Ооміцети
| Ооміцети | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 «Водяна пліснява» нападає на лялечку комахи
| ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Порядки
| ||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||
| Peronosporomycota M. W. Dick, 1995 | ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Ооміцети або оомікоти (Oomycetes або Oomycota) — клас осмотрофних страменопілів, у яких клітини вкриті целюлозно-глюкановою оболонкою, а вегетативне тіло представлено багатоядерним розгалуженим неклітинним міцелієм. Монадні стадії дводжгутикові. Спочатку класифікувалися як гриби (звідки й походить «-міцети» чи «-мікоти» у назві), наприкінці 1990-х перекласифіковані до гетероконтів.
Група налічує понад 800 видів прісноводних, морських та наземних організмів, які ведуть паразитичний або сапротрофний спосіб життя[1]. Деякі види (наприклад, роду Saprolegnia) викликають ранові ураження риб, інші (роди плазмопара, фітофтора) є збудниками небезпечних захворювань рослин (несправжня борошниста роса, фітофтороз та ін.), які завдають значної шкоди сільському господарству.
Міцелій багатоядерний, що не має перегородок, окрім відокремлення репродуктивних органів. Він зазвичай розгалужується слабо, у деяких примітивних видів формує плазмодій. Каркас клітинної стінки складається з целюлози (а не з хітину, як у справжніх грибів), а поверхневий шар утворено глюканами[2].
Розмноження відбувається нестатевим і статевим шляхами[3].
Нестатеве розмноження відбувається за допомогою зооспор, що утворюються в спорангіях, які розвиваються або на верхівках вегетативних гіф міцелію, або на спеціалізованих гіфах — спорангіофорах[Note 1]. Ооспори бувають двох видів — первинні і вторинні. Первинні зооспори овальні, вони або безпосередньо проростають новим міцелієм, або переходять у стан цисти (наприклад, за несприятливих умов), яка проростає вторинною зооспорою ниркоподібної форми. Вторинні зооспори завжди дають початок гіфам нового міцелію. Явище чергування первинних і вторинних зооспор у життєвому циклі має назву дипланетизму[4].
Статевий процес — оогамія.
Жіночі статаві органи — оогонії — утворюються з бічних гіф, відокремлених від основної частини міцелію перегородкою (септою). У водних оомікотових вміст оогонію використовується на побудову кількох яйцеклітин, у більшості наземних видів утворюється лише одна яйцеклітина.
Чоловічі статеві органи — антеридії — також утворюються як короткі бічні гіфи, що відокремлюються від решти міцелію септою. Вміст антеридію не диференціюється на гамети. Антеридіальні гіфи ростуть у напрямку оогонію, після контакту з ним утворюють короткі копуляційні відростки, які проростають крізь оболонку до яйцеклітини, й переливають свій вміст.
Коли чоловічі та жіночі ядра зливаються, утворюється зигота — ооспора. Вона вкривається товстою оболонкою й переходить у період спокою. Після періоду спокою ооспора проростає або новим міцілієм, або спорангіофором (зі спорангіями)[5].
Цей процес є характерним для дводомних ооміцетів, у яких оогонії й антеридії утворюються на різних таломах. Якщо генетично однорідний штам вирощувати в монокультурі, то він розмножується лише безстатевими спорами. Коли поряд перебувають два штами, у них починаються морфогенетичні зміни під дією хімічних виділень стероїдної природи — статевих феромонів. Феромон антеридіол індукує утворення антеридіїв у партнера, а оогоніол — оогоніїв. Статеві гормони вищих ссавців — чоловічі андрогени й жіночі естрогени — також мають стероїдну природу. Таким чином, з двох вирощуваних штамів один функціонує як чоловічий, а інший — як жіночий. Однак, якщо вирощувати попарно серію природних штамів, то можна виявити, що штам, який функціонує як чоловічий в одній парі, в іншій парі стає жіночим, тобто, для цих гетероконтів характерна змішана сексуальність (гінадроміксис, від «гіна» - жіночий та «андрос» - чоловічий). Що буде штам утворювати — антеридії чи оогонії —, залежить від кількісного співвідношення оогоніолу й антеридіолу в самого штаму та його партнера[6].
На початку 2000-х у межах класу ооміцетових (Oomycetes) виділяли вісім порядків, з яких найбільше практичне значення надавали трьом: сапролегніальні (Saprolegniales), переноспоральні (Peronosporales) та пітіальні (Pythiales)[7].
Більшість відомих видів є паразитами прісноводних тварин і наземних рослин, менша кількість належить до прісноводних та ґрунтових сапротрофів. Зокрема, водні види спричиняють небезпечні захворювання риб — сапролегніози. Наземні паразити викликають захворювання рослин, які відомі під загальною назвою несправжня борошниста роса[8], а також фітофтороз[9] та ін.
- Фітофтора — рід ооміцетів порядку пітіальних
- Фітофтора інфекційна — збудник фітофторозу
- Мільдью (або несправжня борошниста роса винограду) — хвороба винограду, яку викликає ооміцет плазмопара виноградна (Plasmopara viticola).
- Achlya
- ↑ Костіков та Джаган, 2006, с. 266, Відділ Оомікотові.
- ↑ Костіков та Джаган, 2006, с. 267, Вегетативне тіло.
- ↑ Костіков та Джаган, 2006, с. 267, Розмноження.
- ↑ Костіков та Джаган, 2006, с. 267—268, Нестатеве розмноження.
- ↑ Костіков та Джаган, 2006, с. 268—269, Статевий процес.
- ↑ Белякова, Дьяков, Тарасов. Водоросли и грибы, 2006, с. 78—79.
- ↑ Костіков та Джаган, 2006, с. 269, (Oomycota) Система відділу.
- ↑ Костіков та Джаган, 2006, с. 269, Екологічні особливості.
- ↑ Костіков та Джаган, 2006, с. 273—274, Рід фітофтора.
- Костіков, І.Ю.; Джаган, В.В. (2006). Ботаніка. Водорості та гриби (вид. 2-ге, переблене). К.: Арістей. с. 476. ISBN 966-8458-67-2.
- Белякова Г.А., Дьяков Ю.Т., Тарасов К.Л. Ботаника : учебник для студентов высших учебных заведений : [рос.] : в 4 томах т. — Издательский центр «Академия». — М., 2006. — Т. 1. Водоросли и грибы. — 320 с. — ISBN 5-7695-2731-5.