Tamias dorsalis
| Tamias dorsalis | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Neotamias |
| Вид: | N. dorsalis
|
| Біноміальна назва | |
| Neotamias dorsalis (Baird, 1855)
| |
| |
| Ареал | |
| Синоніми | |
|
Tamias dorsalis Baird, 1855 | |
Tamias dorsalis (скельний бурундук[2]) — це невелика кущистохвоста вивірка, яка зазвичай мешкає вздовж стін скель або валунних полів, що межують з ялівцево-смерековими лісами на заході США і в Мексиці (часто зустрічається на півночі від Аризони до Колорадо). Скелясті бурундуки дуже спритні, і їх часто можна побачити, коли вони лазять по стрімких скелях. Скелясті бурундуки не відкладають жир, як більш поширені ховрахи. Вони створюють схованки з їжею, які часто відвідують протягом холодних зимових місяців.
Розмір бурундуків варіюється від 20 до 25 см, а важать вони в середньому 70 г. Ці малі створіння живуть до 12+1⁄2 років. Бурундуки мають коричневе забарвлення знизу і сіре ззаду, з білими смужками на мордочці.
Скельні бурундуки живуть у різноманітних біотопах у межах свого ареалу, але зазвичай вони пов'язані зі скелями, валунами та осипами. Найпоширенішими місцями проживання є соснові та ялинові ліси, ялівцеві зарості та дубові гірські ліси. Вони часто живуть поблизу річкових долин і в чагарниках[3].
Вид веде денний спосіб життя і переважно живе на землі, але також може лазити по скелях, деревах і кущах. Тварини харчуються переважно травоїдною їжею частинами рослин, травами, плодами та насінням хвойних дерев. Як пристосуванці, вони також полюють на комах і дрібних хребетних. Однак основну частину їхнього раціону складає насіння, яке вони збирають у защічні мішечки, а іноді зберігають у тимчасових сховищах або в гнізді. Скельні бурундуки не впадають у сплячку і можуть бути активними цілий рік, хоча в погану погоду часто відступають до гнізда і можуть залишатися там деякий час. Тварини будують свої гнізда в ущелинах і нагромадженнях скель[3] і є полохливими та обережними, тримаючись близько до своїх гнізд. Середня площа активності становить від 0,9 до 1,3 га. Іноді спостерігали групи самbwm, які разом добувають їжу. Спілкування відбувається за допомогою гавкоту[3].
- ↑ Lacher, T.; Álvarez-Castañeda, S.T.; Timm, R. (2017) [errata version of 2016 assessment]. Neotamias dorsalis. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T42571A115190634. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T42571A22267136.en. Процитовано 03.01.2024.
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ а б в Richard W. Thorington Jr., John L. Koprowski, Michael A. Steele: Squirrels of the World. Johns Hopkins University Press, 2012; P. 321–322. ISBN 978-1-4214-0469-1