Странгуляція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Странгуляція (медицина))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Странгуля́ція (лат. strangulatio «задушення», від грец. στραγγάλη, «петля, шибениця») — защемлення, перекриття шляхом здавлювання якого-небудь отвору, наприклад, дихальних шляхів, кровоносної судини або відділу шлунково-кишкового тракту та ін.

Різновиди

[ред. | ред. код]

Странгуляційна асфіксія (в судовій медицині) — вид механічної асфіксії, викликаної здавлюванням органів шиї, наприклад, при повішанні, вдавлюванні. Специфічною ознакою смерті від повішення та вдавлювання петлею є странгуляційна борозна[1] — слід від здавлювання шиї петлею.

Странгуляційна кишкова непрохідністьхірургії шлунково-кишкового тракту) — механізм кишкової непрохідності, при якому відбувається здавлювання кишечника та порушення його кровопостачання.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Завдання. Дисципліна - «Судова Медицина» (С.5-6,11,13,14,17,18,20,21)
  2. ГОСТРА КИШКОВА НЕПРОХІДНІСТЬ Методичні рекомендації для студентів медичного факультету, ЛЬВІВ -2009, Ел.джерело [Архівовано 2022-01-11 у Wayback Machine.], С.20-21,6-7,10,12-14,16.

Посилання

[ред. | ред. код]