставрация здание Гридницы в Новгороде. — М., 1958. Архівовано з джерела 27 травня 2017 (рос.)
- ↑ Повалуша // Исторический словарь[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Повалуша (Гридня) // Современный толковый словарь