Перейти до вмісту

Туре Рангстрем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Туре Рангстрем
Основна інформація
Дата народження30 листопада 1884(1884-11-30)[1][2][…]
Місце народженняГедвіг-Елеонораd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[3]
Дата смерті11 травня 1947(1947-05-11)[1][2][…] (62 роки)
Місце смертіХьогалідd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[3]
Причина смертірак голови та шиї[4]
ПохованняГритd
Громадянство Швеція[4]
Професіїдиригент, композитор, музикознавець, музичний педагог, музичний критик
ВчителіЮган Ліндегренd[3], Ганс Пфіцнер[3] і Юлій Гейd[3]
Magnum opusSymphony No. 4d[5] і Dithyrambd[5]
У шлюбі зMary Omon Rangströmd[3] і Elisabeth Leontine Hollenderd[3]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Андерс Юган Туре Рангстрем (швед. Anders Johan Ture Rangström; 30 листопада 1884, Стокгольм, Швеція — 11 травня 1947, там само) — шведський композитор, музичний критик і диригент. Рангстрем належав до нового покоління шведських композиторів, які в першому десятилітті 20 століття привнесли модернізм у шведську музику.

Біографія

[ред. | ред. код]
Рангстрем біля своєї ферми в Седермальмі, 1918 рік.

Рангстрем народився в Стокгольмі і вже в підлітковому віці почав писати пісні. У 1905—1906 роках він навчався у Берліні у Ганса Пфіцнера, а також вокалу в Юлія Гея[ru], з яким пізніше поїхав до Мюнхена для подальшого навчання[6][7]. Його твори цього періоду були переважно для голосу та фортепіано.

З 1907 по 1922 Рангстрем викладав спів, а з 1922 по 1925 був головним диригентом Гетеборзького симфонічного оркестру[7]. У 1924 році він заснував Шведське товариство композиторів, а у 1931—1936 роках брав участь у популяризації творчості Шведської королівської опери. Після цього він працював поза штатом і проводив літо на острові Торнсхольмен, який йому подарували жителі Швеції на його п'ятдесятиріччя[6].

Рангстрем помер у своєму будинку в Стокгольмі після тривалої хвороби, спричиненої захворюванням горла; його похорон відбувся в стокгольмській церкві Марії Магдалини[en]. Похований на церковному цвинтарі в міському поселенні Ґрит комуни Вальдемарсвік лену Естерйотланд, південно-східна Швеція[6].

Рангстрем є дідусем драматурга, якого також звати Туре Рангстрем (народився в 1944 році), художнього керівника Інтимного театру Стріндберга[en] (з моменту його перевідкриття у 2003 році), і дядьком письменника Ларса Юлленстена.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Багато з ранніх творів Рангстрема написані у формі симфонічних поем, зокрема Dityramb («Дифірамб»), Ett midsommarstycke («Літня п'єса») та En höstsång («Осіння пісня»). Після успіху цих творів Рангстрем почав працювати над своїми симфоніями, яких він створив чотири. Перша, опублікована у 1914 році, присвячений пам'яті Стріндберга — August Strindberg in memoriam; друга, 1919 року, має назву «Mitt land» («Моя країна»); третя, 1929 року, Sång under stjärnorna («Пісня під зірками»), четверта, 1936 року, Invocatio («Виклик»), для оркестру та органу[8][9].

Рангстрем також створив три опери: Kronbruden («Корона нареченої») за мотивами п'єси Стріндберга, яка вперше була виконана в 1915 році, Medeltida («Середньовіччя»), опубліковану в 1921 році, і Gilgamesj («Гільгамеш») за мотивами месопотамського епосу про Гільгамеша, яку композитор написав у останні роки свого життя. Оркестровку «Гільгамеша» завершив композитор Йон Фернстрьом[en], і прем'єра опери відбулася в листопаді 1952 року в Шведській королівській опері під орудою диригента Герберта Сандберга[en] з Еріком Седеном[en] у головній ролі.

Рангстрем також написав майже 300 пісень і оркестрував близько 60 з них[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #123772265 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в г д е ж и к A J Ture Rangström — 1917.
  4. ↑ а б https://leahbroad.wordpress.com/2018/03/10/introducing-ture-rangstrom/
  5. ↑ а б https://www.classicstoday.com/review/review-5035/
  6. ↑ а б в г Jacobsson, Stig (1996). «Ture Rangström — Symphony No. 2, Intermezzo drammatico». cpo 999 368-2 (CD Booklet): 10–14.
  7. ↑ а б Wallrup, Erik (2016). Swedish Musical Heritage — Ture Rangström. www.swedishmusicalheritage.com.
  8. ↑ Ture Rangström Biography by Erik Eriksson. AllMusic.
  9. ↑ Rangstrom Symphonies — Classics Today. www.classicstoday.com.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Helmer, Axel (1995). A J Ture Rangström. Svenskt biografiskt lexikon (шведською) . Т. 29, № 1995–1997. Stockholm: Riksarchivet. с. 663.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Туре_Рангстрем&oldid=42706353