Стоунволл (фільм, 1995)
Стоунволл | |
---|---|
англ. Stonewall | |
Жанр | драма / комедія |
Режисер | Найджел Фінч |
Продюсер | Крістін Вакон |
Сценарист | Ріккі Бідл-Блер |
У головних ролях | Гільєрмо Діас Фредерік Веллер |
Оператор | Кріс Сігер |
Композитор | Майкл Кеймен |
Кінокомпанія | • BBC Arena • Killer Films |
Тривалість | 99 хв. |
Мова | англійська |
Країна | Велика Британія США |
Рік | 1995 |
Дата виходу | 10 травня 1996 (Велика Британія) 3 вересня 1996 (США) |
Касові збори | 692,400 $.[1] |
IMDb | ID 0114550 |
Рейтинг | MPAA: / IMDb: |
«Сто́унволл» (англ. Stonewall) — історична комедійна драма 1995 року, в основу якої лягли події, що сталися влітку 1969 року в районі Гринвіч-Віллидж, Нью-Йорк, які стали поворотним моментом в історії боротьби геїв за свої права. Сценарій написано за спогадами історика, професора Нью-Йоркського університету Мартіна Дубермана[en]. Фільм став останнім у кар'єрі британського режисера Найджела Фінча, який незабаром після прем'єри стрічки помер від СНІДу. Попри те, що фільм є художнім, Фінч застосовує нестандартні для ігрового кіно рішення, властиві документалістиці, наприклад: інтерв'ю з реальними свідками і учасниками тих подій. За сюжетом фільму було поставлено виставу, прем'єра якого відбулася на Единбурзькому театральному фестивалі в 2007 році. Нині спектакль йде в Лондоні.[2].
Метті Дін, веселий молодий чоловік, прибуває до Нью-Йорка автобусом і відразу ж прямує в Гринвіч-Віллидж. Там він знайомиться з трансвеститом Ла Міранда і його друзями, які допомагають хлопцю пройти в Стоунволл-інн. У бар з облавою приїжджає поліція, Метті і Ла Міранду заарештовують.
З поліцейського відділку їх визволяє Бостонія, яка є покровителем усіх драг-квін, що збираються у барі. Бостонія також є таємним коханцем мафіозі Вінні — керівника Стоунволл-інн. Метті приїжджає у квартиру до Ла Міранді, де дізнається, що її призивають в армію. Вони розмовляють всю ніч. Ранком Метті йде на збори Товариства Маттачіне, де зустрічає Берта та Ітана, з яким зіткнувся в ніч перед арештом. Група планує провести пікет перед Залом Незалежності у Філадельфії. Ітан і Метті розмовляють деякий час після засідання, потім Метті йде назустріч до Лa Міранди. Вони їдуть у секретне місце, де Метті спостерігає таємний обряд «переродження» молодої чоловіка Хозе в дівчину Камелію. Після церемонії вони повертаються до квартири Ла Міранди де займаються сексом.
Метті Дін починає проводити більше часу з Ітаном, який друкується в журналі під псевдонімом.
Ла Міранда приходить на призовний пункт, де отримує направлення на психіатричний огляд. У минулому в Лa Міранди вже був невдалий досвід спілкування з психіатрами, тому Метті одягається в одяг Ла Міранди і зустрічається з лікарем замість неї. Лікар дає Метті довідку про те, що Ла Міранда не придатна до військової служби. Дорогою додому Ла Міранда освідчується Метті в коханні.
На черговій зустрічі Спільноти Маттачіне, Метті слухає доповідь психіатра, який розповідає про гомосексуальність, як про хворобу. Не дослухавши до кінця, Метті полишає збори. Після зустрічі Берт, Ітан і Метті сперечаються про те, що сказав психіатр. Вони зустрічаються з репортером і фотографом з газети The Village Voice, щоб показати журналістам як закон про заборону продажу алкоголю гомосексуалам діє на практиці. В усіх барах їм спокійно наливають. Але як тільки вони приходять у Стоунволл-інн, їм відмовляються наливати і трохи не виганяють з бару, проте за них заступається Бостонія. У барі Метті з Ітаном зустрічаються з Ла Мірандою, і Ітан глузує з неї. Ла Міранда розуміє, що Метті не сказав своїм друзям про неї і вибігає з бару. Метті йде за нею, вони сперечаються. Метті натякає, що йому подобаються не переодягнуті, а мужні чоловіки. Метті йде до Ітана.
Вінні зустрічається з Бостонією подалі від сторонніх очей. Він розповідає про клініку під назвою «Палац снів» і говорить їй, що він хоче, щоб вона зробила операцію по зміні статі для того, щоб вони змогли одружитися. Бостонія категорично проти. Вінні розчарований.
Після пікету у Філадельфії, Ітан відвозить Метті на Фаєр Айленд — Вогняний острів, який Етан змальовує як «небеса». «Небеса» включає такі репресивні функції, що чоловіки не можуть танцювати обличчям до обличчя, не дозволяється танцювати взагалі, якщо є жінка на танцполі. Метті не бажає приховувати свою орієнтацію, тому він залишає Ітана і повертається до Ла Міранди.
Бостония дивиться по телевізору репортаж про похорони Джуді Гарленд. Щоб розвеселити її, Вінні вирішує вийти з нею «у світ». Вони йдуть до ресторану, звідки їх ввічливо просять піти. Наступного ранку Вінні пускає собі кулю в голову. Перед самогубством Вінні залишає Бостонії усі свої гроші і напис губною помадою на дзеркалі: «Я тебе кохаю».
Вночі в Стоунволл-інн приїжджає поліція з черговим рейдом. Деяких з драг-квін заарештували, у тому числі й Бостонію. Коли її вивели з бару, поліцейський став ображати її: «Бідний маленький педик, ти не знаєш, хочеш убити або поцілувати мене»? Після чого Бостонія вдарила його по обличчю зі словами: «Вважаю, що я вирішила». Бостонія й інші геї, лесбійки і трансгендери атакують поліцейських. Починаються масові безлади.
Ролі, які виконують Гільєрмо Діас, Фредерік Веллер, Дуейн Бутт, Брендон Корбаліс, Дуайт Івелл та Луїс Гузман, мають реальних прототипів.
Гільєрмо Діас | ···· | Ла Міранда |
Фредерік Веллер | ···· | Метті Дін |
Брендон Корбаліс | ···· | Ітан |
Дуейн Бутт | ···· | Бостонія |
Брюс МакВітті | ···· | Вінні |
Пітер Ретрі | ···· | Берт |
Дуайт Івелл | ···· | Гелен Вілс |
Метью Фейбер | ···· | міс Моксі |
Майкл МакЕлрой | ···· | принцеса Ернестіна |
Луїс Гузман | ···· | Віто |
Джо Дідайо | ···· | Анджело |
Попри те, що фільм засновано на реальних подіях, у фільмі є деякі історичні неточності:
- Момент, коли героям фільму відмовили у продажі алкоголю не відповідає дійсності, оскільки закон про заборону продажу алкоголю гомосексуалам був скасований у 1966 році, за три роки до подій, змальованих у фільмі. До того ж у барі Стоунволл-інн цього закону ніколи не дотримувалися.
- Герой фільму Метті не міг брати участь у пікеті Товариства Маттачіне перед Залом Незалежності у Філадельфії, оскільки він проходив 4 липня 1969 року, що на 8 днів пізніше фінальних подій фільму.[3]
- Досі не доведено, що мотивувальним чинником стоунволлських бунтів стала смерть акторки Джуді Гарленд.[4]
- Плакат, який на початку фільму прибивають на стіну, у вересні 1969 року дійсно висів на фасаді бару Стоунволл-інн. Напис на плакаті свідчив: «Ми, гомосексуали, просимо наших людей по можливості допомагати підтримувати мирну і тиху поведінку в Гринвіч-Віллидж. Маттачіне».
- Пісня, яку співає Метті Дін після мітингу в автобусі, — американська патріотична пісня Бойовий гімн Республіки[en], написана на честь борця за расове рівноправ'я Джона Брауна, що підняв в 1859 році повстання проти рабства в США і страченого за заколот.
Stonewall | |
---|---|
Саундтрек-альбом | |
Композитор | Майкл Кеймен |
Дата випуску | 4 червня 1993 |
Жанр | Саундтрек • Поп/Рок |
Тривалість | 38:26 |
Лейбл | Columbia / Sony Music Distribution |
Продюсер | Крістін Вакон |
Список треків[5] | ||||
---|---|---|---|---|
# | Назва | Автор музики | Виконавець | Тривалість |
1. | «Give Him a Great Big Kiss» | George «Shadow» Morton | The Shangri-Las | 2:14 |
2. | «Gee Baby Gee» | Jeff Barry / Ellie Greenwich | Butterflies | 2:38 |
3. | «Sophisticated Boom Boom» | George «Shadow» Morton | The Shangri-Las | 2:12 |
4. | «Ooh Poo Pah Doo» | Jessie Hill | The Shirelles | 2:19 |
5. | «Remember (Walking in the Sand)» | George «Shadow» Morton | The Shangri-Las | 2:20 |
6. | «Boy from New York City» | George Davis / John T. Taylor / John Taylor | The Ad Libs | 3:01 |
7. | «Zing! Went the Strings of My Heart» | James F. Hanley | Джуді Гарленд | 2:57 |
8. | «Down the Aisle» | A. Levinson | Patti Labelle & the Bluebelles | 3:33 |
9. | «Go Now» | Larry Banks / Milton Bennett | Bessie Banks | 2:43 |
10. | «Over the Rainbow» | Harold Arlen / E.Y. «Yip» Harburg | Джуді Гарленд | 2:50 |
11. | «What a Good Boy» | Steven Page / Ed Robertson | Barenaked Ladies | 3:52 |
12. | «Give Him a Great Big Kiss» | George «Shadow» Morton | The Shangri-Las | 7:41 |
38:26 |
Нагороди та номінації фільму «Стоунволл»[6] | |||||
---|---|---|---|---|---|
Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
1995 | Лондонський кінофестиваль | Приз глядацьких симпатій | Найджел Фінч | Перемога | |
1996 | Міжнародний кінофестиваль лесбійських та геївських фільмів у Сан-Франциско | Найкращий фільм | Стоунволл | Перемога | |
1996 | Кінофестиваль «Аутфест» | Найкращий сценарій | Ріккі Бідл-Блер | Перемога | |
1997 | GLAAD Media Awards | Видатний фільм | Стоунволл | Номінація |
- ↑ Stonewall (1996). Box Office Mojo. Internet Movie Database. 12 грудня 1996. Процитовано 7.03.2016.
- ↑ Stonewall. The Drill Hall and Pleasance in association with Team Angelica. Архів оригіналу за 2 липня 2009. Процитовано 7 березня 2016.
- ↑ Marks Ridinger, Robert B. Speaking For Our Lives: Historic Speeches and Rhetoric for Gay and Lesbian Rights (1892—2000), стр. 130. Издательство «Haworth Press», (2004). ISBN 1-56023-175-0
- ↑ Loughery, John (1998). The Other Side of Silence — Men's Lives and Gay Identities: A Twentieth-Century History, стор. 316. Видавництво «New York, Henry Holt and Company». ISBN 0-8050-3896-5
- ↑ Stonewall Original Soundtrack на AllMusic
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Стоунволл» на сайті IMDb
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Офіційний трейлер фільму «Стоунволл» |
- Стоунволл на сайті IMDb (англ.) (станом на 00.02.2016)
- Стоунволл[недоступне посилання з травня 2019](англ.) на сайті Allrovi
- Стоунволл на сайті Box Office Mojo (англ.)
- Стоунволл на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- Стоунволл(англ.) на сайті Outfilms
- Фільми 1995
- Саундтреки 1996
- Фільми-драми Великої Британії
- Фільми-драми США
- Кінокомедії Великої Британії
- Кінокомедії США
- ЛГБТ-фільми Великої Британії
- ЛГБТ-фільми США
- Фільми англійською мовою
- Фільми, засновані на реальних подіях
- Фільми, дія яких відбувається в Нью-Йорку
- Фільми про трансгендерність
- Фільми BBC Films
- Фільми США 1995
- Докудрами