Шульгін Василь Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шульгін.
Шульгін Василь Віталійович
рос. Василий Витальевич Шульгин
Народився1 (13) січня 1878 або 13 січня 1878(1878-01-13)[4]
Київ, Російська імперія[1]
Помер15 лютого 1976(1976-02-15)[1][2][…] (98 років)
Владимир, РРФСР, СРСР[1]
ПохованняВладимир
Країна Російська імперія
Діяльністьполітик, громадський діяч, публіцист
Галузьполітична діяльність[5], соціальна активність[d][5] і публіцистика[5]
Alma materЮридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Знання мовросійська
Посададепутат Державної думи Російської імперії[d]
ПартіяВсеросійський національний союзd
Конфесіяправославна церква
БатькоШульгин Віталій Якович
Автограф

Васи́ль Віта́лійович Шульгі́н (13 січня 1878, Київ — 15 лютого 1976, Владимир) — російський політичний діяч, публіцист, за освітою правник. Відомий своїми націоналістичними поглядами, підтримкою російської монархії, антисемітизмом та українофобією. Після Жовтневого перевороту 1917 р. був активним членом і одним з ідеологів Білого руху.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Василь Шульгін народився в Києві — син професора історії Київського університету Св. Володимира Віталія Яковича Шульгина, засновника часопису «Киевлянин» у 1864 році. Його хрещеним батьком був Микола Бунге. Шульгін рано залишився без батька і виховувався вітчимом — професором політекономії університету Д. І. Пихно (1853–1909). Він одержав типове дворянське домашнє виховання та освіту: закінчив 2-гу Київську гімназію і юридичний факультет університету Св. Володимира (1900). Ще зі студентських років Шульгін проявив себе антисемітом, але виступав проти єврейських погромів. Він досить рано розпочав політичну кар'єру — в двадцять вісім років молодий поміщик вже був обраний від Волинської губернії в депутати II (а потім ІІІ і IV) Державної думи Російської імперії, де з перших днів заявив себе запеклим прибічником фракції правих та царського уряду.

Після смерті Д. І. Пихно до його рук переходить керування редакцією і виданням щотижневика «Киевлянин» (1913–1919), газета набуває різко шовіністичного, антиукраїнського напряму.

Невдовзі після початку Лютневої революції 1917 Шульгін стає членом Тимчасового комітету Державної Думи. 2 березня 1917 року він разом з О. І. Гучковим виїжджає до царської ставки, де бере участь у зреченні від престолу російського імператора Миколи ІІ Романова.

Після Жовтневого більшовицького перевороту 1917 Шульгін став одним з ідеологів Білого Руху, був одним із засновників білогвардійської Добровольчої армії, членом Особливої ради, активно співпрацював з А. І. Денікіним і П. М. Врангелем. В березні 1918 створив у Києві конспіративну білогвардійську організацію «Азбука», відкрив часопис «Великая Россия», на сторінках якого боровся з новою владою. З 1920 в Югославії, згодом у Франції, Польщі і з 1931 знову в Югославії — в місті Сремські Карловці, в осередку російських білогвардійців-врангелівців.

Взимку 1925–1926 він з фальшивим паспортом відвідав Ленінград, Москву і Київ (Про свої враження від цієї поїздки написав спогади «Три столицы», 1927). З 1931 р. за його словами взагалі відходить від політичної активності і оселяється зі своєю другою дружиною Марією Дмитрівною, дочкою генерала Сидельникова, в місті Сремські Карловці.

В січні 1945 був арештований радянськими окупаційними органами в Югославії, вивезений до Москви і засуджений до 25-річного ув'язнення. В 1956 достроково звільнений, після звільнення жив у Владимирі, до нього з дозволу Радянської влади з Югославії приїздить дружина. Помер у Владимирі на 99-му році життя. Реабілітований у 2001 році[6].

Публікації

[ред. | ред. код]

Шульгін є автором декількох книг, що вважаються антиукраїнськими і антиєврейськими:

  • «Об антисемитизме в России» (1929)
  • «Что нам в них не нравится?» (1930)
  • «Украинствующие и мы!» (1939)
  • «Le plus grand mensonge du XXe siècle. L'Ukraine» (1939)

Його перу належать спогади:

  • «1920-й год» (1921)
  • «Дни» (1927, про лютневу революцію)
  • «Приключения князя Воронецкого» (1934)

В СРСР посмертно було видано його спогади:

  • «Годы. Воспоминания бывшего члена Государственной думы» (1979)

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Шульгин Василий Витальевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 772–774. — ISBN 5-94848-307-X
  5. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ Босько В.М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти. — Кіровоград: Центр. – Укр. вид-во, 2012. — 256 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шульгін_Василь_Віталійович&oldid=41149735