Перейти до вмісту

Маргеріт Дюрас

Матеріал з Вікіцитат
Марґеріт Дюрас
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Маргеріт Дюрас (фр. Marguerite Duras, справжнє прізвище Доннадьє, фр. Marguerite Donnadieu; 4 квітня 1914 — 3 березня 1996) — французька письменниця, акторка, режисерка та сценаристка.

Цитати

[ред.]
  •  

Сьогодні я думаю про себе. Ніколи в житті не стрічала такої малодушної жінки. […] Я помру в будь-якому випадку. Навіть якщо він повернеться. Я помру[1]. — З роману «Біль»

  •  

Я мушу весь час мати на гадці: якщо він повернеться, в цьому не буде нічого незвичного. Це нормально. Я мушу бути обережною: не можна перетворити це на подію[1]. — З роману «Біль»

Про Марґеріт Дюрас

[ред.]
  •  

Серед її романів, майже кожен із яких має автобіографічне підґрунтя, виділяється своєю нарочитою нестерпною інтимністю один – «Біль». «Біль» опублікований 1985-го, але писала вона цей твір 1944-го. Її чоловіка арештували й вислали в Дахау. Вона писала щоденники, де намагалася осмислити те, що відбувається з нею за його відсутності, і уявити, що переживає він. Ці щоденники стали матеріалом для «Болю». Найбільше вона боїться не того, що чоловік не повернеться, а що він повернеться іншим, біль його змінить, та й вона чекатиме вже на іншого, бо страждання змінили кохання, а біль деформував її саму[1]. — З есею «Марґеріт Дюрас»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  — Ганна Улюра
  •  

Як у «Пані Боварі» освідчення в коханні переривалося вигуками з аукціону, так у її прозі любовні бесіди наче переривають лекції філософів-лінгвістів про екзистенційні порожнечі.
Дюрас була переспівала злегка «Пані Боварі», до речі через чеховську «Даму з песиком» (Флобер і Чехов – два її «сильні автори»)[2]. — З есею «Марґеріт Дюрас»

  — Ганна Улюра
  •  

Дюрас-режисерка в цьому ще радикальніша за Дюрас-літераторку. От є роман, який відкривається довгим описом готелю, оточеного парком, оточеного лісом. Потім з’явиться четвірка людей: Макс, Аліса, Штайн, Елізабет. І почнеться їхній тетралог. Нічого не відбувається, вони просто говорять. Кіно навіть опису готелю не матиме, воно відразу вкине глядача у вир»занижених очікувань». За кадром буде лунати діалог, де другий голос належить самій Дюрас: « – Ми де? – Хай буде в готелі. – Котра година? – Не знаю... Байдуже». І наразі найефектніше й найзначущіше в цій історії. Книжка і кіно звуться «Руйнуй, вона каже». Нічого не відбувається, взагалі нічого. Для руйнації достатньо лише, щоб вона говорила[3]. — З есею «Марґеріт Дюрас»

  — Ганна Улюра

Примітки

[ред.]
  1. ↑ а б в Ніч на Венері, 2020, с. 263
  2. ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 264
  3. ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 265

Джерела

[ред.]

Поділіться цитатами з вашими друзями:
Поділитися на «Facebook» Поділитися на twitter.com


п • о • рЛауреати Гонкурівської премії
1903 — Но · 1904 — Фрап'є · 1905 — Фаррер · 1906 — Жером і Жан Таро · 1907 — Мозеллі · 1908 — де Міомандр · 1909 — пс. Маріус-Арі Леблон (Атена і Мерло) · 1910 — Перго · 1911 — де Шатобріан · 1912 — Савіньйон · 1913 — Ельдер · 1914 — Бертран · 1915 — Бенжамен · 1916 — Барбюс · 1917 — Малерб · 1918 — Дюамель · 1919 — Пруст · 1920 — Перошон · 1921 — Маран · 1922 — Беро · 1923 — Фабр · 1924 — Сандр · 1925 — Женевуа · 1926 — Деберлі · 1927 — Бедель · 1928 — Вейєр · 1929 — Арлан · 1930 — Фоконньє · 1931 — Фейяр · 1932 — Мазелін · 1933 — Мальро · 1934 — Версель · 1935 — Пейре · 1936 — Ван дер Меєрш · 1937 — Плізньє · 1938 — Труайя · 1939 — Еріа · 1940 — Амбрієр · 1941 — Пурра · 1942 — Бернар · 1943 — Гру · 1944 — Тріоле · 1945 — Борі · 1946 — Готьє · 1947 — Кюртіс · 1948 — Дрюон · 1949 — Робер Мерль · 1950 — Колен · 1951 — Грак · 1952 — Бек · 1953 — Гаскар · 1954 — де Бовуар · 1955 — Ікор · 1956 — Гарі · 1957 — Вайян · 1958 — Валдер · 1959 — Шварц-Барт · 1960 — Оріа · 1961 — Ко · 1962 — Ланґфю · 1963 — Лану · 1964 — Коншон · 1965 — Борель · 1966 — Шарль-Ру · 1967 — де Мандьярґ · 1968 — Клавель · 1969 — Марсо · 1970 — Турньє · 1971 — Лорен · 1972 — Карр'єр · 1973 — Шессе · 1974 — Лене · 1975 — Гарі (під псевдонімом Ажар) · 1976 — Гренвіль · 1977 — Декоен · 1978 — Модіано · 1979 — Майє · 1980 — Наварр · 1981 — Бодар · 1982 — Фернандес · 1983 — Трістан · 1984 — Дюрас · 1985 — Кеффелек · 1986 — Ост · 1987 — Бен Джеллун · 1988 — Орсенна · 1989 — Вотрен · 1990 — Руо · 1991 — Комбеско · 1992 — Шамуазо · 1993 — Маалуф · 1994 — Ван Ковелер · 1995 — Макін · 1996 — Роз · 1997 — Рамбо · 1998 — Констан · 1999 — Ешноз · 2000 — Шуль · 2001 — Рюфен · 2002 — Кіньяр · 2003 — Амет · 2004 — Годе · 2005 — Веєрган · 2006 — Літтель · 2007 — Леруа · 2008 — Рагімі · 2009 — Ндіай · 2010 — Уельбек · 2011 — Женні · 2012 — Феррарі · 2013 — Леметр · 2014 — Сальвер · 2015 — Енар · 2016 — Слімані · 2017 — В'юйяр · 2018 — Матьє · 2019 — Дюбуа · 2020 — Ле Тельє · 2021 — Сарр · 2022 — Жіро · 2023 — Андреа
Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Маргеріт_Дюрас&oldid=118858