Орленко Леонід Сергійович

Леонід Орленко
Леонід Орленко
Орленко Леонід Сергійович
Народився	24 вересня 1924; м. Глухів, Чернігівська губернія (з 1939 року - Сумської області)
Помер	4 вересня 2008 (83 роки); м. Глухів, Сумська область, Україна
Поховання	м. Глухів, Сумська область, Україна
Громадянство	СРСР → Україна
Національність	українець
Місце проживання	м. Глухів, Сумська область, Україна
Діяльність	педагог
Alma mater	Глухівський учительський інститут (1948)
Учасник	Друга світова війна
Діти	Орленко Сергій Леонідович
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги»
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орленко.

Леонід Сергійович Орленко (нар. 24 вересня 1924, м. Глухів — пом. 8 вересня 2004, м. Глухів, Сумська область, Україна) — український педагог, учасник німецько-радянської війни.

Життєпис

Леонід Орленко народився 24 вересня 1924 року в місті Глухові Чернігівської губернії (з 1939 року — Сумської області). Після закінчення школи та пережитої окупації у вересні 1943 року був мобілізований рядовим на фронт Другої світової війни у складі 226-ї стрілецької дивізії, що за визволення нашого краю одержала назву Глухівської. Під час форсування Дніпра та визволення Києва був важко поранений у Ясногородці на правобережжі Дніпра. Через помилку його рідні одержали «похоронку» на сина. Після визволення брав участь у бойових діях у складі інших частин у Східній Пруссії та брав участь у штурмі Кенінсберга.

Повернувшись після завершення Другої світової війни додому в 1946 році вступив на навчання до Глухівського учительського інституту, потім здобув професію вчителя математики у Сумському державному педінституті. Перспективного молодого фахівця направили до Уланівської семирічки колгоспної молоді, де він викладав математику та фізику. У 1954 році 30-річного перспективного педагога вирішили перекваліфікувати з учителя на керівника. Він був призначений завідувачем Глухівського районного відділу народної освіти. У 1973 році Леонід Орленко перейшов до Глухівської середньої школи № 3, де ще 9 років працював на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та вчителя математики. Вийшовши на пенсію у 1984 році, не полишив педагогічну роботу — до 1992 року викладав дітям математику. Пліч-о-пліч з педагогом працювала тут же вчителем української мови і його дружина Тетяна Михайлівна.

Помер Леонід Орленко 4 вересня 2008 року на 84-му році життя^[1]^[2].

Нагороди

орден орденом Вітчизняної війни І ступеня;
медаль «За відвагу»,
медаль «За бойові заслуги»,
медаль «За взяття Кенінсберга»,
медаль «За перемогу над Німеччиною»,
медаль «Захиснику Вітчизни».

Родина

Дружина: Орленко Тамара Максимівна — вчителька української мови та літератури Глухівської середньої школи № 3.
Син: Орленко Сергій Леонідович — голова Державного агентства екологічних інвестицій України.

Примітки

↑ Спогади про педагога Леоніда Орленка. Що він зробив для Глухівщини. Глухів.City (укр.). Процитовано 5 вересня 2023.
↑ Гриценко Андрей. Смерть Педагога // Данкор. Глухов. 2008. № 37. 17 сентября. С. 3.

[1] Спогади про педагога Леоніда Орленка. Що він зробив для Глухівщини. Глухів.City (укр.). Процитовано 5 вересня 2023.

[2] Гриценко Андрей. Смерть Педагога // Данкор. Глухов. 2008. № 37. 17 сентября. С. 3.

[1]

[2]