Стулов Олексій Валерійович

Стулов Олексій Валерійович
Стулов Олексій Валерійович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	1 січня 1991; Кривий Ріг
Смерть	5 вересня 2014 (23 роки); Весела Гора
Поховання	Кривий Ріг
Громадянство	Україна
Псевдо	«Гвоздь»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна на сході України; • Бої за Щастя; • Засідка під Веселою Горою
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня	Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)

Олексі́й Вале́рійович Сту́лов (1 січня 1991(19910101) — 5 вересня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився 1991 року в місті Кривий Ріг. Закінчив 2006-го 9 класів ЗОШ № 32; по тому — Криворізький професійний гірничо-електромеханічний ліцей. Протягом 2009—2011 років працював на шахті «Жовтневий» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

З початком російсько-української війни пішов добровольцем на фронт, снайпер 2-го відділення 1-го взводу, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».

5 вересня 2014 р. між 14:30 та 15:00 Олексій разом з побратимами потрапив у засідку поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. З'ясувалося, що на блокпості були терористи ДШРГ «Русіч». Вони відкрили вогонь, прострелили бензобак, одна з автівок вибухнула. Пораненого Олексія добивав російський неонацист Олексій Мільчаков, відомий своєю схильністю до садизму. Він розпоров бійцю черевну порожнину, а потім вбив пострілом в голову. Катування та вбивства бійців батальйону «Айдар» терористи знімали на відео.^[1]

Був похований 1 жовтня 2014-го в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш. Після проведення експертизи ДНК 10 липня 2015 року воїна перепоховали на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу, у місті оголошено жалобу.

Без сина лишилася мама Олена Стулова.

Нагороди та вшанування

указом Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]
нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
нагороджений відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно)
в грудні 2015 року у школі, котру закінчив Олексій, відкрито меморіальну дошку його честі
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 9, місце 9
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 вересня^[3]

Примітки

↑ Садизм особового складу ДШРГ “Русіч” (Р22) – Страчені на Донбасі (укр.). Процитовано 30 серпня 2023.
↑ Указ Президента України від 28 лютого 2019 року № 47/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Герої не вмирають — Вони в віках живуть! В Міноборони вшанували загиблих Українських воїнів

Джерела

Стулов Олексій Валерійович [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Садизм особового складу ДШРГ “Русіч” (Р22) – Страчені на Донбасі (укр.). Процитовано 30 серпня 2023.

[2] Указ Президента України від 28 лютого 2019 року № 47/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

[3] Герої не вмирають — Вони в віках живуть! В Міноборони вшанували загиблих Українських воїнів

[1]

[2]

[3]