Гіацинтик блідий
| Гіяцинтик блідий | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
._Serednya_Khortitsa.jpg) | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Hyacinthella leucophaea (K.Koch) Schur, 1856 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Гіяцинтик блідий[1] (Hyacinthella leucophaea) — вид трав'янистих рослин родини Холодкові (Asparagaceae), поширений у Східній Європі[2].
._Verhnya_Khortytsya.jpg)
Багаторічна трав'яниста цибулинна рослина заввишки 7—25 см. Цибулина яйцеподібна, 1,5—3 см завдовжки, 1—2,2 см завширшки. З кожної цибулини виходять по 1—2(3) стебла. Листків 2—3(4), лінійних, з ковпачкоподібною верхівкою, звужених до основи і з випнутими жилками, 10—20 см завдовжки, (1)3—5(18) мм завширшки[3].
Суцвіття (4)6—25-квіткове, довгасто-циліндричне, відносно густе. Квітконіжки спрямовані косо догори, у 2—3 рази коротші від оцвітини або нижні майже однакової з нею довжини. Оцвітина проста, довгасто-дзвонико-лійкоподібна, зрослопелюсткова, білувато-блакитна або блакитна. Пелюстки довжиною 3,5—5,5 мм, видовжено-яйцеподібні. Віночок шестичленний, до третини надрізаний на відігнуті тупі лопаті. Тичинки вільні, прикріплені біля середини трубочки в 2 ряди, пиляки блакитні. Зав'язь широко обернено-яйцеподібна, її гнізда з двома насіннєвими зачатками. Плід – майже куляста коробочка, злегка трилопатева, з округлими лопатями, сітчасто-жилкова[3][4][5].
Цвіте в квітні — травні. Запилення здійснюється за допомогою комах (ентомофілія). Плодоношення відбувається в травні — червні. Насіння поширюється завдяки пружним плодоніжкам при поштовхах, тому за типом розселення діаспор рослину відносять до балістів[6].
Загальний ареал охоплює південь Східної Європи від Балкан до Передкавказзя включно[7].
В Україні поширений у південній частині Лісостепу і Степу, досить звичайно; в Криму — дуже рідко (Севастополь)[2].
._Verhnya_Khortytsya.jpg)
Гіяцинтик блідий — цибулинний пучкокореневий геофіт, за сезонним життєвим циклом належить до ранньовесняних ефемероїдів[6].
Рослина світлолюбна (геліофіт), відносно маловимоглива до умов зволоження (мезоксерофіт) і плодючості ґрунтів (олігомезотроф)[6]
Є типовим мешканцем степових ландшафтів (степант). В межах ареалу спорадично зустрічається в степах, на луках, лісових галявинах і кам'янистих схилах[4][7]. В Україні зростає на степових і схилових ділянках[2].
В умовах Запорізької області зустрічається переважно в місцях виходу на денну поверхню корінних гірських порід і прилеглих петрофітно-степових ділянках, рідше на схилах балок і долин річок, вкритих різнотравно-типчаково-ковиловою та чагарниково-степовою рослинністю[8][9].
Локальні популяції, як правило, нечисленні, розріджені (максимальна щільність досягає 30 особин на 1 кв. м)[5][9].
_%D0%B2_%D0%91%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83.jpg)
В Україні вид перебуває під охороною — його занесено до переліків регіонально рідкісних рослин багатьох областей (Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Кіровоградська, Київська, Луганська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Чернівецька, Чернігівська).
Природні популяції скорочуються головним чином через руйнування місць зростання, надмірний випас худоби, рекреацію і збирання квітів на букети[8][10].
У Дніпропетровській області охороняється в Дніпровсько-Орільському природному заповіднику і Дніпровському ботанічному саду[10].
У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця» та ряді природно-заповідних об'єктів регіону[9][11].
У Донецькій області охороняється в Краматорському регіональному ландшафтному парку, ботанічному заказнику «Кохане», заповідних урочищах «Никанорівський ліс» і «Кучерів Яр», Донецькому ботанічному саду[5].
За морфологічними ознаками до гіяцинтика блідого близький гіяцинтик Палласів (Hyacinthella pallasiana). Оцвітина в нього фіолетово-блакитна, більша за розміром (8—12 мм завдовжки), на чверть довжини 6-роздільна, з овальними, косо догори спрямованими лопатями; тичинки темно-фіолетові. Поширений у Донецькому Лісостепу і Степу (переважно Лівобережному). Зростає в кам'янистих степах, на глинистих і вапнякових схилах, відслоненнях кристалічних і щільних осадових порід[2][5].
Запорізьке Придніпров'я
-
У балці Крилівська -
У балці Скубова -
У долині р. Верхня Хортиця -
На окол. м. Запоріжжя -
У долині р. Середня Хортиця -
На о. Хортиця
._%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0.jpg)
._%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B5.jpg)
._%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BD%D1%8F_%D0%A5%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%8F.jpg)
._%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B6%D0%B6%D1%8F.jpg)
._Serednya_Khortitsa.jpg)
._Khortytsya.jpg)
- ↑ Hyacinthella leucophaea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 398. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 226—229)
- ↑ а б Флора СССР / гл. ред. В. Л. Комаров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. 4. — С. 408. — 760, XXX с. — 5175 екз. (рос.)
- ↑ а б в г Червона книга Донецької області (Рослинний світ) / Під ред. В. М. Остапка. — Донецьк : Вид-во «Новая печать», 2010. — 432 с. (с. 313)
- ↑ а б в Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 194). — ISBN 966-551-166-1
- ↑ а б Флора Европейской части СССР / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л. : Наука, 1979. — Т. 4 / Ред. тома Ю. Д. Гусев. — 355 с. (с. 253)
- ↑ а б Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005.корінні гірські породи— 224 с. (с. 83—85) — ISBN 966-375-018-9
- ↑ а б в Петроченко В. І. Рідкісні первоцвіти Запорізького Правобережжя // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 3(4). — С. 55—80
- ↑ а б Червона книга Дніпропетровської області (Рослинний світ) / Авт.-укл. Б. О. Барановський, В. В. Тарасов; відп. ред. А. П. Травлєєв. — Дніпропетровськ, 2010. — 498 с. (с. 95)
- ↑ Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица: сб. науч. трудов Национального заповедника «Хортица» / под ред. В. И. Петроченко. — Запорожье: Днепровский металлург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—61 (с. 53)
- Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 226—229).
- Флора СССР / гл. ред. В. Л. Комаров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. 4. — С. 408. — 760, XXX с. — 5175 екз. (рос.)
- Флора Европейской части СССР / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1979. —Т. 4 / Ред. тома Ю. Д. Гусев. — 355 с. (с. 253).
|
Це незавершена стаття про холодкові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
