Очікує на перевірку

Пожежний рукав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Згорнуті пожежні рукави
Приєднання рукава до помпи
Застосування на пожежі (Іспанія)

Пожежний рукав — гнучкий трубопровід для транспортування вогнегасних речовин, обладнаний пожежними з'єднувальними головками[1].

Конструкція

[ред. | ред. код]

Пожежні рукави виготовляються з просоченого спеціальним складом брезента чи синтетичної тканини і розраховані на робочий тиск не менше 1,0 МПа. Для підвищення водонепроникності, міцності і захисту від агресивних середовищ (нафтопродуктів, кислот, високих і низьких температур) пожежні рукави можуть мати гумове або полімерне покриття зсередини і металеве армування (оплітку) або полімерне покриття зовні. Для приєднання до пожежних пристроїв (гідрантів, розгалужень, гідроелеваторів, піногенератора і т. д.) і з'єднання між собою (для подачі води на відстань, що перевищує довжину рукава) мають стандартні металеві сполучні головки поворотного замикання. Діаметри і конфігурація головок можуть бути різними в різних країнах і для різних типів пожежного обладнання.

Залежно від матеріалу, з якого виготовлено рукавний чохол, напірні пожежні рукави можна поділити на такі групи:

  1. Непрогумовані, що виготовляються з обчісної або лляної пряжі.
  2. Прогумовані.
  3. Латексні.
  4. Полімерні.
  5. Із зовнішнім покриттям.

Рукавні чохли складаються з основи — пасом, що йдуть уздовж довжини рукава, й утоку — пасом, розташованих поперек рукава. Ткані чохли утворюють переплетенням пасом під кутом 90°.

Залежно від задач, напірні рукави виготовляються двома основними способами плетіння:

  • Саржеве (такий рукав призначений для підвищеного внутрішнього тиску за рахунок щільного утоку)
  • Гарнітурне[2]

Застосування

[ред. | ред. код]

Пожежні рукави є обов'язковим протипожежним устаткуванням громадських будівель, входять у комплект устаткування пожежних автомобілів, поїздів і суден. Для зручності розміщення та використання зберігаються в згорнутому вигляді (найчастіше — в бухтах або намотаними на котушки, рідше — складеними «гармошкою»). Після застосування пожежні рукава необхідно просушувати, а протягом строку служби періодично розправляти і перевіряти збереження ними основних властивостей — міцності та герметичності. Для захисту рукавів від пошкодження колесами автотранспорту при прокладанні проїзною частиною дороги застосовують рукавні містки.

За місцем застосування пожежні рукави поділяють на:

  • Всмоктувальні — як правило, жорсткі, застосовувані для відбору води з джерела за допомогою пожежного насоса; стандартна (для Росії) довжина — 4 м, внутрішній діаметр — 75, 100 або 125 мм.
  • Напірно-всмоктувальні — як правило, м'які, застосовувані для відбору води з джерела за допомогою пожежного насоса; стандартна (для Росії) довжина — 4 м, внутрішній діаметр — 75, 100 або 125 мм .
  • Напірні — гнучкі, застосовувані для транспортування вогнегасних речовин під надлишковим тиском[3]; стандартна (для Росії) довжина — 15, 18,5 або 20 м, внутрішній діаметр (в залежності від типу і матеріалу) — 25, 38, 51, 66, 77, 89, 150 мм. Найбільш часто використовуються рукави діаметром 51, 77 і 150 мм.

Напірні пожежні рукави складаються зі з'єднувальної головки та рукавного чохла. Згідно з ДСТУ 3810-98 напірні пожежні рукави поділяють на типи залежно від галузі використання[4].

Тип рукава Галузь використання Температура експлуатації
Т Пожежна техніка (автомобілі та мотопомпи) Від -45 ºC до +45ºC
К Внутрішні пожежні крани Від -20 ºC до +40ºC
ВТ Пожежні автомобілі (для насосів високого тиску) Від -45 ºC до +45ºC
Л Лісове господарство Від -45 ºC до +45ºC

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ГОСТ 12.2.047-86 Система стандартів безпеки праці. Пожежна техніка. Терміни та визначення
  2. Типи напірних пожежних рукавів на сайті заводу AQUASILA. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  3. Державна служба України з надзвичайних ситуацій (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  4. Національний університет цивільного захисту України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2018. Процитовано 16 травня 2018.