Перейти до вмісту

Карл Рунге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карл Рунге
нім. Carl David Tolmé Runge
Народився30 серпня 1856(1856-08-30)[1][2][…]
Бремен, Німецький союз
Помер3 січня 1927(1927-01-03)[1][2][3] (70 років)
Геттінген, Веймарська республіка, Німецький Райх
Місце проживанняНімеччина
Країна Німеччина
Діяльністьматематик, фізик, викладач університету
Alma materHU Berlin
Галузьматематика[4], фізика[4], спектроскопія[4], геодезія[4] і астрофізика[4]
ЗакладГанноверський університет
Геттінгенський університет
Посадапрофесор
Науковий ступіньдоктор філософії
Науковий керівникКарл Веєрштрасс[5] і Ернст Едуард Куммер[5]
Аспіранти, докторантиМакс Борн
Гуґо Кох
Karl Wilhelm Heinrich Hermann Königd[5]
Michael Max Munkd
Horst von Sandend
Friedrich Adolf Willersd
Klaus Zweilingd[5]
Vitalis Geilend[5]
Wilhelm Friedrich Carl Arndtd[5]
Manfred Jaegerd[5]
Douglas S. Killamd[5]
Hugo Kochd[5]
Burton Evans Moored[5]
Walther Rottsieperd[5]
Adolf Steichend[5]
Cornelius Veithend[5]
August Wiegrefed[5]
Jan Groeneveldd[5]
Відомий завдяки:Метод Рунге — Кутти
Феномен Рунге
ДітиIris Runged
Wilhelm Runged
РодичіErich Trefftzd[6]
Нагороди

Карл Давид Тольме Рунге (нім. Carl David Tolmé Runge; 30 серпня 1856 — 3 січня 1927) — німецький математик, фізик. Співавтор методу Рунге — Кутти в галузі, нині відомій як обчислювальна математика.

Провів перші роки свого життя в Гавані, де його батько, Джуліус Рунге, був данським консулом. Родина пізніше переїхала до Бремена, де батько помер досить рано (1864 року).

1880 року Рунге отримав ступінь доктора математики у Берліні, де займався під керівництвом Карла Веєрштраса. 1886 року Рунге став професором у Ганновері.

Навчався в Берлінському університеті у Карла Веєрштраса, 1880 року отримав ступінь доктора філософії (Ph. D.) з математики, з 1886 року був професором математики в Ганноверському університеті. 1904 року за ініціативою Фелікса Клейна був запрошений до Геттінгенського університету Георга-Августа й очолив знов відкриту кафедру прикладної математики. Вважається історично першим німецьким математиком з цієї дисципліни.

У Геттінгені, спільно з Мартіном Кутта, розробив методи чисельного інтегрування систем звичайних диференційних рівнянь — метод Рунге — Кутти.

Його інтереси включали математику, спектроскопію, геодезію й астрономію. Окрім чистої математики, в галузі якої проводив багато експериментальних робіт, Рунге вивчав спектральні лінії різних елементів і був дуже зацікавлений у продовженні робіт із астрономічної спектроскопії.

Досліджував поведінку поліноміальної інтерполяції при підвищенні ступеня поліномів — Феномен Рунге.

У галузі функціонального аналізу досліджував апроксимовність голоморфних функцій — теорема Рунге.

Відома його робота в галузі векторного аналізу — Вектор Лапласа — Рунге — Ленца.

Пішов у відставку 1925 року.

Кратер Рунге на Місяці названий його іменем.

Праці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. https://shellbuckling.com/cv/trefftz.pdf

Джерела

[ред. | ред. код]