Корисні копалини Норвегії

Корисні копалини Норвегії.

Загальна характеристика

Норвегія має значні запаси нафти, природного газу, руд заліза, титану, ванадію, цинку. Є родовища руд свинцю, міді, нерудної сировини — апатитів, графіту, нефелінового сієніту (табл. 1).

Таблиця. Основні корисні копалини Норвегії станом на 1999 р.

Корисні копалини	Запаси		Вміст корисного компоненту в рудах, %	Частка у світі, %
	Підтверджені	Загальні
Оксид берилію, тис. т	2	2		0,9
Залізні руди, млн т	550	1740	33 (Fe)	0,3
Золото, т		3	2,9 г/т
Мідь, тис. т	640	920	1,23 (Cu)	0,1
Нафта, млн т	1600			1,2
Нікель, тис. т	160	185	0,1 (Ni)	0,3
Природний горючий газ, млрд м3	1480			1
Свинець, тис. т	23	68	0,8 (Pb)
Вугілля, млн т	35	135
Апатити, млн т	2,4	3,5	8 (Р2О5)	0,05
Цинк, тис. т	194	1060	2 (Zn)	0,1

Окремі види корисних копалин

Нафта і природний газ. За запасами нафти Норвегія займає 1-е, а природного газу — 2-е місце серед країн Європи (2000). Велика частина родовищ приурочена до відкладів палеогену і юри Північного моря (ґрабени Вайкінг і Центральний). Найбільші за запасами родовища: Статфьорд (317 млн т), Троль (50 млн т нафти і 1287 млрд м³ газу), Озеберґ (145 млн т нафти і 60 млрд м³ газу), Фрігг (225 млрд м³). В Норвезькому морі отримані промислові притоки газу в районах Хальтенбанкен і Тромсьо.

За оцінками 1997, в норвезькому секторі Північного моря промислові запаси нафти оцінювалися в 1,5 млрд т, а газу — в 765 млрд м³. Таким чином, тут зосереджено 3/4 загальних запасів і родовищ нафти в Західній Європі. За запасами нафти Норвегія в кінці ХХ ст. вийшла на 11-е місце у світі. У норвезькому секторі Північного моря сконцентрована половина всіх запасів газу в Західній Європі, і Норвегія в цьому відношенні втримує 10-е місце у світі. Перспективні запаси нафти досягають 16,8 млрд т, а газу — 47,7 трлн м³. Встановлена наявність великих запасів нафти у водах Норвегії на півночі від Північного полярного кола.

Норвезьке нафтогазове родовище Троль є найбільшим в Північному морі. Родовище розділене на дві структури: Троль-Іст і Троль-Вест. Доведені запаси покладу Троль-Іст — 1,3 трлн м³ газу і 17 млн т конденсату. Нафтовий поклад Троль-Вест містить близько 31 млрд м³ попутного газу.

За повідомленням Нафтового управління (Norvegian Petroleum Directorate) в 1999 р. сумарні запаси газових відкриттів у Норвегії становили 55-75 млрд м³. Наприкінці 2000 р. компанія ExxonMobil оголосила про виявлене в Норвезькому морі родовище у відкладах юрського віку (св. 6506/6-1), запаси газу якого, як передбачається, перевищують 100 млрд м³. У Баренцевому морі компанія Agip виявила газове родовище Гамма (св. 7019/1-1).

Вугілля. Норвегія диспонує найбільш великими родовищами кам'яного вугілля арктичної частини Європи, розташованими на островах архіпелагу Шпіцберген. Ресурси кам. вугілля Шпіцберґена за станом на 2002 р. за даними норвезьких геологів оцінюються в 10 млрд т, з них достовірні та імовірні запаси становлять близько 135 млн т, в тому числі достовірні близько 35 млн т. Запаси кам'яного вугілля сконцентровані в основному на родовищах Гора Піраміда (нижній карбон), Баренцбурґ, Грумант-Сіті, Лонгїр (палеоцен). Основний кам'яновугільний район розташований в центральній частині острова Західний Шпіцберґен, де діють 4 копальні.

Залізняк — головний металевий ресурс Норвегії. За запасами залізних руд Норвегія займає 6-7-е місце серед країн Європи (1999). Родовища залізної руд країни представлені трьома основними типами: залізистими кварцитами докембрійського віку (родовище Бьорневатн із загальними запасами 1 млрд т, в тому числі достовірними 100 млн т і інш.); магнетит-гематитовими рудами в осадових родовищах кембро-силурійського віку (родовище поблизу Дундерланна, в районі фіорду Рана); гематит-магнетитовими рудами в магматичних родовищах ільменіт-магнетитової формації (Кодал, Тельнес, Рьодсанн і інш.).

Ванадій. За запасами ванадієвих руд Норвегія займає 2-е місце (після Фінляндії) в Західній Європі. Вміст V₂O₅ в рудах 0,3-0,5 %. Основні запаси зосереджені в титаномагнетитових рудах родовища Рьодсанн і оцінюються в 12-15 млн т руди. Родовище приурочене до докембрійської товщі амфіболітів, що перемежаються з ґнейсами. Руди складені магнетитом та ільменітом з домішкою ванадію.

Титан. За запасами титанових руд Норвегія займає провідне місце серед країн Європи. Магматичні родовища титанових (ільменітових) руд пов'язані з габро-норитовими і анортозитовими інтрузіями докембрійського віку. Основний промисловий інтерес представляє анортозитова провінція Егерсунн (південно-західний район), де розташовуються найбільші в Європі родовища цього типу. Важливе значення має родовище Тельнес (найбільше в Європі родовище ільменіту) з загальними запасами ільменіту 300 млн т. Друге за величиною родовище ільменіт-апатит-магнетитових руд — Кодал приурочене до дайки піроксенітів пермі. Запаси родовища оцінюються в 100 млн т, достовірні — 30 млн т руди. Середній вміст TiO₂ в рудах коливається в межах 8-18 %.

Мідь. За запасами мідних руд Норвегія входить до перших 10 країн Європи (1999). Найзначніші родовища мідноколчеданних руд вулканогенно-ексгаляційного генезису пов'язані з поясом евгеосинклінальних комплексів кератофірової формації в каледонідах. Промислове значення мають міднорудні райони: Тронхейм (родовища Льоккен, Тверфьєллєт, Фосдален і інш.), Сулітьєльма (Суліхьєльма), Реппарфьорд (Хаммерфест), Гронг (Йома, Скуруватн).

Молібден. Запаси молібденових руд в Норвегії пов'язані з єдиним в Європі жильним молібденовим родовищем Кнабен і вольфрам-молібденовим родовищем Ерсдален. Перспективним є район Телемарк — Егерсунн.

Нікель. Запаси нікелевих руд середні. Частина нікелю зосереджена в родовищах мідно-нікелевої формації, генетично пов'язаної з інтрузіями норитів. Родовища розташовуються в південній частині Норвегії — в породах докембрійського фундаменту (Тельнес) і на півночі — в каледонських породах. Рудні мінерали: піротин, пентландит, халькопірит.

Поліметали. Свинцева мінералізація приурочена до пісковиків докембрійського і нижньокембрійського віку і простежується вздовж східного фронту каледонід майже на 2000 км. У межах каледонід відомий ряд родовищ стратифікованих масивних сульфідних руд вулканогенно-ексгаляційного походження. Найбільші родовища Блейквасслі і Муфьєллєт. Лінзові рудні тіла мають потужність до 25 м. Важливим джерелом отримання цинку є також мідно-колчеданні родовища.

Ніобій. У Норвегії є запаси руд ніобію — родовище Сьовьо, пов'язане з пірохлорвмісними карбонатитами комплексу Фен. Загальні запаси руди оцінюються в 60 млн т при вмісті Nb₂O₅ 0,2-0,5 % і апатиту 7 %.

Платиноїди. Прогнозні ресурси МГП Норвегії незначні і складають до 300 т (~0,6 % світових).

Інші корисні копалини. З інших корисних копалин у Норвегії є руди срібла: власне срібла — Конґсберґ (жили, січні докембрійські ґнейси) і свинцево-цинкові родовища зі сріблом — Муфьєллєт і Блейквасслі; золота (колчеданні родовища); фосфатних руд (апатити родовища Кодал, пов'язаного з ясупірангітовою дайкою магматичної провінції ґрабена Осло); графіту (Скаланн, на острові Сенья), нефелінового сієніту (острів Схьєрньо), олівінового піску (район Ахейм), польового шпату (з пегматитів району Гламсланн), тальку (серпентинітові тіла в кембро-ордовикських філітах Алтенмарку і на родовищі Гудбрансдален-Вальє), вапняків (Слемместад, Дален, Кірхолт), доломіту (тріщинно-жильні родовища, пов'язані з габро району Крагерьо), мармуру (біля Люнґстаду).

Див. також

• Історія освоєння мінеральних ресурсів Норвегії,
• Гірнича промисловість Норвегії,
• Економічні райони Норвегії,
• Геологія Норвегії,
• Гідрогеологія Норвегії,
• Економіка Норвегії.

Джерела

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
• Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
• U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], https://doi.org/10.3133/mcs2020.