Sorrisi é Canzoni TV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Соррізі е Канцоні ТБ)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соррізі е Канцоні ТБ


Країна  Італія
Тип журнал
Мова італійська
Видавець Gruppo Mondadorid
Формат A4
Періодичність 1 тиждень[1]

Засновано 1952
Головний редактор Альдо Віталі
Ціна 1,5 €
Головний офіс Mondadori, 1 - Segrate (MI)
Наклад 579 773 (вересень 2015)
ISSN 0038-156X

sorrisi.com
CMNS: Sorrisi é Canzoni TV у Вікісховищі

TV Sorrisi e Canzoni (з іт. — посмішки і пісні) — італійський тижневик, заснований в 1952 році, який містить програму ТБ і останні новини музики, кіно та розважальних програм.

Історія

[ред. | ред. код]

Назва тижневика виникла у жовтні 1952 року як «Посмішки і пісні італійців» ініціативою Агостіно Кампі, редактором Foligno (компанія, яка володіє правами на публікацію в Італії пісень з усього світу). Перший випуск включав в себе 16 двоколірних сторінок (чорні і світло-помаранчеві) і коштував 50 лір. Офіс газети знаходився в Римі. Незабаром назва змінилася на «Пісні і Усмішки». З цього моменту газета була першою, яка публікувала контент телевізійних шоу: цього не вистачало в італійській пресі, присвяченій пісням і музиці.[2]

Кампі, будучи видавцем, є також першим редактором тижневика. Гасло видання: «Всі успіхи пісень, різноманітності, радіо і кіно». Кампі також володіє ексклюзивним правами на тексти пісень фестивалю в Сан-Ремо, який проходить з 1951 року, і видає їх у повному обсязі у своїй газеті. Жовтневий випуск 1952 року залишився єдиним в тому році. Регулярні публікації почалися з червня 1953 року з підзаголовком «Щоденні пісні і різноманітність». У відсутність телебачення, громадськість може побачити фотографії своїх улюбленців, опубліковані «Sorrisi»: серед знайомих облич на першій сторінці з'являються Ахіллес Тогліані, Нілла Піцці, Клаудіо Вілла, Тедді Рено і Лучано Таджолі. Журнал на 70 % складається з текстових публікацій. У ті роки налічувалося близько 500 фестивалів в Італії, і «Sorrisi» прагнули приділити увагу всім зіркам і всім пісням, які були в моді.

З додаванням «TV», журнал прийняв свій нинішній вигляд (за винятком періоду з весни 1964 по 1 жовтня 1967 року, коли назва була «TV — Illustrazione — Sorrisi e Canzoni»). Незабаром тижневик набуває великої популярності і стає одним з найбільш продаваних журналів в Італії. У вісімдесятих роках тижневик придбав SBE (Silvio Berlusconi Editore), що належить Сильвіо Берлусконі, який потім увійде до групи Arnoldo Mondadori Editore. Менеджментом видання з 1973 року зайнявся Даріо Бальді і під його керівництвом тираж в 1986 році збільшився до рекордних 3,1 млн копій.

У 1994 році управління тижневиком переходить у руки П'єрлуїджі Ронкетті, який буде біля керма журналу протягом восьми років. З вересня 2002 року по жовтень 2006 року редактором журналу був Массімо Донеллі, а пізніше він був призначений директором 5 каналу. Журнал організував кілька успішних телевізійних подій, як «Vota la voce» (відомого конкурсу музики), де нагороджуються зірки за підсумками телевізійного року. «Telegatti» також був проектом «Sorrisi» та став одним з найбажаніших нагород телебачення і музики в Італії. З 16 жовтня 2006 року по 19 червня 2008 менеджером був Умберто Бріндані, якого 23 червня того ж року змінив Альфонсо Синьоріні. У 2003 році був створений портал sorrisi.com, а в 2007 році редакція змінює місце локації в міланський «Corso Europa». З 26 лютого 2012 директором є Альдо Віталі.[3]

Сторінка телепрограми

[ред. | ред. код]

На останніх сторінках TV Sorrisi e Canzoni є також програма телепередач, які називаються «Settegiorni». Кожен день тижня визначається кольорами:

1970—1980 роки

[ред. | ред. код]

Програми телепередач всіх каналів до кінця 1990-х років були складені почергово, також була включена реклама, репортажі, статті, інформація про телевізійні канали. Внизу під логотипами телепередач на чорному тлі було виведено розклад кожної програми, а вгорі сторінки були написані дні тижня. Канали RAI були позначені так: RAI 1 — з однією білою смугою на синьому тлі, RAI 2 — з двома білими смугами на червоному тлі, а RAI 3 був з трьома білими смугами на зеленому тлі. Канали Fininvest були позначені таким чином: «Канал 5» мав білий логотип зі змією праворуч і «№ 5» перебував під квіткою на помаранчевому тлі. Вже 7 грудня 1986 з логотипу видалили змію.

«Італія 1» мав класичний логотип на білому фоні, але на сторінці телепрограми логотип був обведений квадратної рамкою. Потім він був замінений символом у вигляді телевізора. У логотипі «Rete 4» було 4 смуги білого кольору і жовта літера «R» на білому тлі. Незабаром логотип був замінений символом у вигляді телевізора. До перших місяців 1984 логотипу «Rete 4» не було зовсім (чорне коло, обведене зеленою смугою). Всі програми телепередач були розміщені на сторінці з лівого і правого боку. Програма телепередач RAI 1 була на сторінці ліворуч, а праворуч — RAI 2, Канал 5 — трохи нижче. На двох інших сторінках були програми Радіо RAI і Rete 4 ліворуч вгорі. У центрі і праворуч були логотипи і різні рекламні оголошення. На наступній сторінці були Italia 1 на правій стороні, RAI 3 — в лівому нижньому кутку і TMC в правому нижньому куті. Також були різні телевізійні анонси праворуч з програми телепередач. Ще одна сторінка була виведена під програми телепередач місцевого телебачення (таких, як Rete A, Koper Capodistria і Elefante TV). Наступна сторінка була приблизно такою ж: анонси програм різного місцевого телебачення (Euro TV) і реклама.

У квітні 1986 були введені незначні зміни в оформленні телепрограми RAI 2 і 5 каналу: останній був зміщений у верхню частину сторінки, а перший був розташований в нижній частині. Також з програми були видалені RAI 3 і Italia 1, а Euro TV був перенесений в колонку Rete 4 і був незабаром замінений на Videomusic. З 1987 по 1988 рік були додані такі канали, як: Italia 7, Odeon TV, ТМС і Rete A. Euro TV був знятий з розкладу і на його місце був поставлений RAI 3, який був поміщений між колонками Rete 4 і Italia 1. Також з 1987 року в програму телепередач на сторінці «Settegiorni» було додано Радіо RAI.[4]

1990—2000 роки

[ред. | ред. код]

Всі програми телепередач були відновлені на початку 90-х. При цьому було збережено поділ на дні і кольору для днів.

Поділ відбувся у зв'язку із замовленням від мереж RAI і Mediaset: на перших двох сторінках тележурналу розташовувалася програма передач для каналу RAI 1, ліворуч знаходився RAI 2, а праворуч у центрі був розклад передач телеканалу RAI 3. Канали Canale 5, Rete 4 і Italia 1 були розташовані в ідентичному порядку. Убік від Mediaset були поміщені головні передачі дня. За шістьма основними каналами в телепрограмі слідували TMC, TMC 2, Videomusic, а також обласне телебачення. Програми радіопередач ставали все менш популярними, і, врешті-решт, припинили своє існування. Наприкінці 90-х років основні програми каналів RAI були додатково перетворені. Таким чином, колонка телеканалу RAI 1 була остаточно зміщена в лівий край програми. У центрі сторінки RAI 2 ділив місце з розкладом і з короткою інформацією про передачі RAI 1, а праворуч розташовувався RAI 3. На наступній сторінці були розташовані канали Mediaset (у минулому — Fininvest). Програми інших телевізійних мереж також були змінені, але в значно невеликих розмірах, у порівнянні з RAI і Mediaset. Були залишені колонки для телеподії дня і ділення днів за кольором.

У 2000 році логотипи RAI зазнали змін. Був введений новий стилізований малюнок блакитного метелика для RAI 1, червоного метелика для RAI 2 і зеленого для RAI 3. Логотипи Mediaset також були оновлені: Channel 5 отримав новий синій значок, Rete 4 змінив колір логотипу на помаранчевий і збільшив значок в розмірі. Канал Italia 1 змінив колір логотипу на білий і додав блакитний контур навколо значка. У цей період почали з'являтися програми телепередач для супутникових мереж, таких як TELE+, і ТБ програма почала з кожним днем ​​займати все більше сторінок. У 2001 році LA7 став розташовуватися на місці ТМС, тим самим змістивши MTV і ТМС2. У 2000-х роках програмі телепередач, яка в минулому обіймала 3/4 сторінок щодня, вдалося за короткий проміжок часу значно розширити свій об'єм і займати вдвічі більше сторінок.

C приходом Sky Italia в 2003 році, тележурнал додав кілька додаткових сторінок для супутникових каналів, в той час як кількість регіональних сторінок було скорочено. Наступні зміни журнал зазнав з появою нових каналів пакету Mediaset Premium в другій половині 2000-х років.

У період між 2008 і 2009 роками програми телепередач стали розвивати нові канали цифрового телебачення, які безпосередньо відштовхувалися від каналу 7 і MTV. Серед них Iris і RAI Movie, телеканали, присвячені кіно, а також Boing, RAI Gulp і RAI YoYo, які призначені для дітей.[5]

2010-ті роки

[ред. | ред. код]

З випуску № 37 від 4 вересня 2012 програми передач кардинально змінюються. На двох перших сторінках зліва є програми з трьох мереж RAI (з новим прямокутним логотипом) і Mediaset праворуч. Всі програми дня виділяються у верхній частині сторінки. У наступних сторінках можна побачити канали цифрового телебачення, а також сторінки телеканалів пакету Mediaset Premium і двох каналів Sky. Враховуючи сторінки з рекламою, в загальній складності виходить близько 20-ти сторінок в день.


Заслуги та історичні рубрики

[ред. | ред. код]

Головні редактори

[ред. | ред. код]
Ім'я Період
Агостіно Кампі жовтень 1952 — травень 1956
Джузеппе Кампі травень 1956 — серпень 1960
Тарквиніо Майоріно серпень 1960 — січень 1967
Джорджио Де Фонсека січень 1967 — червень 1967
Антоніо Лубрано червень 1967 — жовтень 1967
Даріо Бальді жовтень 1967 — березень 1973
Джиджи Везінья березень 1973 — серпень 1994
П'єрлуїджи Ронкетті вересень 1994 — 1 вересня 2002
Массімо Донеллі 2 вересня 2002 — 15 жовтня 2006
Умберто Бріндані 16 жовтня 2006 — 22 червня 2008
Альфонсо Сінйоріні 23 червня 2008 — 26 лютого 2012
Альдо Віталі з 27 лютого 2012

Заходи

[ред. | ред. код]

Щороку журнал організовує міжнародне шоу з присудження нагород в галузі кіно і телебачення, а також вручає нагороди зіркам кіно, музики і спорту. Організація шоу проводиться співвласником журналу Розанною Мані. Інша ініціатива — це програма «Дайте оцінку», створена Джіджі Весіньей, колишнім головним редактором «Sorrisi e Canzoni».

Фестиваль в Сан-ремо

[ред. | ред. код]

Щороку журнал присвячує багато сторінок фестивалю в Санремо, публікуючи всі тексти пісень, а також поміщаючи на обкладинку фото всіх учасників. У наступному номері обкладинку журналу прикрашає переможець фестивалю, а текст пісні переможця публікується на розвороті.

SuperTelegattone

[ред. | ред. код]

Талісманом журналу і телевізійної програми «Superclassifica» був Оскар, якого нерідко називали «SuperTelegattone». Його вірш «Miao Hopp» та ініціали його передачі увійшли в історію італійського телебачення. Сам Оскар говорив голосом Франко Розі.

Музичний супровід

[ред. | ред. код]
Рік Ціна
1952 50 лір
1953-1957 30 лір
1957-1959 40 лір
1960-1963 50 лір
1963-1964 60 лір
1964-1965 70 лір
1965-1967 80 лір
1967-1969 100 лір
1969-1970 120 лір
Рік Ціна
1971 130 лір
1971-1973 150 лір
1973-1974 200 лір
1974-1975 250 лір
1975-1977 300 лір
1977-1978 350 лір
1978-1979 400 лір
1979-1980 500 лір
1980-1981 600 лір
Рік Ціна
1981-1982 700 лір
1982-1983 800 лір
1983-1985 1000 лір
1985-1986 1200 лір
1986-1987 1300 лір
1987-1988 1400 лір
1988-1989 1500 лір
1989-1990 1600 лір
1990-1994 1800 лір
Рік Ціна
1994-1995 2000 лір
1995-1998 2300 лір
1999-2000 2400 лір
2001 2500 лір
2002-2007 1,30 €
2008-2009 1,40 €
2009-2015 1,50 €

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Номери TV Sorrisi e Canzoni, починаючи з 1952 року, Mondadori (з 1991 року, до SBE і ще до Кампі).
  • Енциклопедія телебачення, Альдо Сала, 1996, Гарцанті.
  • 60 Років TV Sorrisi e Canzoni: Історія Італійської 1952—2012.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Muck Rack — 2009.
  2. Массімо Емануеллі, 50 років історії телебачення шляхом друку щотижня, Greco & Greco, 2004
  3. 60 Років TV Sorrisi e Canzoni: Історія Італійської 1952—2012.
  4. Номери TV Sorrisi e Canzoni, починаючи з 1952 року, Mondadori (з 1991 року, до SBE і ще до Кампі)
  5. Енциклопедія телебачення, Альдо Сала, 1996, Гарцанті.
  6. it:TV Sorrisi e Canzoni