Музей Енгра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей Енгра (Монтобан)
44°01′01″ пн. ш. 1°21′06″ сх. д. / 44.016944° пн. ш. 1.351667° сх. д. / 44.016944; 1.351667
Типхудожня галерея
Назва на честьЖан-Огюст-Домінік Енгр і Антуан Бурдель
Країна Франція
РозташуванняФранція Франція Монтобан
Адреса82000 Монтобан
Засновано1844
Відкрито1828
Відвідувачі38 303 осіб
43 093 осіб (2006)[1]
34 652 осіб (2001)[1]
50 481 осіб (2007)[1]
36 624 осіб (2015)[1]
37 659 осіб (2014)[1]
38 303 осіб (2003)[1]
18 467 осіб (2017)[1]
40 267 осіб (2011)[1]
42 352 осіб (2010)[1]
37 762 осіб (2013)[1]
37 089 осіб (2012)[1]
57 572 осіб (2009)[1]
39 650 осіб (2008)[1]
67 810 осіб (2004)[1]
43 367 осіб (2016)[1]
31 634 осіб (2002)[1]
38 252 осіб (2005)[1]
13 133 осіб (2018)[1]
10 828 осіб (2019)[1]
Директор[[]], р.
Сайтmuseeingresbourdelle.com
Музей Енгра. Карта розташування: Франція
Музей Енгра
Музей Енгра (Франція)
Нагороди
Мапа
CMNS: Музей Енгра у Вікісховищі

Музей Енгра — музей в місті Монтобан, що збеігає художні і меморіальні речі французького художника Жана-Огюста-Домініка Енгра (1780—1867).

Передісторія

[ред. | ред. код]
Ежен Делакруа. «Квіти», до 1850 р., Музей Енгра.

Енгр покинув рідне місто 1797 року, аби продовжити художнє навчання в Парижі. Він прибув у Монтобан роки потому вже художником із досвідом. 1826 року він брав участь в розташуванні вівтарного образу " Обітниця короля Людовика ХІІІ " у місцевому катедральному соборі[2].

Енгр добре вибудував стосунки із урядом міста, незважаючи на власну відсутність. 1844 року мешканці міста назвали одну з вулиць його ім'ям, а 1863 р. передали йому пам'ятну золоту медаль.

Вдячний художник 1851 року передав у подарунок муніциплітету Монтобана пятьдесят (50) власних творів[3].

В родині Енгра не було дітей. Спадкоємцем власних творів і майна художника був призначений учень і помічник майстра — Арман Камбон (1819—1885). По смерті Енгра Арман Камбон перебрався у Монтобан і передав у музей низку творів художника, серед яких були картини, декілька папок з малюнками і графічними копіями творів Рафаеля Санті, меморіальні речі художника і його скрипку[3].

Невеличкий музей мав до цього лише малу збірку художніх творів, передану місту 1843 року мсьє де Мортарю (1768—1849), колишнім мером міста. Передача в музей майна художника, історичного живопису і портретів його пензля перетворила музейну збірку в унікальний художньо-меморіальний музей в провінції. Сюди перевезли і архів художника, і твори інших художників, котрі зібрав Енгр за життя[3].

Приміщення музею

[ред. | ред. код]
Музей Енгра, фасад на площу

Споруда музею набагато старіша за музейний заклад. Колись це був палац місцевого єпископа, вибудований з червоної цегли у 17 столітті. В роки французької революції 1789—1793 рр. палац націоналізували і передали під мерію з 1789 року[3].

Збірку Жозефа Віалета де Мортарю і картини Енгра первісно розташували в залі першого поверху. Близько 1862 р. директором музею призначили Армана Камбона, котрий суттєво збільшив музейну збірку. В музей передали також твори батька Енгра, провінційного художника і скульптора. Внутрішній дворик музею прикрасили скульптурами Енгра-батька, первісно призначеними для парку багатої родини Бельвез-Фулон[3]. В 20 столітті збірка скульптур була збільшена за рахунок передачі в музей творів Антуана Бурделя, уродженця Монтобана.

В роки 2-ї світової війни зали музею Енгра використали для збереження картин з Лувру, вивезених з захопленого німецьким фашистами Парижа.

Музейна споруда була осучаснена обережними ремонтами і додачею сучасних комунікацій без переробки старовинних інтер'єрів у 1951 та 1958 рр. (водогін, електрика тощо).

  • Внутрішній дворик
    Внутрішній дворик
  • Головна брама колишнього палацу
    Головна брама колишнього палацу
  • Головна брама і бічний павільйон колишнього палацу
    Головна брама і бічний павільйон колишнього палацу
  • Склепіння сходової клітки
    Склепіння сходової клітки

Вибрані експонати музею

[ред. | ред. код]
  • «Автопортрет Енгра» (живопис, оригінал)
  • Портрети батьків художника (живопис, оригінал)
  • ескізи Енгра (живопис, оригінали)
  • «Роже рятує Анжеліку» (живопис, копія)
  • «Сон Оссіана» (живопис, оригінал)
  • «Портрет мсьє Бельвез-Фулона» (живопис, оригінал)
  • «Автопортрет Енгра», (копія оригінала 1804 р. пензля Армана Камбона)
  • Малюнки Енгра до портрета мадам Муатесьє.

Загальна кількість малюнків Энгра в музеї сягає чотирьох тисяч п'ятсот семи (4507). Вони різного рівня мистецької вартості, але є надзвичайним мистецьким скарбом музейної збірки. Малюнки потребують умов збереження і демонструються тільки на тимчасових виставках.

  • Графічні копії роботи Енгра з картин і композицій Рафаеля Санті
  • Малюнки з оголеною натурою римського періоду митця
  • Картини пензля А. Камбона («Алегорія Республіки» 1848 р., «Гален» 1864 р.)
  • Античні погруддя (голова Ерота, голова Антиноя)
  • збірка античних ваз кількістю п'ятдесят чотири (54) зразки, придбані художником в роки перебування в Римі і Італії.
  • Гіпсові відливки з майстерні Енгра
  • історичні меблі
  • невелика нотна бібліотека художника тощо.

Галерея вибраних експонатів

[ред. | ред. код]

L'Image et le Pouvoir — Tête d'Antinoüs.jpg

  • «Голова Антиноя», римська копія
    «Голова Антиноя», римська копія
  • Енгр. копія мадонни Рафаеля олійними фарбами
    Енгр. копія мадонни Рафаеля олійними фарбами
  • Антуан Бурдель (?). Медаль «Музей Енгра. Монтобан», датована 1968 р.
    Антуан Бурдель (?). Медаль «Музей Енгра. Монтобан», датована 1968 р.
  • Бартоломео Скедоні. «Алегорія Надії», бл.1610 року.
    Бартоломео Скедоні. «Алегорія Надії», бл.1610 року.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Міністерство культури Франції Fréquentation des Musées de France — Міністерство культури Франції.
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 26 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ а б в г д журнал «Художественная галерея. Энгр», № 30, 2005 г.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • «Энгр об искусстве», М., 1962
  • Березина В. «Энгр», М., 1977.
  • Karin H. Grimme: Jean-Auguste-Dominique Ingres. Taschen, Köln u.a. 2007, ISBN 978-3-8228-2709-3
  • Uwe Fleckner: Jean-Auguste-Dominique Ingres. Könemann, Köln 2000, ISBN 3-8290-1632-8
  • Götz Adriani/Ernst Goldschmidt(Hrg.): Ingres und Delacroix — Aquarelle und Zeichnungen, Dumont: Köln 1986, ISBN 3-7701-1850-2
  • Andrew Carrington Shelton: Ingres. Phaidon, London 2008, ISBN 978-0-7148-4868-6
  • Andrew Carrington Shelton: Ingres and his Critics. Cambridge University Press, Cambridge 2005, ISBN 0-521-84243-3

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Енгра

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музей_Енгра&oldid=41945973