Статер

Статер
Фізична величина	маса
Статер у Вікісховищі

Статир з Коринфу, бл. 345 — 307 до н. е.

Зворотна сторона статера з Аспендоса з зображенням метальника

Стате́р (також стати́р) (дав.-гр. στᾰτήρ) — антична монета, яка була в обігу у Стародавній Греції та Лідії у період приблизно з початку V століття до н. е. до середини I століття н. е., також мала велике значення для кельтських племен.

Спочатку назва використовувалася в Афінах для монет, рівних за вартістю Тетрадрахмі (чотирьом Грецьким драхмам), хоча згодом в інших місцях статерами називали і дидрахми (монету в дві драхми).

Існував також золотий статер, проте карбували його лише в деяких місцях. Його вартість перебувала, в залежності від конкретних обставин, в діапазоні від 20 до 28 драхм (в Афінах, наприклад, — 20 драхм). Причина такого співвідношення полягала в тому, що вага золотого статера дорівнювала приблизно 8,5 грамів, тобто вазі двох срібних драхм, в той час як співвідношення вартості срібла до золота, після деяких коливань, встановилося як один до десяти. Найбільш відомі із золотих статерів:

• «Кізік» з малоазійського міста Кізікос ціною у 28 драхм;
• золоті статери, викарбувані в Галлії — галльські вожді відтворили їх за зразком монет, створених при Філіпові II Македонському в Македонії, і принесених на захід найманцями, що служили в арміях Філіпа, Александра Македонського чи наступників останнього.

Номінали

• Золотий подвійний статер (дав.-гр. Χρυσοῦς διπλός στᾰτήρ) — електрова або золота монета, рівна 2 золотим статерам.
• Золотий статер (дав.-гр. Χρυσοῦς στᾰτήρ) — електрова або золота монета, рівна 10 срібним статерам.
• Статер (дав.-гр. Στᾰτήρ) — срібна монета, яка становила 1/50 міни (((lang-grc | Μνᾶ))). Статери, карбовані у Великій Греції (дав.-гр. Μεγάλη Ελλάς), носили назву номос (дав.-гр. Νόμος))). У різних монетних стопах равна 2-3 драхмам (дав.-гр. Δραχμή), 1 дідрахмі (дав.-гр. Δίδραχμον), 10 літрам (дав.-гр. Λίτρα), 12 оболам (дав.-гр. Οβολός), 120 унціям (дав.-гр. Όνκιον).
• Гемістатер (дав.-гр. Ημιστᾰτήρ) — монета, рівна 1/2 статера.
• Тріть (дав.-гр. Τρίτη) — монета, рівна 1/3 статера.
• Тетарте (дав.-гр. Τέταρτη) — монета, рівна 1/4 статера.
• Гекта (дав.-гр. Ήκτη) — монета, що дорівнює 1/6 статера.
• Гемітетарте (дав.-гр. Ημιτέταρτη) — монета, рівна 1/8 статера.
• Гемігекта (дав.-гр. Ημιέκτη) — монета, рівна 1/12 статера.
• Місгемітетарте (дав.-гр. Μυσημιτέταρτη) — монета, рівна 1/16 статера.
• Місгемігекта (дав.-гр. Μυσημιέκτη) — монета, рівна 1/24 статера.

Відомі монети

Староєгипетський золотий статер Нектанеба ІІ

• Аттичний золотий статер, в основному карбувався у 5 ст., вага бл. 8.6 гр.
• Староєгипетський золотий статер, 4 ст. до н. е.,
• Статер з Кізікоса, вагою 16 гр.
• Егінейський статер, срібна дидрахма, бл. 12.3 гр.
• Статер з Тасоса, срібний вагою бл. 10 гр.

Ісус дає податок на храм

Мазаччо, «Чудо із статиром», бл. 1425, Санта-Марія-дель-Карміне, Флоренція

В Євангелії від Матвія (Мт. 17:24-27) описано одне з чудес Ісуса Христа, пов'язане зі статиром. Одного разу, як прийшли вони в Капернаум, до апостола Петра звернувся збирач податку на Єрусалимський Храм і задав питання «чи не заплатить ваш учитель дидрахми?» Сподіваючись, що Ісус відповість відмовою і це стане звинуваченням проти нього. Петро відразу сказав, що вони заплатять податок. Прийшовши до дому, почув від Христа питання: «Як ти думаєш Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих? Петро: Від чужих. Ісус сказав йому: Тож вільні сини». Але щоб їх не спокусити своєю поведінкою Ісус наказав Петру піти над море, та вудку закинути «першу рибу, яку зловиш, візьми, і рота відкрий їй, — і знайдеш статира, візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе».

Див. також

• Стародавні одиниці вимірювання
• Золотий статер із Пантікапея

Джерела

• Tyll Kroha: Münzen sammeln. Ein Handbuch für Sammler und Liebhaber. Klinkhardt & Biermann, Braunschweig 1961, 1968, München 1985 (6.Aufl.). ISBN 3-7814-0249-5 (нім.)

Посилання

• Р. М. Шуст. Кізикін [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.