Saltasaurus
| Saltasaurus | |
|---|---|
| |
| Прижиттєва реконструкція | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Архозаври (Archosauria) |
| Клада: | Динозаври (Dinosauria) |
| Ряд: | Ящеротазові (Saurischia) |
| Підряд: | †Sauropodomorpha |
| Клада: | †Завроподи (Sauropoda) |
| Клада: | †Titanosauria |
| Клада: | †Lithostrotia |
| Родина: | †Saltasauridae |
| Триба: | †Saltasaurini Bonaparte & Powell, 1980 |
| Рід: | †Saltasaurus |
| Типовий вид | |
| † Saltasaurus loricatus Bonaparte & Powell, 1980
| |
| Синоніми | |
| |
 Вікісховище: Saltasaurus
| |
Сальтазавр (лат. Saltasaurus — «ящер Сальта»[1]) — рід сальтазаврових динозаврів пізньої крейди сучасної Аргентини. Невеликий серед завроподів, але все ще масивний за мірками сучасних істот, сальтазавр характеризувався короткою шиєю та куцими кінцівками. Це був перший відомий рід завроподів, що мав броню з кісткових пластин під шкірою. Такі маленькі кісткові пластинки, які називаються остеодермами, згодом були знайдені й в інших титанозаврів.
Скам'янілості сальтазавра розкопали Хосе Бонапарте, Мартін Вінс та Хуан К. Леаль між 1975 і 1977 роками в естансії «Ель Брете». Про знахідку повідомили в науковій літературі у 1977 році[2]. Сальтазавра назвали й описали Бонапарте і Хайме Е. Пауелл у 1980 році. Типовий вид — Saltasaurus loricatus. Його родова назва походить від провінції Сальта, регіону на північному заході Аргентини, де знайдено перші скам'янілості цього роду. У перекладі з латини повна видова назва означає «захищений невеликими броньованими пластинами»[3].
Голотип, PVL 4017-92, був знайдений у шарі формації Лехо, що датується раннім маастрихтським ярусом верхньої крейди, віком близько сімдесяти мільйонів років. Голотип складається з крижів, з'єднаних з двома клубовими кістками. Під інвентарним номером PVL 4017 було каталогізовано понад двісті додаткових скам'янілостей. Серед них — задні фрагменти черепа, зуби, хребці шиї, спини, стегна і хвоста, частини плечового поясу і тазу, кістки кінцівок, а також різні фрагменти броні. Ці кістки представляють щонайменше п'ятьох індивідів, двох дорослих і трьох підлітків або дитинчат[4].
Наразі єдиним визнаним видом сальтазавра є S. loricatus. Були запропоновані S. robustus і S. australis, але зараз вони вважаються належними до окремого роду Neuquensaurus. Раніше Фрідріх фон Хюне назвав знайдені в цій місцевості пластини броні лорикозавром, припускаючи, що вони належали панцирному анкілозавру. Було висловлено припущення, що насправді ці пластини належали сальтазавру.
Сальтазавр дуже малий порівняно з більшістю інших представників завроподів. Пауелл оцінив довжину дорослої особини в шість метрів. У 2010 році Грегорі С. Пол оцінив максимальну довжину тварини в 8,5 метрів, а вагу у 2,5 тонни[5].
Зуби сальтазавра були циліндричними, з лопатоподібними краями. Сальтазавр мав відносно коротку шию з укороченими шийними хребцями. Хребці середньої частини хвоста були витягнуті[6]. Saltasaurus мав бічні хребетні отвори, плевроцелі, які нагадували мілкі заглиблення[7]. Схожі заглиблення, відомі у таких родів як Malawisaurus, Alamosaurus, Aeolosaurus та Gondwanatitan[7]. Вененозавр також мав схожі на ямки заглиблення, щоправда, його плевроцелі проникали глибше в хребці, були розділені на дві порожнини та простягалися далі в хребетні стовпи[7]. Кістки хребта сальтазавра, як правило, були губчастими з великими повітряними камерами. Кінцівки були короткими та куцими. Він мав міцніші променеві кістки, ніж вененозавр[8]. Черево було надзвичайно широким.
Остеодерми були двох типів. Крупніші овальні пластини довжиною до дванадцяти сантиметрів завдовшки. Вони були кілевидні або з шипами та, можливо, розташовувалися поздовжніми рядами на спині тварини. Другий тип складався з невеликих кісточок (англ. ossicles), округлої або п'ятикутної форми, діаметром близько семи міліметрів, які утворювали суцільний панцир між пластинами. Дослідження, проведене у 2010 році, показало, що більші пластини мали губчасту кістку, а кісткова тканина кісточок була щільнішою[9].
Сальтазавр на кладограмі за Наварро та колегами, 2022[10]:
| Saltasauridae |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ Saltasaurus | Natural History Museum. www.nhm.ac.uk (англ.). Процитовано 1 листопада 2024.
- ↑ J.F. Bonaparte, J.A. Salfity, G. Bossi & J.E. Powell, 1977, "Hallazgo de dinosaurios y aves cretacicas en la Formación Lecho de El Brete (Salta), proximo al limite con Tucumán", Acta Geològica Lilloana 14: 5-17
- ↑ J.F. Bonaparte and J.E. Powell, 1980, "A continental assemblage of tetrapods from the Upper Cretaceous beds of El Brete, northwestern Argentina (Sauropoda-Coelurosauria-Carnosauria-Aves)," Mémoires de la Société Géologique de France, Nouvelle Série 139: 19-28
- ↑ Powell, J.E., 1992, "Osteología de Saltasaurus loricatus (Sauropoda Titanosauridae) del Cretácico Superior del noroeste Argentino" У: Sanz, J., Buscalioni, A. (Ред.), Los dinosaurios y su entorno biótico: Actas del Segundo Curso de Paleontología in Cuenca, сс. 165-230
- ↑ Paul, Gregory S. (2011). The Princeton Field Guide to Dinosaurs (англ.). Princeton University Press. с. 213. doi:10.1515/9781400836154. ISBN 978-0-691-13720-9.
- ↑ "Caudal Vertebrae", Tidwell, Carpenter, and Meyer (2001). с. 145
- ↑ а б в "Caudal Vertebrae", Tidwell, Carpenter, and Meyer (2001). с. 147
- ↑ "Forelimb," Tidwell, Carpenter, and Meyer (2001). Page 148.
- ↑ Ignacio A. Cerda and Jaime E. Powell, 2010, "Dermal Armor Histology of Saltasaurus loricatus, an Upper Cretaceous Sauropod Dinosaur from Northwest Argentina", Acta Palaeontologica Polonica, 55 (3): 389-398
- ↑ Navarro, Bruno A.; Ghilardi, Aline M.; Aureliano, Tito; Díaz, Verónica Díez; Bandeira, Kamila L. N.; Cattaruzzi, André G. S.; Iori, Fabiano V.; Martine, Ariel M.; Carvalho, Alberto B. (15 вересня 2022). A New Nanoid Titanosaur (Dinosauria: Sauropoda) from the Upper Cretaceous of Brazil. Ameghiniana. 59 (5). doi:10.5710/AMGH.25.08.2022.3477. ISSN 0002-7014.
