Закон про іноземних агентів (Росія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Закон про іноземних агентів
Зображення
Країна  Росія
Юрисдикція Росія
Документ започаткування Q128648202?
Час/дата початку 2012
CMNS: Закон про іноземних агентів у Вікісховищі
Пікет проти закону про іноземних агентів

Російський закон про іноземних агентів (рос. иностранный агент), також «іноземний агент» (скор. іноагент) — російський закон, що вимагає, щоб будь-хто, хто отримує «підтримку» з-за меж Росії, або перебуває під «впливом» з-за меж Росії, зареєструвався і оголосив себе «іноземним агентом»[1]. Після реєстрації ці особи піддаються додатковим перевіркам та зобов'язані помічати всі свої публікації відмовою від відповідальності з 24 слів, що вони поширюються «іноземним агентом».

Словосполучення «іноземний агент» в російській мові викликає асоціації зі шпигунством часів холодної війни. Закон зазнав серйозної критики як у Росії, так і на міжнародному рівні як порушуючий права людини і як інструмент, що використовується для придушення громадянського суспільства та свободи преси в Росії, особливо груп, які виступають проти Путіна.

Закон ухвалено у відповідь на протести проти повернення Путіна на пост президента на президентських виборах 2012 року та був покликаний обмежити діяльність незалежних НУО. Законопроєкт було внесено у липні 2012 року законодавцями від правлячої партії «Єдина Росія» та підписано Путіним 20 липня 2012 року. Нове законодавство складалося з низки поправок до Кримінального кодексу та законів «Про громадські об'єднання», «Про некомерційні організації» та «Про протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансування тероризму».

Закон набрав чинності у листопаді 2012 року та активно застосовувався ФСБ з лютого 2013 року. Прихильники закону спочатку уподібнювали його до американського законодавства про лобістів, найнятих іноземними урядами. З моменту запровадження закону сфера його дії поступово розширювалася.

Путін і прибічники закону висловлюють невідповідні дійсності твердження про високу схожість закону з американським законом FARA і про більшу жорсткість останнього.[2][3][4][5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Рекомендация CM/Rec(2007)14 Комитета министров государствам-членам о правовом статусе неправительственных организаций в Европе (PDF) (рос.). Совет Европы. 10 жовтня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2013. Процитовано 2 червня 2013. (рос.)
  • Реєстр НКО, які виконують функції іноземного агента. Міністерство юстиції РФ.(рос.)
  • Реєстр іноземних засобів, виконують функції іноземного агента. Міністерство юстиції РФ. (рос.)
  • Реєстр незареєстрованих громадських об'єднань, які виконують функції іноземного агента. Міністерство юстиції РФ. (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Путин подписал новый закон об «иноагентах». Такой статус теперь смогут присвоить кому угодно. Meduza (рос.). Процитовано 10 вересня 2022.
  2. Закон о регистрации иностранных агентов (FARA). embassy-voices.livejournal.com. 9 апр. 2013 г. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 19 серпня 2021.
  3. «Обманули дурачка на четыре кулачка». 10 примеров как Путин обманул журналиста NBC. theins.ru. 16 июля 2021 г.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. Robinson N. Foreign Agents in an Interconnected World: FARA and the Weaponization of Transparency // Duke LJ. — 2019. — Т. 69. — С. 1075.
  5. Rebo S. FARA in Focus: What can Russia's Foreign Agent Law tell us about America's? // J. Nat'l Sec. L. & Pol'y. — 2021. — Т. 12. — С. 277.