Мандат

Мандат (лат. mandatum — доручення) — юридичне відношення представництва, а також документ, що засвідчує законність цього представництва.

Мандат депутата (депутатський мандат) — це строкове уповноваження особи (мандатарія) на здійснення представницької влади в об'ємі, делегованому сувереном влади — народом (мандатором), підтверджений фактом обрання депутата на відповідну посаду.

Депутатський мандат може бути вільним, імперативним, або змішаним вільно-імперативним в різних пропорціях.

Сучасні позиції щодо імперативного («залежного») мандата виглядають так:

1. депутат вважається представником тієї частини населення (територіальної громади), яка безпосередньо обрала його до ради;
2. депутат здійснює свої повноваження в умовах відсутності реального парламентаризму, без відриву від основного місця роботи, на громадських засадах, почасти не отримуючи винагороди від держави;
3. депутат зобов'язаний періодично звітувати перед своїми виборцями, які можуть давати йому накази;
4. виборці можуть відкликати депутата.

Вільний (загальнодержавний представницький) мандат депутатів характеризується таким чином:

1. народний депутат вважається представником усього народу;
2. народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі, його трудовий статус подібний до статусу державних службовців;
3. депутат звітує перед виборцями за своїм бажанням. Звітування про діяльність фактично може бути підмінено саморекламою, «піаром»;
4. виборці фактично позбавлені важелів упливу на обранця.

З поняттям мандату тісно пов'язане питання несумісності депутатського мандату з певними видами діяльності.

Велике князівство Литовське

За литовськими статутами, манда́т — документ, що свідчить про певні права або повноваження пред'явника, надані йому канцелярією великого князя і короля. Мандати видавалися на впровадження чи підвищення різних видів мит.

У Статуті 1588 питанню мандатів присвячена артикул 14: «О мандатехъ, в которых речах мають быть с канъцлярии нашое даваны.»

Див. також

• Представництво
• Парламентаризм
• Парламентські привілеї
• Імперативний мандат
• Каденція (політика)
• Мандат Ліги Націй
• Мандат (Литовські Статути)

Джерела

• Нестерович В. Ф. Виборче право України: Підручник / В. Ф. Нестерович. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 504 с.
• Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015
• МАНДАТ ДЕПУТАТСЬКИЙ [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.

Література

• В. Нагребельний. Мандат // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.420 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Вільний мандат [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Значення слова Мандат [Архівовано 30 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Дивидендный мандат [Архівовано 4 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Мандат / Яндекс. Словари › Конституционное право РФ, 2002