Квічаль тайговий
| Квічаль тайговий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Zoothera aurea (Holandre, 1825) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Turdus aureus Holandre, 1825 Zoothera dauma aurea | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіча́ль тайговий[2] (Zoothera aurea) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Мешкає в Азії. Раніше вважався конспецифічним зі строкатим квічалем. В Україні рідкісний, залітний вид[3].
Довжина птаха становить 27—31 см. Забарвлення строкате, поцятковане чорними лускоподібними плямками. Верхня частина тіла світло-оливково-коричнева, нижня частина тіла жовтувата або білувата. Крила зверху чорно-охристі, знизу білі з помітною чорною смугою, характерною також для сибірського квічаля. На хвості 14 стернових пер.
Систематика цього виду спірна. Тайговий квічаль раніше вважався конспецифічним зі строкатим квічалем (Zoothera dauma). Зазвичай дослідники виділяють два підвиди: Z. aurea aurea і Z. aurea toratugumi. Автори Handbook of the Birds of the World (HBW) включають до Z. aurea ще 4 підвиди, яких інші дослідники відносять до Z. dauma: iriomotensis, neilgherriensis, imbricata і horsfieldi. МСОП відносить підвид neilgherriensis до виду Z. dauma. Натомість Міжнародна спілка орнітологів (IOC) виділяє підвиди neilgherriensis і imbricata в окремі види.
Виділяють два підвиди:[4]
- Z. a. aurea (Holandre, 1825) — гніздяться від Уральських гір до берегів Охотського моря в Східному Сибіру і північної Монголії, також в горах західного Алтаю і західного Тянь-Шаню в Казахстані. Зимують в центральній і південній Японії, південному і південно-східному Китаї, на півночі Південно-Східної Азії та на півночі і заході Філіппін;
- Z. a. toratugumi (Momiyama, 1940) — гніздяться на південному сході Росії, в Кореї, на Сахаліні, на південних Курильських островах та на Японському архіпелазі. Зимують на сході Китаю та на Тайвані.
Тайгові квічалі гніздяться у східній Палеарктиці, від Сибіру до Маньчжурії, Кореї і Японії. Взимку вони мігрують до Східної і Південно-Східної Азії. Залітні птахи трапляються в Європі, зокрема в Україні.
Тайгові квічалі живуть у тайзі, хвойних і мішаних лісах. У Росії вони зустрічаються в ялинових лісах на берегах річок, у мішаних і широколистяних лісах на гірських схилах, у лісостепу, в модринових, березових і осикових лісах, рідколіссях. У Кореї вони зустрічаються в гірських лісах, в Японії у вологих широколистяних і мішаних лісах з густим підліском, на висоті від 500 до 1600 м над рівнем моря в центральній частині Хонсю, на висоті від 0 до 800 м над рівнем моря на Хоккайдо. В місцях зимкування тайгові квічалі зустрічаються у вічнозелених і хвойних лісах та в бамбукових заростях, а також у парках і садах. Живляться безхребетними. Гніздування в Сибіру починається наприкінці травня, на півночі Кореї воно триває з травня по серпень, в Японії з квітня по серпень. Гніздо відносно велике, чашоподібне, зроблене з моху, гілочок, трави і корінців, розміщується на дереві або в чагарниках, на висоті від 1 до 6 м над землею. В кладці від 3 до 5 яєць.
- ↑ BirdLife International (2016). Zoothera aurea. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 квітня 2022.
- ↑ Zoothera aurea у базі Avibase.
- ↑ Lepage, Denis. Checklist of birds of Ukraine. Bird Checklists of the World. Avibase. Архів оригіналу за 20 квітня 2022. Процитовано 26 April 2020.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 20 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |