Полуботки (село)
| село Полуботки | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Чернігівський район |
| Тер. громада | Новобілоуська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74100270070092148 |
| Облікова картка | Полуботки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1638 |
| Населення | 249 |
| Площа | 0,162 км² |
| Густота населення | 1537,04 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 15524 |
| Телефонний код | +380 4622 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°33′31″ пн. ш. 31°17′7″ сх. д. / 51.55861° пн. ш. 31.28528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
130 м |
| Водойми | р. Стрижень |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 15501, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Новий Білоус, вул.Троїцька, 7; вул.Свиридовського, 54 |
| Карта | |
  Полуботки | |
 Полуботки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Полубо́тки — село в Україні, у Новобілоуській сільській громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 249 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Халявинська сільська рада.
Наголос у назві села за свідченням старих мешканців, на літеру "У". Наголос на "бо́тки", говорить про взуття. Звучання у сількій вимові "плуботок", назва легкого козацького човна. Назва "Полубо́тки", виникла у 1990-ті роки, з отриманням Україною незалежності та піднесенням інтересу до Павла Полуботка. У Чернігові з'явилося багато чужих людей, що не чули тубільців села. (Дописувач 1941 року, з 5 річного віку чує цю назву з наголосом на "У").
Назва походить від прізвища засновника-поселення зі шляхетської родини Полуботків.
За П. Кулаковським, значна кількість поселень в околицях Чернігова виникла перед 1638 р.:
«Продовжував нарощувати мережу населених пунктів чернігівський воєвода (він же й староста) М. Калиновський, особисті володіння якого й пункти, належні до староства, розділити не вбачається можливим. В околицях Чернігова його осадчі перед 1638 р. осадили Жолвинку, Масани, Півці (Певцове), Свин (Свиню), Бобровицю, Сябричі, Полуботків, Лопатин, Коти, Уланів… Назви деяких поселень, належних М. Калиновському, свідчать, що вони засновувалися як міські хутори і лише згодом перейшли під контроль чернігівського старости. Так, Полуботків був заснований одним з Полуботків, ймовірно Яремою, чернігівським райцею, поблизу власного млина на Стрижні»[1].
Село вперше згадується в подимному реєстрі 1638, на той час в Полуботках (Sioło Pulbutkow) налічувалося 21 «димів»[2].
За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 329 осіб (165 чоловічої статі та 164 — жіночої), налічувалось 134 дворових господарства, існувала православна церква.
Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі Халявинської волості мешкало 338 осіб налічувалось 66 дворових господарств, існувала православна церква[3].
На початку ХХ ст., внаслідок столипінської земельної реформи, біля Полуботок виникло два хутори — Миколаївський І та Миколаївський ІІ. Один із них і сьогодні існує у ліску неподалік психіатричної лікарні як частина с. Полуботки (місцевий люд називає його «П'ятихатки»), інший («х. Новониколаевский») був ліквідований, нині на його місці дачні та садові товариства[2].
Село постраждало внаслідок голодомору 1932-33, до якого вдалася влада СРСР з огляду на масовий опір населення колективізації.
1932 у селі реєструються акції масової непокори владі, напади на агентів комуністів — комсомольців, буксирів, активістів.
З огляду на систематичний спротив — незаконній конфіскації продуктів, за поданням Чернігівського райкому КПУ, село занесено на «чорну дошку».
Населення пережило психози на ґрунті глибокого голодування, масові смерті від інфекційних хвороб та голодного шоку.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», село увійшло до складу Новобілоуської сільської громади.[4]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Чернігівського району, село увійшло до складу новоутвореного Чернігівського району.[5]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 208 | 83.53% |
| російська | 40 | 16.06% |
| білоруська | 1 | 0.41% |
| Усього | 249 | 100% |
-
Автобусна зупинка -
Міст через річку -
Пам'ятник воїнам Другої світової війни -
Одна з вулиць -
Кінна база -
Покинута будівля -
Ворота
- Смирнов Павло Юрійович (1989—2017) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- ↑ Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618–1648. – К., 2006. – С. 287
- ↑ а б Горобець С. Заснування і походження назв сіл Чернігівського району. — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2014. — С. 139
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |