Гуцаленко Микола Віталійович

Микола Віталійович Гуцаленко
Микола Віталійович Гуцаленко;
Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження	19 грудня 1991; Первомайськ, Миколаївська область
Смерть	23 лютого 2017 (25 років); Дніпро
Громадянство	Україна
Alma Mater	Миколаївське вище училище фізичної культури
Військова служба
Роки служби	2014—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	79 ОДШБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
	Майстер спорту України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуцаленко.

Мико́ла Віта́лійович Гуцале́нко (19 грудня 1991, Первомайськ, Миколаївська область — 23 лютого 2017, Дніпро) — український військовик, командир 2-го десантно-штурмового взводу 3-ї роти 1-го батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, молодший лейтенант. Майстер спорту України з веслування.

Почесний громадянин міста Первомайська Миколаївської області (2018).

Життєпис

Народився в місті Первомайську Миколаївської області. З дитинства захоплювався веслуванням, тренувався у Первомайській ДЮСШ у тренера Олександра Федорченка.

У 2005 році вступив до Миколаївського вищого училища фізичної культури (тренер — Олександр Шевченко), а після його закінчення — до Національного університету кораблебудування, якого так і не закінчив. Протягом восьми років входив до складу збірної Миколаївської області. У складі байдарки-двійки разом з Андрієм Сачковським виконав норматив майстра спорту. На чемпіонаті України 2014 року на байдарці-двійці в парі з Вадимом Деревинським посів третє місце з марафону.

У 2014 році залишив навчання в університеті і вступив до війська. Пройшов щаблями військової кар'єри від солдата до командира взводу, молодшого лейтенанта. Брав участь в обороні Донецького аеропорту, боях під Мар'їнкою, на Савур-могилі. Був одним з трьох «кіборгів», які встановили прапор над Донецьким аеропортом^[1].

21 лютого 2017 року зазнав важкого поранення у зоні проведення АТО в районі Авдіївки, внаслідок чого впав у кому. Шпиталізований до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні. Помер 23 лютого 2017 року. Похований у Миколаєві на Центральному кладовищі^[2].

Нагороди

«За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.12.2015)^[3].

«За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (10.04.2017, посмертно)^[4].

Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі» 2-го ступеня.