Перейти до вмісту

Ееро Ярнефельт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ееро Ярнефельт
фін. Eero Järnefelt
Ееро Ярнефельт, Автопортрет
При народженніфін. Erik Nikolai Järnefelt
Народження8 листопада 1863(1863-11-08)
м. Війпурі (Карелія)
Смерть15 листопада 1937(1937-11-15) (74 роки)
 м. Гельсінкі, Фінляндія
ПохованняГієтаніємі
Національністьфін
КраїнаФінляндія Фінляндія
Жанрживопис
НавчанняПетербурзька академія мистецтв
Діяльністьхудожник
НапрямокРеалізм
Відомі учніJohannes Gebhardd
ПрацівникГельсінський університет
ЧленШведська королівська академія вільних мистецтв і Lake Tuusula Artist Communityd
БатькоЯрнефельт Олександр Густавович
МатиElisabeth Järnefeltd
У шлюбі зSaimi Järnefeltd
ДітиHeikki Järnefeltd
Брати, сестриAino Sibeliusd, Arvid Järnefeltd, Армас Ярнефельт і Kasper Järnefeltd
Роботи в колекціїФінська національна галерея, Національний музей Швеції, City of Pori art collectiond[1], Turku Art Museumd, Kuopio Art Museumd, Mikkeli Art Museumd, Hämeenlinna Art Museumd, Національний архів Фінляндії, Ермітаж, Järvenpää Art Museumd, HAM Helsinki Art Museumd, Tampere Art Museumd, Національний музей Фінляндії і Естонський художній музей
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону Commander of the Order of the White Rose of Finland Knight of the Order of Vasa Knight of the Order of the Polar Star Великий офіцер ордена Корони Італії

CMNS: Ееро Ярнефельт у Вікісховищі


Ееро Ярнефельт (фін. Eero Järnefelt; *8 листопада 1863, м. Війпурі (Карелія) — 15 листопада 1937, м. Гельсінкі (Фінляндія) — фінський живописець, графік, портретист та пейзажист, представник реалізму.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ееро Ярнефельт народився у місті Війпурі (тепер Виборґ, Росія), незабаром після переїзду туди родини Ярнефельтів з Петербургу. Схильність до живопису передалася по лінії матері, яка була відомим скульптором. Також з родини Ярнефельта вийшли письменник Арвід Ярнефельт, композитор Едвард Армас Ярнефельт та Айно Сібеліус, дружина Яна Сібеліуса.

Після початкової освіти у художній школі у Гельсінкі, вступив до Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де викладав на посаді професора його рідний дядько зі сторони матері, Мікаель-Міхаїл Клодт, відомий російський пейзажист.

Тут, на Васильєвському острові, Ееро Ярнефельт зблизився з молодими художниками, особливо з Іллєю Рєпіним, Міхайлом Коровіним. Їх об'єднували спільні художні смаки. Разом із художниками-передвижниками, як вони себе називали, Ееро Ярнефельт брав участь у виставках. Їх дружні стосунки зберігались пізніше протягом багатьох років, коли Ярнефельт мешкав у Фінляндії.

Протягом наступних років митець подорожував по Європі, вчився в Академії Жульєна у Парижі, працював у Німеччині. Реалістичне сприйняття залишалось головною лінією його творчості. Художник неодноразово зазначав, що лише засноване на реальності мистецтво є достеменним.

Творчість

[ред. | ред. код]
Kotimatkalla / «Дорогою додому», 1903

Ееро Ярнефельт — визнаний майстр портретного живопису. У портреті знаходив можливість зрозуміти й передати внутрішній світ іншої людини. У Гельсінкському музеї «Атенеум» зберігаються чудові портрети Ееро Ярнефельта: «Матільда Вреде», «Й.Ф. Пальмен», «Я. Сібеліус». Проте найбільшої відомості Ярнефельту принесли жанрові полотна, що відображають життя й побут Фінляндії: «Діти, які грають» (1895), «Човен із Саво» (1888), «Повернення з ярмарку» (1903), «Під'яремна праця» (1893).

Цікавим є пейзажний спадок майстра. В інтимній, витонченій манері він показав, якою лірично й меланхолійно натхненною є скромна фінська природа. Його найкращі пейзажі справді поетичні: «Місячне сяйво» (1889), «Липи у цвіту» (1891). Чудові пейзажі околиць Колі, Туусула.

Ярнефельт також займався ілюстрацією книжок фінських класиків, зокрема письменника Юхані Ахо.

Вокзальний ресторан Гельсінкі прикрашає картина «Фінський озерний пейзаж» (1911), що була створена Ярнефельтом разом з учнями. Остання робота Ярнефельта — вівтарна картина «Небосхил» (1932). Вона прикрашає вівтар Йоганнексенкіркко у районі Ейра міста Гельсінкі.

Галерея робіт

[ред. | ред. код]
Pyykkiranta / «Прання на березі річки», 1889
Raatajat rahanalaiset / «Під'ярмена праця», 1893
Metsälampi / «Лісове озеро», 1894
Heräävä toivo / «У бурю з Ісусом» (вівтарна картина у церкві Раахе), 1926

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. http://www.poriartmuseum.fi/fin/arkisto/