| dbo:abstract
|
- La Batalla de Liuban, també coneguda com a Tercera Batalla de Vólkhov, va ser una part del setge de Leningrad del front oriental de la Segona Guerra Mundial. Va tindre lloc del 7 de gener de 1942 al 30 d'abril de 1942. Va ser una operació ofensiva soviètica de la Segona Guerra Mundial, dirigida pels de i de l' Exèrcit Roig, amb l'objectiu de rellevar el setge de Leningrad i encerclar i destruir les forces alemanyes que realitzaven el setge. (ca)
- Die Wolchow-Schlacht (auch Ljubaner Operation, russisch Любанская операция) war eine Offensive der Roten Armee im Zweiten Weltkrieg die vom 7. Januar bis zum 30. April 1942 andauerte, zur Kesselbildung um die sowjetische 2. Stoßarmee führte und durch erfolgreiche Gegenangriffe der deutschen 18. Armee von Mitte März bis Ende Juni ihren Abschluss fand. (de)
- The Battle of Lyuban, Lyuban offensive operation or Battle of the Volkhov (7 January 1942 – 30 April 1942) (Russian: Любанская наступательная операция; German: Schlacht am Wolchow) was a Soviet offensive operation of World War II. It was conducted by the Volkhov and Leningrad Fronts of the Red Army with the goal of relieving the siege of Leningrad and encircling and destroying the German forces carrying out the siege. The offensive used no tanks because of the terrain, therefore it was down to the infantry and the artillery. The attacking Soviet forces found themselves under intense fire from German defensive positions, and the Red Army lacked proper artillery support against the German lines. The offensive stalled and the Soviets went over to the defensive. Field Marshal Georg von Küchler counterattacked with an operation called 'Wild Beast" (Operation Raubtier) and the Soviet 2nd Shock Army was cut off and surrounded. It was destroyed in June 1942 and its commander Andrey Vlasov was taken prisoner. (en)
- La Batalla de Liubán, Operación Ofensiva de Liubán o bien la Batalla del Vóljov (en ruso, банская наступательная операция; en alemán, Schlacht am Wolchow), fue una operación militar en enero de 1942 llevada a cabo por el Ejército Rojo al este de la sitiada ciudad de Leningrado durante la Segunda Guerra Mundial. Ejecutada por los frentes Vóljov y Leningrado con el objetivo de aliviar el sitio de Leningrado y rodear y destruir a las fuerzas alemanas que cercaban la ciudad. La ofensiva no usó tanques debido al diíicil terreno, por lo que dependió enteramente de la infantería y la artillería. Las fuerzas soviéticas atacantes se encontraron bajo un intenso fuego desde las posiciones defensivas alemanas, y el Ejército Rojo carecía del apoyo de artillería adecuado contra las líneas alemanas. La ofensiva se estancó y los soviéticos pasaron a la defensiva. El mariscal de campo Georg von Küchler contraatacó con una operación llamada «Bestia salvaje» (Operación Raubtier) y el 2.º Ejército de Choque soviético fue aislado y rodeado. Fue destruido en junio de 1942 y su comandante Andréi Vlásov hecho prisionero. (es)
- La bataille de Liouban ou bataille de Volkhov (Opération de Liouban, en russe Любанская операция) est une bataille de la Seconde Guerre mondiale opposant les Allemands aux Soviétiques autour de la petite ville de Liouban au sud-est de Leningrad, sur la rivière Volkhov, du 7 janvier au 30 avril 1942. (fr)
- Operacja lubańska (oficjalnie lubańska operacja ofensywna, ros. Любанская наступательная операция) – operacja ofensywna Armii Czerwonej w północnej części frontu wschodniego II wojny światowej, przeprowadzona przez oddziały Frontu Leningradzkiego gen. Michaiła Chozina i Frontu Wołchowskiego gen. Kiriłła Mierieckowa z zamiarem przełamania blokady Leningradu pomiędzy 7 stycznia, a 30 kwietnia 1942 r. Zamysłem operacji było otoczenie i zniszczenie zgrupowania sił Wehrmachtu w okolicach Lubania i Czudowa uderzeniem wojsk Frontu Wołchowskiego we współdziałaniu z siłami 54 Armii Frontu Leningradzkiego z przyczółka za rzeką Wołchow, a następnie wyjście na tyły wojsk niemieckich, które blokowały Leningrad od południa. Operacja lubańska rozpoczęła się 7 stycznia 1942 r. jako jedna z radzieckich kontrofensyw zimy 1941–1942 od sforsowania Wołchowa przez siły Frontu Wołchowskiego w nowych miejscach i poszerzenia już istniejących przyczółków na zachodnim brzegu rzeki. Tymczasem wspierająca je 54 Armia rozpoczęła swoją ofensywę już trzy dni wcześniej, 4 stycznia. Dlatego jej oddziały płynnie przeszły z operacji tichwińskiej do lubańskiej bez żadnego przegrupowania. Pierwsze uderzenie okazało się kompletnym fiaskiem, a głównym czynnikiem, który do tego doprowadził, było chaotyczne planowanie i zarządzanie przebiegiem działań. 59 Armia i 2 Armia Uderzeniowa Frontu Wołchowskiego, które miały przełamać silną obronę Wehrmachtu, były jeszcze w drodze do miejsca koncentracji, gdy rozpoczęła się ofensywa. Żołnierzom brakowało broni automatycznej, środków transportu, łączności i żywności. Podczas operacji na jedno działo przypadały tylko trzy pociski artyleryjskie. Personel nowo sformowanych jednostek przybył na front prawie bez przeszkolenia, był problemy nawet z przydziałem broni osobistej. Brak jednolitego dowodzenia doprowadził do sporów i wzajemnej wrogości pomiędzy dowódcami obu frontów – Chozinem i Mierieckowem – a interakcja na różnych szczeblach dowodzenia nie istniała. Żołnierze wchodzili do bitwy z marszu, gdy tylko przybywali na front. Ofensywa okazała się falstartem i 10 stycznia została na trzy dni zawieszona rozkazem Stawki. 13 stycznia 1942 r. wojska Frontu Wołchowskiego, po utworzeniu grup uderzeniowych na obszarach wybranych do przełamania frontu, wznowiły ofensywę. Główne uderzenie zostało wytoczone przez 2 Armię Uderzeniową na kierunku lubańskim, z flanek wsparła ją 59 i 52 Armia. Ofensywa została przeprowadzona w trudnych warunkach zalesionego i podmokłego terenu, w warunkach terenowych, w głębokim śniegu. Żołnierze zostali pozbawieni swobody manewru, podaż była trudna. Wróg stawiał silny opór. Jednostki 2 Armii Uderzeniowej, rozwijające ofensywę, pod koniec stycznia przesunęły się wąskim klinem na 70-75 km i głębokim manewrem otoczyły lubańsko-czudowskie zgrupowanie nieprzyjaciela z południowego zachodu. Jednak wojska radzieckie nie zdołały rozwinąć natarcia i domknąć pierścień okrążenia wroga. 19 marca 1942 r., koncentrując świeże siły na flankach 2 Armii Uderzeniowej, wojska niemieckie zdołały odciąć ją od reszty frontu. 27 marca kosztem ciężkich strat żołnierze 52 i 59 Armii wybili 3-5 kilometrowy korytarz, łączący 2 Armię Uderzeniową z reszta sił radzieckich, ale sytuacja armii pozostawała bardzo trudna. Dostawy, komunikacja i dowodzenie zostały poważnie zakłócone. Operacja została już przegrana i Własow nalegał jedynie na uratowanie jego armii, prosząc o zgodę na wycofanie się, ale Stawka, pomimo tragicznej sytuacji, nadal nalegała na kontynuowanie ofensywy. Dopiero 30 kwietnia ofensywa na Lubań została ostatecznie zatrzymana. Jednak 2 Armia Uderzeniowa do lata toczyła ciężkie walki obronne, utrzymując zdobyty występ i dopiero pod koniec maja jej resztkom nakazano odwrót. Według różnych źródeł od 6 do 16 tysięcy osób udało się uciec z kotła w niewielkich grupach. 14 do 20 tysięcy osób zmarło i zaginęło podczas przebijania się. 2 Armia Uderzeniowa została prawie całkowicie unicestwiona, a jej dowódca, gen. Andriej Własow dostał się do niemieckiej niewoli. Doświadczenia z fatalnie przeprowadzonej operacji lubańskiej miały wpływ na jego późniejszą postawę w niewoli, w tym na decyzję o stanięciu na czele kolaboracyjnej Rosyjskiej Armii Wyzwoleńczej, która walczyła później u boku Niemców w walce z Armią Czerwoną. (pl)
- Люба́нская наступа́тельная опера́ция (7 января — 30 апреля 1942 года), в немецкой историографии Битва за Волхов (нем. Wolchow-Schlacht) — наименование наступательной операции советской армии в период блокады Ленинграда. Любанской операции предшествовала Тихвинская наступательная операция (операция, впоследствии получившая название Любанской, явилась прямым продолжением Тихвинской наступательной операции). (ru)
- 柳班战役（俄語：Любанская наступательная орерация 德語：Schlacht am Wolchow）是第二次世界大战苏德战争列宁格勒围城战中的一次战役，发生于1942年1月7日至4月30日，是苏联军队发起的一次攻势，目的是突破德军对列宁格勒的包围，包围并消灭围城的德军。此次战役中，苏军突击第2集团军被歼灭，司令安德烈·安德烈耶维奇·弗拉索夫被俘虏。 (zh)
- Любанська операція (7 січня — 30 квітня 1942) — наступальна операція радянських військ на північному фланзі Східного фронту Другої світової війни, проведена військами Ленінградського (генерал-полковник Хозін М. С.) й Волховського (генерал армії Мерецков К. П.) фронтів з метою деблокади Ленінграду, частина битви за Ленінград в 1941—1944 роках. Задум операції полягав у тому, щоб ударом військ Волховського фронту з рубежу р. Волхов в північно-західному напрямку у взаємодії з 54-ю армією Ленінградського фронту оточити і знищити угрупування противника в районі Любань, Чудово і в подальшому вийти в тил німецьким військам, що блокували Ленінград з півдня. Любанська операція розпочалася 7 січня 1942 року на фоні загального радянського контрнаступу взимку 1941—1942 року з початком активного, порівняно масованого наступу з форсуванням Волхова та з плацдармів, що вже були захоплені на західному березі річки. При цьому, 54-та армія перейшла в наступ ще 4 січня 1942 року. Тому для неї Тихвинська операція перейшла в Любанську операцію без будь-яких перегрупувань. Датою завершення операції вважається момент віддачі наказу про перехід військ 2-ї ударної армії до оборони (30 квітня 1942 року), затвердженого Ставкою ВГК 2 травня 1942. Любанська операція закінчилася повним провалом й розгромом радянського угруповання. 2-га ударна армія була майже повністю знищена, а її командувач генерал-лейтенанта А. А. Власов здався в полон. Основним чинником, що призвів операцію до провалу став очевидний авантюризм планування та управління ходом всієї операції. Війська розпочали загальний наступ без попередньої підготовки, 59-та і 2-га ударна армії, які повинні були через два тижні проривати міцну оборону Вермахту, знаходилися у дорозі до місця зосередження на момент початку наступу. У військах не вистачало автоматичної зброї, транспорту, засобів зв'язку та продовольства. В артилерії на період проведення операції було відпущено всього по три боєкомплекту на гармату. Особовий склад частин прибував на фронт без підготовки, погано володів особистою зброєю. Відсутність єдиноначальності призвела до сперечань і взаємної неприязні командувачів обох фронтів, взаємодія на різних ділянках фронту виявилися непідготовленою. Війська вводилися в бій з ходу, по мірі їх прибуття. Наступ не мав успіху і 10 січня наказом Ставки ВГК був призупинений. 13 січня 1942 війська Волховського фронту, створивши на обраних для прориву ділянках ударні угруповання, відновили наступ. Головного удару завдавала 2-га ударна армія на Любань, з флангів її підтримували 59-та і 52-га армії. Наступ велося в складних умовах лісисто-болотистій місцевості, в умовах бездоріжжя, по глибокому снігу. Війська були позбавлені свободи маневру, було ускладнено постачання. Противник чинив запеклий опір. З'єднання 2-ї ударної армії, розвиваючи наступ, до кінця січня вузьким клином просунулося до 70-75 км і глибоко охопили з південного заходу любансько-чудовське угруповання противника. Однак розвинути наступ і завершити оточення противника радянським військам не вдалося. 19 березня 1942, зосередивши на флангах 2-ї ударної армії свіжі сили, німецьким військам вдалося відрізати її від решти фронту. 27 березня ціною великих втрат війська 52-ї і 59-ї армій пробили 3-5 км горловину, що з'єднала 2-гу ударну армію з фронтом, однак становище армії залишалося складним. Порушилися постачання, зв'язок та управління військами. Операція була практичні провалена, але Ставка, не зважаючи на реальну обстановку, продовжувала наполягати на продовженні наступу. 30 квітня наступ в районі Любані було припинено. Тим не менш, 2-га ударна армія до літа вела важкі оборонні бої, утримуючи захоплений виступ, і тільки в кінці травня отримала наказ почати відхід. Вирватися з оточення дрібними групами спромоглися, за різними даними від 6 до 16 тисяч осіб. При прориві Загинули і зниклі безвісти від 14 до 20 тисяч осіб. Сам генерал Власов опинився в німецькому полоні. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La Batalla de Liuban, també coneguda com a Tercera Batalla de Vólkhov, va ser una part del setge de Leningrad del front oriental de la Segona Guerra Mundial. Va tindre lloc del 7 de gener de 1942 al 30 d'abril de 1942. Va ser una operació ofensiva soviètica de la Segona Guerra Mundial, dirigida pels de i de l' Exèrcit Roig, amb l'objectiu de rellevar el setge de Leningrad i encerclar i destruir les forces alemanyes que realitzaven el setge. (ca)
- Die Wolchow-Schlacht (auch Ljubaner Operation, russisch Любанская операция) war eine Offensive der Roten Armee im Zweiten Weltkrieg die vom 7. Januar bis zum 30. April 1942 andauerte, zur Kesselbildung um die sowjetische 2. Stoßarmee führte und durch erfolgreiche Gegenangriffe der deutschen 18. Armee von Mitte März bis Ende Juni ihren Abschluss fand. (de)
- La bataille de Liouban ou bataille de Volkhov (Opération de Liouban, en russe Любанская операция) est une bataille de la Seconde Guerre mondiale opposant les Allemands aux Soviétiques autour de la petite ville de Liouban au sud-est de Leningrad, sur la rivière Volkhov, du 7 janvier au 30 avril 1942. (fr)
- Люба́нская наступа́тельная опера́ция (7 января — 30 апреля 1942 года), в немецкой историографии Битва за Волхов (нем. Wolchow-Schlacht) — наименование наступательной операции советской армии в период блокады Ленинграда. Любанской операции предшествовала Тихвинская наступательная операция (операция, впоследствии получившая название Любанской, явилась прямым продолжением Тихвинской наступательной операции). (ru)
- 柳班战役（俄語：Любанская наступательная орерация 德語：Schlacht am Wolchow）是第二次世界大战苏德战争列宁格勒围城战中的一次战役，发生于1942年1月7日至4月30日，是苏联军队发起的一次攻势，目的是突破德军对列宁格勒的包围，包围并消灭围城的德军。此次战役中，苏军突击第2集团军被歼灭，司令安德烈·安德烈耶维奇·弗拉索夫被俘虏。 (zh)
- The Battle of Lyuban, Lyuban offensive operation or Battle of the Volkhov (7 January 1942 – 30 April 1942) (Russian: Любанская наступательная операция; German: Schlacht am Wolchow) was a Soviet offensive operation of World War II. It was conducted by the Volkhov and Leningrad Fronts of the Red Army with the goal of relieving the siege of Leningrad and encircling and destroying the German forces carrying out the siege. (en)
- La Batalla de Liubán, Operación Ofensiva de Liubán o bien la Batalla del Vóljov (en ruso, банская наступательная операция; en alemán, Schlacht am Wolchow), fue una operación militar en enero de 1942 llevada a cabo por el Ejército Rojo al este de la sitiada ciudad de Leningrado durante la Segunda Guerra Mundial. Ejecutada por los frentes Vóljov y Leningrado con el objetivo de aliviar el sitio de Leningrado y rodear y destruir a las fuerzas alemanas que cercaban la ciudad. (es)
- Operacja lubańska (oficjalnie lubańska operacja ofensywna, ros. Любанская наступательная операция) – operacja ofensywna Armii Czerwonej w północnej części frontu wschodniego II wojny światowej, przeprowadzona przez oddziały Frontu Leningradzkiego gen. Michaiła Chozina i Frontu Wołchowskiego gen. Kiriłła Mierieckowa z zamiarem przełamania blokady Leningradu pomiędzy 7 stycznia, a 30 kwietnia 1942 r. (pl)
- Любанська операція (7 січня — 30 квітня 1942) — наступальна операція радянських військ на північному фланзі Східного фронту Другої світової війни, проведена військами Ленінградського (генерал-полковник Хозін М. С.) й Волховського (генерал армії Мерецков К. П.) фронтів з метою деблокади Ленінграду, частина битви за Ленінград в 1941—1944 роках. Любанська операція закінчилася повним провалом й розгромом радянського угруповання. 2-га ударна армія була майже повністю знищена, а її командувач генерал-лейтенанта А. А. Власов здався в полон. (uk)
|
