Перейти до вмісту

Соколов Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Соколов Олександр Володимирович
Соколов Олександр Володимирович
Соколов Олександр Володимирович
Прапор
Прапор
Міський голова Чернігова
30 березня 2002 — 4 грудня 2015
Спадкоємець: Владислав Атрошенко
 
Народження: 27 червня 1961(1961-06-27) (63 роки)
Чернігів, УССР, СРСР
(нині Україна)
Країна: СРСР СРСРУкраїна Україна
Релігія: православний
Освіта: НУ «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка
Партія: Партія регіонів (2011–2014)
Наш край (з 2015)
Автограф:
Нагороди:
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Медаль Медаль «За працю і звитягу»
Медаль Медаль «За працю і звитягу»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «Від вдячного афганського народу» (Афганістан)
Медаль «Від вдячного афганського народу» (Афганістан)
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Соколо́в Олекса́ндр Володи́мирович (27 червня 1961, Чернігів) — український державний і політичний діяч, міський голова Чернігова (2002–2015).

Освіта

[ред. | ред. код]

Народився 27 червня 1961 року в Чернігові. Закінчив середню школу № 21 міста Чернігова, спеціальну освіту здобув у СПТУ № 5 міста Чернігова, а вищу освіту в Чернігівський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Загальнотехнічні дисципліни і праця», отримав кваліфікацію учителя загальнотехнічних дисциплін.

У 2004 закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління», магістр державного управління.

Біографія

[ред. | ред. код]

Трудову діяльність розпочав у 1983 році майстром виробничого навчання Чернігівського СПТУ № 4.

1984–1985 роках проходив військову службу у складі обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані.

З 1991 до 2014 року — голова Чернігівської обласної Спілки воїнів-інтернаціоналістів.

З 1985 року працював на виборних посадах у комсомольських органах.

У 1992–1994 роках — голова Координаційної ради Спілки молоді Чернігівщини.

З 1994 року — в органах виконавчої влади: очолював напрям молодіжної політики, фізичної культури та спорту в Чернігівському облвиконкомі та облдержадміністрації.

У 1999–2001 роках — заступник голови Чернігівської обласної державної адміністрації. Упродовж двох скликань обирався депутатом обласної ради від міста Чернігова.

З 2001 року — перший заступник Чернігівського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

У 2002 році обраний Чернігівським міським головою (повноваження були припинені у квітні 2006 року). Знову обраний на цю посаду в результаті позачергових виборів у листопаді 2006 року.

Втретє очолив місто у жовтні 2010 року.

З 2011[1] по 2014[2] — член Партії регіонів. Партія підтримувала його на місцевих виборах в 2006 та 2010 роках[1].

У березні 2015 проти Соколова було порушено кримінальну справу[3][4]. Прокуратура запідозрила мера в розтраті 4,7 млн грн., які були перераховані компанії-забудовнику за програмою будівництва житла для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи[5]. Забудовник збанкрутував, не добудувавши житло[5]. У квітні справу було направлено до суду[6][7]. Пізніше, інша компанія компенсувала переказані гроші[8][9]. 21 вересня 2015 року Олександра Соколова було виправдано[10][11].

26 серпня 2015 року стало відомо, що Олександр Соколов приєднався до партії «Наш край»[12].

22 вересня 2015 року висунутий кандидатом на міського голову Чернігова від партії «Наш край» на місцеві вибори 2015 року. В ході своєї передвиборчої кампанії добився від міської ради рішення виділити з міського бюджету 20 млн гривень як допомоги матеріально незахищеним чернігівцям, що вважають непрямим підкупом виборців.[13][14]

В першому турі виборів, що відбулися 25 жовтня, зайняв перше місце, набравши 32612 (33,75%) голосів і обійшовши свого головного суперника — Владислава Атрошенка, який набрав 22560 (23,34%) голосів[15]. Але в другому турі, який відбувся 15 листопада, програв Атрошенку. Олександр Соколов набрав 44560 (43,15%) голосів, в той час як Владислав Атрошенко — 53201 (51,52%)[16].

Критика

[ред. | ред. код]

За часів головування Соколова на посту мера тролейбусний парк Чернігова прийшов в жалюгідний стан — так за 13 років його мерства було списано близько 30 тролейбусів, а закуплено 5[17]. Середній вік тролейбуса — 21 років[18][19]. Дороги знаходяться в поганому стані. Перехід в центрі міста так і не відремонтували — пошкоджені сходи, стіни. Через зношеність трубопроводів часто трапляються аварії, в деяких районах міста з кранів тече ржава вода. В той же час Олександр Володимирович регулярно роздавав матеріальну допомогу перед черговими виборами і показово давав команду ремонтувати дороги за місяць до виборів, таким чином підкуповуючи виборців. Восени 2015 крім допомоги в 500 гривень[20] також обіцяв матеріальну допомогу через «соціальну картку» від благодійного фонду «Наш край»[21][22].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Постійно проживає у місті Чернігові. Одружений.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Мер Чернігова вступив до Партії регіонів. УНІАН. 2 червня 2011. Процитовано 22 вересня 2015.
  2. Мер Чернігова вийшов з Партії регіонів. УНІАН. 21 лютого 2014. Процитовано 22 вересня 2015.
  3. Прокуратура возбудила дело против мэра Чернигова за растрату 4,7 млн грн. Censor.net. 24 березня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  4. Проти мера Чернігова порушили кримінальну справу. Сегодня. 24 березня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  5. а б Прокуратура Чернігівської області звернулась до суду з клопотанням про відсторонення від посади Чернігівського міського голови, якому оголошено підозру у вчиненні службового злочину. Прокуратура Чернігівської області. 24 березня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  6. Прокуратура Чернігівської області направила до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо Чернігівського міського голови. Прокуратура Чернігівської області. 14 квітня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  7. Прокуратура передала до суду кримінальну справу проти мера Чернігова. Дзеркало тижня. Україна. 14 квітня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  8. Защитить Соколова от преследований прокуратуры пытается «УкрСиверБуд», — СМИ. www.gorod.cn.ua. 15 квітня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  9. Чернігівські чорнобильці залишаться без квартир. Гроші на житло повертають державі. pik.cn.ua. 15 квітня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  10. Суд виправдав чернігівського мера. val.ua. 21 вересня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  11. Суд виправдав мера Чернігова, який розтратив бюджетні гроші на збанкрутіле будівництво. ТСН. 21 вересня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  12. Старожили чернігівської політики Соколов та Мельничук підуть під знаменами «Нашого краю». pik.cn.ua. 26 серпня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  13. Непрямий підкуп виборців застосовували обидва кандидати — окрема думка члена ТВК. pik.cn.ua. 18 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015.
  14. Чем запомнился Чернигову 2015-й год?, gorod.cn.ua, 13 января 2016
  15. Результати виборів міського голови Чернігова (1 тур). ЦВК України. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015.
  16. Результати виборів міського голови Чернігова (2 тур). ЦВК України. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015.
  17. Чернігів, ТрансФото
  18. «Рогаті» — раритетні і брудні…, свобода.фм, 14.05.2014
  19. Чернігівське тролейбусне управління — шосте в Україні за обсягом перевезень. Офіційно, Свобода.фм, 10.03.2010 р.
  20. Фонд заснований Атрошенком похвалився, що роздав не менше Соколова
  21. На Чернігівщині під брендом «Наш край» виборцям пропонують «соціальну допомогу»
  22. Фонд з однойменною назвою партії «Наш край» переконує, що підкупом виборців не займається
  23. Указ Президента України від 28 вересня 2012 року № 564/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  24. Указ Президента України від 14 лютого 2000 року № 234/2000 «Про відзначення нагородами України»
  25. Указ Президента України від 10 вересня 2008 року № 822/2008 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня фізичної культури і спорту»
  26. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1999 року № 172 «Про нагородження активістів Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»

Посилання

[ред. | ред. код]