Перейти до вмісту

Лев печерний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ця стаття про тварину. Про роман див. Печерний лев (роман).

Печерний лев
Період існування: середній—пізній плейстоцен, 0.6–0.013 млн р. т.
▼
Печерний лев на картині Генріха Гардера[1]
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Пантерові (Pantherinae)
Рід: Пантера (Panthera)
Вид:
†Печерний лев (P. spelaea)
Біноміальна назва
†Panthera spelaea
Goldfuss, 1810
червоним позначено максимальний ареал печерного лева, синім — американського лева і зеленим — сучасного лева

Європейський печерний лев (Panthera spelaea), також печерний лев — викопний вид пантер, що мешкав у Євразії та на північному заході Північної Америки в епоху плейстоцену. Європейський печерний лев походив від раннього європейського печерного лева. Генетичний аналіз стародавньої ДНК показав, що, попри близьку спорідненість, це був окремий вид, генетично ізольований від сучасного лева (Panthera leo)[2]. Оцінюється, що ці види генетично відокремилися близько 500 000 років тому[3]. Він тісно споріднений і, ймовірно, є предком американського лева (Panthera atrox)[3]. Цей вид був поширений від Західної Європи до східної Берингії в Північній Америці та був важливим представником фауни тундростепу та найвищим хижаком свого ареалу. Печерний лев вимер близько 13 000 років тому[4].

Печерний лев був одним з найбільших котячих, що коли-небудь існували. Деякі знайдені ранні представники виду середнього плейстоцену досягали висоти плеча близько 1,4—1,5 м, і довжини тіла у 2,5—2,9 м. Протягом останнього льодовикового періоду цей вид прогресивно зменшувався в розмірах аж до свого вимирання: останні популяції P. spelaea оцінювались вагою у 70—90 кілограмів, 1,2—1,3 метра завдовжки та висотою в плечах 70—75 сантиметрів[5][6]. Ззовні він нагадував сучасних левів із шерстю жовтувато-сірого кольору, хоча, на відміну від існуючих левів, у самців, схоже, не було гриви.

Назву «печерний» отримав через те, що скам'янілості були знайдені переважно в печерах. Леви жили у хвойних лісах, полювали на рослиноїдних тварин. Декілька скелетів лева було знайдено біля скелета північного оленя, це свідчить про те, що вони могли жити в холодних умовах. Відомо, що Panthera spelaea контактувала як з неандертальцями, так і з людиною розумною, які, можливо, полювали на неї та використовували її шкури. У деяких печерах homo sapiens були знайдені настінні малюнки, що зображували печерних левів.

Еволюція й поширення

[ред. | ред. код]

Еволюційний шлях

[ред. | ред. код]

У Європі перші леви з'явилися близько 700 000 років тому і належали до підвиду Panthera leo fossilis, так званого мосбахського лева. Те, що його іноді також називають печерним левом, може привести до помилок. Як правило, терміном печерний лев називається пізніший підвид Panthera leo spelaea. Мосбахські леви досягали завдовжки до 2,4 м без урахування хвоста, і були на пів метра більші від сучасних левів. За розмірами вони відповідали лігру, гібриду лева і тигриці. Від цього великого підвиду походить печерний лев, що з'явився близько 300 000 років тому. Він був поширений по всій північній Євразії й навіть за часів льодовикових періодів проникав глибоко на північ. На північному сході Євразії жив східносибірський лев, який через тодішнє сухопутне сполучення між Чукоткою та Аляскою досяг американського континенту. Поширюючись на південь, він розвинувся в американського лева (Panthera leo atrox). Східносибірський печерний лев вимер по закінченні останнього великого зледеніння близько 10 000 років тому. Європейський печерний лев вимер, ймовірно, в той же період, однак не виключено, що він ще якийсь час мешкав на Балканському півострові. Щодо левів, які жили на ньому, аж до початку нашої ери — невідомо, чи були вони печерними.

Кладограма, наведена нижче, демонструє генетичні зв’язки між P. spelaea та іншими великими котами[7]:

 
 

Felis catus

 
Pantherinae
 

Neofelis nebulosa (димчаста пантера)

 
Panthera
 

Panthera tigris (тигр)

 
 
 

Panthera onca (ягуар)

 
 
 

Panthera uncia (сніговий барс)

 
 
 

Panthera pardus (леопард)

 
 
Panthera leo
 

Panthera leo leo (берберійський лев)

 
 

Panthera leo melanochaita (капський лев)

 
 
 

†Panthera spelaea

 
 
 
 
 
 
 
 


Печерний лев в Україні

[ред. | ред. код]

Печерний лев мешкав і на території України[8]. Зокрема кістки печерного лева знайдені в печерах Криму — Еміне-Баїр-Хосар, Мармуровій[9] і Аджи-Коба[10]. Моляр і кілька кісток посткраніального скелета надзвичайно великого дорослого самця печерного лева знайдені в печері Білих стін (карстова печера на Закарпатті)[11]. Остеологічні рештки печерних левів знайдено й у ґроті Прийма-1 (Миколаївський район Львівської області)[12]. Остеологічні знахідки палеолітичної стоянки Коробчине-курган у басейні Великої Висі (Кіровоградщина) в тому числі включають ікло печерного лева[13]. Уламки кісток печерного лева знайдено й на стояні Андріївка 4, що теж на Кіровоградщині[14]. Кістки печерного лева знайдені в Молодовому V (Чернівецька обл.)[15] і Кормань 9 (Чернівецька область)[16]. Рештки печерного лева знайдені й у плейстоценовому відкладенні Синякове-1 (Тернопільщина)[10]. Стерте ікло старого печерного лева знайдено в околицях м. Василівки Запорізької області[17]. Вважається що петрогліфи Кам'яної могили зображають, серед іншого, й печерних левів[18]. Зуби печерного лева знайдені зокрема у Києві, в межах Кирилівської стоянки[19].

Характеристики

[ред. | ред. код]
Порівняння розмірів різних зразків лінії P. spelaea.
1. Самець з Шато, Франція (~600 000 р. т.)
2. Зразок з Ведмежої печери, Польща (130-80 000 р. т.)
3. З Зігсдорфа, Німеччина (57-29 000 р. т.)
4. Самка з Цандоббіо, Італія (130-115 000 р. т.)
5. З Кришталевої печери, Україна (21-22 000 р. т.).
Масштабна лінійка = 10 см

Статуетки та наскельні малюнки печерних левів з печер Ласко та Шове у Франції датуються віком від 15 000 до 17 000 років[20][21]. На малюнках з печери Шове зображено двох печерних левів, що йдуть разом. Лев на передньому плані трохи менший за лева на задньому, який намальований з калиткою і без гриви[22]. Такі печерні малюнки свідчать про те, що самці печерних левів мали дуже маленьку гриву або ж не мали її взагалі[4].

Малюнок втраченої палеолітичної скульптури печерного лева з Істюритс, Франція

Ранні представники лінії печерних левів у середньому плейстоцені були значно більшими, ніж особини P. spelaea з останнього льодовикового періоду та сучасні леви: деякі з них досягали 2,5—2,9 метра завдовжки, 1,4—1,5 метра у плечах і ваги у 400—500 кілограмів, що робить їх одними з найбільших котячих, які коли-небудь жили. Пізньоплейстоценова Panthera spelaea була помітно меншою, хоча все ще великою порівняно з сучасними котами, довжиною приблизно 2—2,1 м та висотою у плечах у 1,1—1,2 м. Вид прогресивно зменшувався в розмірах протягом останнього льодовикового періоду аж до свого вимирання. Останні популяції P. spelaea були співставні за розмірами з сучасними левами. Вага — 70—90 кілограмів, довжина тіла і висота в холці — 1,2—1,3 метра і 70—75 сантиметрів відповідно[5][6].

P. spelaea мав відносно довшу і вужчу морду порівняно з сучасним левом. Попри це, ці види не мають значних відмінностей у морфології[4]. Як і сучасні леви, самки були меншими за самців[23].

У 2016 році шерсть, знайдена біля річки Малий Анюй, була ідентифікована як шерсть печерного лева за результатами аналізу ДНК. Зіставлення з шерстю сучасного лева показало, що шерсть печерного лева, ймовірно, була схожа за кольором, хоча й дещо світліша. Крім того, вважається, що печерний лев мав дуже густе і щільне підшерстя, що складалося з щільних, спресованих жовтувато-білих хвилястих волосків з меншою кількістю темніших остьових волосків, що, можливо, було адаптацією до клімату льодовикового періоду[24]. У той час як у молодих тварин хутро було жовтуватого кольору, дорослі печерні леви, як припускається, мали сіре хутро[25].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bölsche, W.; Harder, H. (1900). Tiere der Urwelt. Serie III (нім.). Wandsbek-Hamburg: Verlag der Kakao-Compagnie Theodor Reichardt.
  2. ↑ Burger, Joachim; Rosendahl, Wilfried; Loreille, Odile; Hemmer, Helmut; Eriksson, Torsten; Götherström, Anders; Hiller, Jennifer; Collins, Matthew J.; Wess, Timothy (2004-03). Molecular phylogeny of the extinct cave lion Panthera leo spelaea. Molecular Phylogenetics and Evolution (англ.). 30 (3): 841—849. doi:10.1016/j.ympev.2003.07.020.
  3. ↑ а б de Manuel, Marc; Barnett, Ross; Sandoval-Velasco, Marcela; Yamaguchi, Nobuyuki; Garrett Vieira, Filipe; Zepeda Mendoza, M. Lisandra; Liu, Shiping; Martin, Michael D.; Sinding, Mikkel-Holger S. (19 травня 2020). The evolutionary history of extinct and living lions. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). 117 (20): 10927—10934. doi:10.1073/pnas.1919423117. ISSN 0027-8424. PMC 7245068. PMID 32366643.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  4. ↑ а б в Stuart, Anthony J.; Lister, Adrian M. (2011-08). Extinction chronology of the cave lion Panthera spelaea. Quaternary Science Reviews (англ.). 30 (17-18): 2329—2340. doi:10.1016/j.quascirev.2010.04.023.
  5. ↑ а б Marciszak, Adrian; Ivanoff, Dmitry V.; Semenov, Yuriy A.; Talamo, Sahra; Ridush, Bogdan; Stupak, Alina; Yanish, Yevheniia; Kovalchuk, Oleksandr (2023-03). The Quaternary lions of Ukraine and a trend of decreasing size in Panthera spelaea. Journal of Mammalian Evolution (англ.). 30 (1): 109—135. doi:10.1007/s10914-022-09635-3. ISSN 1064-7554.
  6. ↑ а б Marciszak, Adrian; Gornig, Wiktoria (2024-09). From giant to dwarf: A trend of decreasing size in Panthera spelaea (Goldfuss, 1810) and its likely implications. Earth History and Biodiversity (англ.). 1: 100007. doi:10.1016/j.hisbio.2024.100007.
  7. ↑ Barnett, Ross; Mendoza, Marie Lisandra Zepeda; Soares, André Elias Rodrigues; Ho, Simon Y. W.; Zazula, Grant; Yamaguchi, Nobuyuki; Shapiro, Beth; Kirillova, Irina V.; Larson, Greger (23 червня 2016). Mitogenomics of the Extinct Cave Lion, Panthera spelaea (Goldfuss, 1810), Resolve its Position within the Panthera Cats. Open Quaternary (англ.). 2. doi:10.5334/oq.24. ISSN 2055-298X.
  8. ↑ Krakhmalnaya, T. Carnivore Remains from Late Pleistocene and Holocene Deposits in the Ukraine // The Holocene History of European Vertebrate Fauna: Modern Aspects of Research (Workshop, 6th to 9th April 1998, Berlin). — 1999. — С. 223–235.
  9. ↑ Ридуш Б. Т. & Времир М. Підсумки і перспективи палеонтологічного вивчення печер Криму // Спелеологія і карстологія. — 2008. — Вип. 1. — С. 85–93.
  10. ↑ а б Рідуш Б. «Ведмежі печери» на півдні Східної Європи // Спелеологія і карстологія. — 2014. — № 12. — С. 26–41.
  11. ↑ Рідуш Б. Т. Динаміка карстових масивів Українських Карпат за даними відкладів печер Стрімчакового карстового району // Геополитика и экогеодинамика регионов. — 2010. — Вип. 1. — С. 21–31.
  12. ↑ Мацкевий Л. Підсумки досліджень палеоліту та мезоліту в печерах заходу України // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2005. — Вип. 9. — С. 90–134.
  13. ↑ Нездолій О. І. Палеолітична стоянка Коробчине-курган у ландшафті басейну Великої Висі // Археологія. — 2016. — № 2. — С. 3–12.
  14. ↑ Залізняк Л., Шевченко Т. Дослідження похованого яру на мустьєрській стоянці Андріївка 4 на Кіровоградщині. — 2018. — С. 112–115.
  15. ↑ Ситник, О., Кулаковська, Л., Усик, В., Женест, Ж. М., Меньян, Л., Богуцький, А., Езартс, П. Молодове V: дослідження мустьєрських поселень у 1998–1999 роках // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2007. — Вип. 11. — С. 136−179.
  16. ↑ Кулаковська Л. В., Усик В. І., Езартс П., Пірсон С., Кононенко О. М., Нігст Ф. Верхньопалеолітична стоянка Кормань 9 // Археологія і давня історія України. — 2019. — Вип. 3. — С. 111–125.
  17. ↑ Мазко Б. Історія світу, переважно Василівки. — Василівка, 2019. — 515 с.
  18. ↑ Михайлов Б. Петрогліфи Кам'яної могили. — МАУП, 2005. — 291 с.
  19. ↑ Нужний Д. Ю. (2013). Кирилівська стоянка. Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 06.08.2021.
  20. ↑ а б Chauvet, J.-M.; Brunel, D. E. & Hillaire, C. (1996). Dawn of Art: The Chauvet Cave. The oldest known paintings in the world. New York: Harry N. Abrams.
  21. ↑ Leroi-Gourhan, A.; Allain, J. (1979). Lascaux inconnu. XXIIe supplement à "Gallia Préhistoire". Paris.
  22. ↑ Yamaguchi, Nobuyuki; Cooper, Alan; Werdelin, Lars; Macdonald, David W. (2004-08). Evolution of the mane and group‐living in the lion ( Panthera leo ): a review. Journal of Zoology (англ.). 263 (4): 329—342. doi:10.1017/S0952836904005242. ISSN 0952-8369.
  23. ↑ Diedrich, C.G. (16 листопада 2011). Late Pleistocene Panthera leo spelaea (Goldfuss, 1810) skeletons from the Czech Republic (central Europe); their pathological cranial features and injuries resulting from intraspecific fights, conflicts with hyenas, and attacks on cave bears. Bulletin of Geosciences (англ.): 817—840. doi:10.3140/bull.geosci.1263. ISSN 1802-8225.
  24. ↑ Chernova, O.F.; Kirillova, I.V.; Shapiro, B.; Shidlovskiy, F.K.; Soares, A.E.R.; Levchenko, V.A.; Bertuch, F. (2016-06). Morphological and genetic identification and isotopic study of the hair of a cave lion (Panthera spelaea Goldfuss, 1810) from the Malyi Anyui River (Chukotka, Russia). Quaternary Science Reviews (англ.). 142: 61—73. doi:10.1016/j.quascirev.2016.04.018.
  25. ↑ Boeskorov, Gennady G.; Plotnikov, Valery V.; Protopopov, Albert V.; Baryshnikov, Gennady F.; Fosse, Philippe; Dalén, Love; Stanton, David W. G.; Pavlov, Innokenty S.; Suzuki, Naoki (4 серпня 2021). The Preliminary Analysis of Cave Lion Cubs Panthera spelaea (Goldfuss, 1810) from the Permafrost of Siberia. Quaternary (англ.). 4 (3): 24. doi:10.3390/quat4030024. ISSN 2571-550X.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лев печерний

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лев_печерний&oldid=44022380