Координати: 46°58′1″ пн. ш. 30°5′51″ сх. д. / 46.96694° пн. ш. 30.09750° сх. д. / 46.96694; 30.09750

Сухе (Роздільнянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сухе
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Тер. громада Роздільнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA51140130490065448
Облікова картка Сухе 
Основні дані
Засноване 1887
Перша згадка 1887 (137 років)
Населення 118 (01.01.2018)[1]
Площа 0,954[2] км²
Густота населення 108,62 осіб/км²
Поштовий індекс 67428
Телефонний код +380 4853
Географічні дані
Географічні координати 46°58′1″ пн. ш. 30°5′51″ сх. д. / 46.96694° пн. ш. 30.09750° сх. д. / 46.96694; 30.09750
Середня висота
над рівнем моря
143 м
Місцева влада
Адреса ради 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17
Карта
Сухе. Карта розташування: Україна
Сухе
Сухе
Сухе. Карта розташування: Одеська область
Сухе
Сухе
Мапа
Мапа

Сухе́ (у минулому — хутір Свиний, Свина Балка) — село в Україні, в Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 118 осіб. Відноситься до Чобручанського старостинського округу.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1887 році на хуторі Свина Балка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 25 чоловіків та 23 жінки[3].

Станом на 20 серпня 1892 року при хуторі Свиному 2-го стану були польові землеволодіння (716 десятин, 2160 сажнів) Кршижановських: вдови колезького асесора Юлії Іванівної та її дітей Івана, Володимира і Марії Ніколаєви[4].

У 1896 році на хуторі Свина Балка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії при балці Свина, було 8 дворів, в яких мешкало 38 людей (18 чоловік і 20 жінок); при селищі Чекмежієвка[5].

На 1 січня 1906 року на хуторі Свина Балка (Сухий, Свиний) Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, який розташований на лівій стороні балки Великої Свиної, були десятинники на землі Келлерів та Н. Ерка; проживали малороси; існував став, а в степу - колодязі; 3 двори, в яких мешкало 14 людей (7 чоловіків і 7 жінок)[6].

В 1916 році на хуторі Сухому Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 60 людей (28 чоловік і 32 жінки)[7].

Станом на 28 серпня 1920 р. на хуторі Сухому (Свиний, Свина Балка) Понятівської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 11 домогосподарств. Для 8 домогосподарів рідною мовою була німецька, 3 — російська. На хуторі 59 людей наявного населення (26 чоловіків і 33 жінок). Родина домогосподаря: 25 чоловіків та 33 жінок (наймані працівники і прислуга: 1 чоловік). Тимчасово відсутні: солдати Червоної Армії — 1 чоловік.[8].

На 1 вересня 1946 року с-ще Сухе було в складі Шевченківської сільської ради[9].

У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Старостинської сільради.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 134 особи, з яких 58 чоловіків та 76 жінок.[10]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 130 осіб.[11]

2010 — 125 осіб;

2011 — 120 осіб[12].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[13]

Мова Відсоток
українська 89,31 %
молдовська 7,63 %
російська 2,29 %
гагаузька 0,76 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Паспорт Старостинської сільської ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019. [Архівовано 2019-01-17 у Wayback Machine.]
  2. Публічна кадастрова карта України. map.land.gov.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020. [Архівовано 2020-12-14 у Wayback Machine.]
  3. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 14.(рос.)
  4. Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 49.(рос.)
  5. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 382.(рос.)
  6. Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи.  — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 154.(рос.)
  7. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 320.(рос.)
  8. Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 32-33.(рос.)
  9. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.
  10. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  11. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  12. Роздільнянська районна рада — Паспорт Старостино. rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 7 січня 2021. [Архівовано 2015-04-18 у Wayback Machine.]
  13. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]