Саксен-Гота-Альтенбурзьке герцогство
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Саксен-Гота-Альтенбурзьке герцогство нім. Herzogtum Sachsen-Gotha-Altenburg | |||||||||||||
Держава у складі Священної Римської імперії, Держава у складі Рейнського союзу, Держава у складі Німецького союзу | |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
Території Саксен-Гота-Альтенбург в герцогстві Ернестіна у Тюрингії, до 1826 | |||||||||||||
Столиця | Гота | ||||||||||||
Форма правління | Князівство | ||||||||||||
Історичний період | Новий час | ||||||||||||
- Унія Саксен-Гота і Саксен-Альтенбург |
1672 | ||||||||||||
- Заснування герцогства | 1680 | ||||||||||||
- Розкраювання між Саксен-Кобург-Заальфельд and Саксен-Гільдбурггаузен |
1826 | ||||||||||||
| |||||||||||||
|
Саксен-Гота-Альтенбурзьке герцогство — ернестинське герцогство на території сучасної землі Тюрингія. Існувало в складі Священної Римської імперії з 1680 року. Після скасування імперії, в 1806 році вступило в Рейнський союз, а в 1815 році — в Німецький союз.
Згасання правлячої в герцогстві династії в 1825 році призвело до розділу території герцогства між Саксен-Кобургом, до якого відійшла Саксен-Готське герцогство, і Саксен-Гільдбургахаузеном, до якого відійшло Саксен-Альтенбурзьке герцогство. Герцог Саксен-Гільдбургхаузенський передав невелике герцогство Гільдбургхаузен Саксен-Мейнінгенському герцогству.
Родоначальником Саксен-Гота-Альтенбург є герцог Саксен-Готи Ернст I Благочестивий, молодший син герцога Саксен- Веймара Йоганна III. У 1640 році Ернст Благочестивий і його брати розділили між собою батьківську спадщину (Ернестинський розділ), при цьому Ернсту Благочестивому дісталася Саксен-Гота, виділена з Саксен-Веймара. У 1672 році згасла династія герцогів Саксен-Альтенбурга, і його володіння були поділені між Саксен-Веймаром і Саксен-Готою, причому левова частка земель дісталася Саксен-Готі. Виникло герцогство Саксен-Гота-Альтенбург, а сім'я Ернста Благочестивого з цього моменту стала носити відповідне ім'я.
У 1680 році, через п'ять років після смерті Ернста Благочестивого відбувся наступний розділ земель (Готський розділ). Альтенбург і Гота залишилися в одних руках і були передані старшому синові Ернста Благочестивого Фрідріху I Саксен-Гота-Альтенбурзькому.
Два останніх правителі з роду Саксен-Гота-Альтенбург померли, не залишивши спадкоємців чоловічої статі. У герцога Августа народилася одна дочка, герцог Фрідріх IV, який не займався управлінням державою через хворобу, помер неодруженим і бездітним. Після його смерті почалися конфлікти навколо спадщини Саксен-Гота-Альтенбург за участю інших правлячих домів ернестинської лінії, кінець яким поклало третейське рішення короля Саксонії Фрідріха Августа I.
Саксен-Гота-Альтенбург піддався новому розділу: Альтенбург відійшов герцогу Саксен-Гільдбургхаузенському, а Гота — герцогу Саксен-Кобург-Заальфельдському Ернсту I, якому довелося відмовитися від Заальфельда, щоб з'явилося нове Саксен-Кобург-Готське герцогство.
№ | Ім'я | Роки життя | Роки правління | Дружина |
---|---|---|---|---|
1 | Ернст I Саксен-Готський | 1601-1675 | 1640-1675 | Єлизавета Софія Саксен-Альтенбурзька |
2 | Фрідріх I Саксен-Гота-Альтенбурзький | 1646-1689 | 1675-1689 | у першому шлюбі Магдалена Сибілла Саксен-Вайссенфельська другому шлюбі Крістіна Баден-Дурлахська |
3 | Фрідріх II Саксен-Гота-Альтенбурзький | 1676-1732 | 1689-1732 | Магдалена Августа Ангальт-Цербстська |
4 | Фрідріх III Саксен-Гота-Альтенбурзький | 1699-1772 | 1732-1772 | Луїза Доротея Саксен-Мейнінгенська |
5 | Ернст II Саксен-Гота-Альтенбурзький | 1745-1804 | 1772-1804 | Шарлотта Саксен-Мейнінгенська |
6 | Август Саксен-Гота-Альтенбурзький | 1772-1822 | 1804-1822 | у першому шлюбі Луїза Шарлотта Мекленбург-Шверінська, у другому шлюбі Кароліна Амалія Гессен-Кассельська |
7 | Фрідріх IV Саксен-Гота-Альтенбурзький | 1774-1825 | 1822-1825 | з його смертю згасла династія Саксен-Гота-Альтенбург |
Andreas Klinger: The Principality of Gotha. Rule, Confession and Dynasty under Duke Ernst the Pious (= Historical Studies. Vol. 469). Matthiesen, Husum 2002, ISBN 3-7868-1469-4.