| dbo:abstract
|
- La batalla de Montgisard fou part del conflicte armat entre el Regne de Jerusalem i els dominis dels aiúbides, que es produí el 25 de novembre del 1177. El jove rei de 16 anys, greument afectat de lepra, Balduí IV, participà en la batalla, acompanyat per templers i hospitalers. L'exèrcit musulmà, comandat per Saladí i el seu nebot, es veié obligat a fugir per salvar la vida i fou perseguit durant dotze milles. Saladí arribà al Caire el 8 de desembre. Els historiadors musulmans consideren que aquesta derrota fou tan greu, que tan sols pogué ser redimida amb la victòria de les Banyes de Hattin el 1187. (ca)
- معركة تل الجزر أو معركة الرملة أو معركة مونجيسار أو معركة مونتجيسارد، هي معركة دارت بين الأيوبيين ومملكة بيت المقدس في 25 نوفمبر 1177 في منطقة تل الجزر بالقرب من الرملة بين صلاح الدين الأيوبي قائد الأيوبيين وبين بلدوين الرابع ذو الستة عشر عاما قائد مملكة بيت المقدس، تمت المواجهة وكانت خسائر القوات الايوبية فادحة حيث خسروا المعركة، ونجح جزء من جيش الأيوبيين في الهرب بأمان. (ar)
- Bitva u Montgisardu se odehrála 25. listopadu 1177 mezi armádami Ajjúbovců a království Jeruzalémského. Saladin v čele velkého vojska nečekaně vytáhl z Egypta a vyhnul se u Gazy templářům, kteří se ho tam pokoušeli zastavit, načež pokračoval dál na Askalon. Mladý šestnáctiletý král Balduin IV. stihl jen s pár sty rytíři svého dvora dorazit do Askalonu k jeho obraně, těsně před tím, než bylo město obklíčeno. Saladin, ponechal část své obrovské armády na blokádu Askalonu a táhl na Jeruzalém s 26 000 muži. Cestu na Svaté město měl nyní zcela volnou. Odříznutý Balduin se však projevil jako nápaditý velitel. Nejdříve se mu podařilo tajně dopravit posla k templářům s příkazem, aby zaútočili na zadní řady muslimského vojska, které ho blokovalo. Jakmile to templáři provedli, okamžitě provedl výpad z Askalonu i Balduin a společnými silami muslimy rozprášili. Následně se královské vojsko a rytířské řády pustily do úporného stíhání Saladinovy hlavní armády, která stále postupovala ve směru na Jeruzalém. Samotný Saladin pochyboval o tom, že by král Balduin IV. pokračoval v pronásledování se svou hrstkou vojáků. Myslel si, že mu nehrozí žádné nebezpečí a jeho značně roztažené vojsko pokračovalo ke svému cíli. Ovšem 25. listopadu 1177 byla Saladinova armáda přepadena 500 královskými rytíři a templáři u Montgisard Ramla. Útok křesťanů byl nečekaný a zdrcující, když jejich těžká jízda rozrazila saracénský zadní voj, který postupoval příkrým úvalem. Pak se do boje zapojily další oddíly, které přispěchaly Balduinovi na pomoc a začala nelítostná řež až do západu slunce. V Saladinově armádě zavládl zmatek. Ze Saladinovy armády zůstala zhruba desetina. Saladinova osobní garda mamlúckých bojovníků byla celá pobita, když bránila svého velitele. Saladin nasedl na závodního velblouda a prchal zpět do Egypta. Balduin IV. jej pronásledoval až na Sinajský poloostrov, ale nepodařilo se mu ho dostihnout. Scénář bitvy u Montgisardu naplánoval velmi zkušený Renaud de Chattilon. Spíše než koordinací jeho maličkosti ale šťastnými okolnostmi, zaútočila bitevní formace templářů z jiného směru a o chvíli později, než hlavní útok jim řízený. Avšak tahle kombinace přispěla k ještě většímu chaosu v řadách zmatených muslimů. Bitva u Montgisardu se stala legendou, která ukončila slavnou éru Balduina IV. snad nejstatečnějšího hrdiny, jaký kdy nosil korunu Jeruzalémskou.[zdroj?] (cs)
- Die Schlacht von Montgisard wurde am 25. November 1177 zwischen dem Königreich Jerusalem und Saladin ausgetragen. (de)
- The Battle of Montgisard was fought between the Kingdom of Jerusalem and the Ayyubids on 25 November 1177 at Montgisard, in the Levant between Ramla and Yibna. The 16-year-old Baldwin IV of Jerusalem, seriously afflicted by leprosy, led an outnumbered Christian force against Saladin's troops in what became one of the most notable engagements of the Crusades. The Muslim army was quickly routed and pursued for twelve miles. Saladin fled back to Cairo, reaching the city on 8 December, with only a tenth of his army. Muslim historians considered Saladin's defeat to be so severe that it was only redeemed by his victory ten years later at the Battle of Hattin in 1187, although Saladin defeated Baldwin in the Battle of Marj Ayyun in 1179, only to be defeated by Baldwin again at the Battle of Belvoir Castle in 1182. (en)
- La batalo de Montgisard estis grava batalo inter Saladino kaj Baldueno la 4-a de Jerusalemo, la 25-an de novembro 1177. Baldueno la 4-a sukcesis per tiu batalo kun nur malgranda nombro de militistoj forpeli Saladinon, kiu klopodis konkeri Jerusalemon. (eo)
- La batalla de Montgisard fue un combate que tuvo lugar el 25 de noviembre de 1177 entre musulmanes al mando de Saladino y cristianos bajo las órdenes del rey Balduino IV de Jerusalén, más conocido como el «rey leproso». El choque se produjo durante los últimos años del Reino Cristiano de Jerusalén, cuando Saladino amenazaba con invadir los estados francos en Siria. (es)
- La bataille de Montgisard (ou bataille de mont Gizar) est une importante bataille livrée entre Saladin et Baudouin IV de Jérusalem le 25 novembre 1177. Baudouin IV, au cours de cette bataille, réussit avec des effectifs réduits à vaincre Saladin, qui cherchait à envahir le royaume de Jérusalem. (fr)
- Pertempuran Montgisard terjadi antara Ayyubiyah dan Kerajaan Yerusalem pada 25 November 1177. , yang mengidap kusta (penyakit Hansen), memimpin pasukan Kristen yang kalah jumlah melawan pasukan Saladin. Pasukan Muslim dengan cepat bergerak sepanjang dua belas mil. Salahuddin kabur ke Kairo, dan sampai ke kota tersebut pada 8 Desember. (in)
- モンジザールの戦い（モンジザールのたたかい、英：Battle of Montgisard）は、アイユーブ朝とエルサレム王国によって1177年11月25日に戦われた。この戦いではハンセン病を病んでいた16歳のエルサレム王ボードゥアン4世がアイユーブ朝のスルタン・サラディンの大軍に数の上で圧倒されていたキリスト教軍を率いていたが、ボードゥアンはイスラーム軍を敗走させ、イスラム軍の損害は甚大でなんとか逃げおおせたのはわずかだった。 (ja)
- 몽기사르 전투는 1177년 11월 25일 팔레스타인 몽기사르에서 벌어진 예루살렘 왕국과 아이유브 술탄국의 전투이다. (ko)
- La battaglia di Montgisard fu combattuta tra re Baldovino IV di Gerusalemme ed il sultano Saladino il 25 novembre 1177. Nel 1177 il regno aveva stabilito una alleanza con l'Impero Bizantino per lanciare un attacco navale contro l'Egitto; Filippo d'Alsazia, Conte delle Fiandre, arrivò agli inizi dell'anno con la speranza di organizzare l'attacco ma il piano fu abbandonato. Nel frattempo Saladino aveva progettato l'invasione del regno di Gerusalemme dall'Egitto. Venuto a conoscenza dei piani di Saladino, Baldovino IV lasciò Gerusalemme con 500 cavalieri ed alcune migliaia di fanti per tentare la difesa ma venne assediato ad Ascalona da Saladino, forte di 30.000 uomini. Insieme a Baldovino si trovava Rinaldo di Châtillon, il quale era stato liberato dalla sua prigionia ad Aleppo nel 1176. Rinaldo era un acerrimo nemico di Saladino. I Cavalieri Templari cercarono di prestare soccorso a Baldovino ma vennero assediati a Gaza. Saladino giustiziò i suoi prigionieri cristiani e continuò la sua marcia verso Gerusalemme, pensando che Baldovino, anche se avesse rotto l'assedio, non avrebbe osato seguirlo con così pochi uomini. Conquistò Ramla e prese d'assedio Lidda e Arsuf, ma poiché non considerava più Baldovino come una minaccia, permise al suo esercito di sparpagiarsi lungo una vasta area, per razziare e riposare. Nel frattempo, sia Baldovino che i Templari riuscirono a liberarsi dai rispettivi assedi e marciarono lungo la costa, nella speranza di intercettare Saladino prima che raggiungesse Gerusalemme. Le forze congiunte di Baldovino e dei Templari ammontavano a circa 500 cavalieri di Baldovino, 80 cavalieri Templari ed alcune migliaia (circa 5000) di fanti. Essi si scontrarono con Saladino a Montgisard, nei pressi di Ramla, cogliendolo del tutto di sorpresa. Nonostante ciò, nel vedere lo sterminato esercito musulmano, i cristiani furono molto colpiti. La reazione di Baldovino è stata immortalata nel dipinto di la Battaglia di Ascalona.Baldovino smontò da cavallo e fece chiamare il vescovo di Betlemme affinché gli portasse la reliquia della Vera Croce che aveva in consegna.Il re allora si prostrò di fronte alla sacra reliquia invocando l'aiuto divino per la vittoria.Dopo essersi rialzato, esortò i suoi uomini ad avanzare e caricare. I musulmani furono messi in rotta. Molti vennero uccisi, e Saladino stesso riuscì a fuggire solo perché cavalcava un cammello da corsa. La leggenda narra che il giovane re lebbroso guidasse la carica dei cristiani in prima linea con l'effigie di San Giorgio di fronte a sé e la Vera Croce luminescente come il sole. Colpito anche da pesanti piogge e dopo aver perso gran parte del suo esercito, compresa la sua guardia personale di mamelucchi, Saladino tornò in Egitto, subendo anche continui attacchi dalle tribù di beduini lungo il tragitto. Soltanto un decimo del suo esercito riuscì a tornare in Egitto con lui. Anni dopo, avrebbe definito quella sconfitta “grande come una catastrofe”. Baldovino tallonò Saladino fino nella penisola del Sinai, ma non riuscì a sfruttare il successo e in seguito Saladino tentò un nuovo attacco nel 1179. Seguì un periodo di pace, che i regni crociati non vedevano da molto tempo, e la vittoria assunse presto i contorni della leggenda. Credendo che l'aiuto divino avesse in larga parte contribuito al suo trionfo, Baldovino fece erigere un monastero benedettino sul luogo della battaglia, dedicato in onore di Santa Caterina di Alessandria, celebrata proprio il giorno della vittoria. (it)
- Bitwa pod Montgisard – bitwa lądowa stoczona pomiędzy siłami egipskich Ajjubidów a wojskami Królestwa Jerozolimskiego 25 listopada 1177 roku. 16-letni, trędowaty król Baldwin IV dowodził nielicznym wojskiem chrześcijan w boju z armią Saladyna. Zaskoczone wojska muzułmanów zostały pokonane, a ich straty – według ówczesnych kronikarzy chrześcijańskich – były ogromne w porównaniu do strat ludzi Baldwina. (pl)
- De Slag bij Montgisard vond plaats tussen het koninkrijk Jeruzalem en de Ajjoebiden onder leiding van Saladin op 25 november 1177. Het slagveld Montgisard ligt bij Ramla in het huidige Israël. (nl)
- A batalha de Monte Gisardo (em latim: Mons Gisardi) foi travada entre Saladino e o Reino de Jerusalém no dia 25 de novembro de 1177. O rei Balduino IV de Jerusalém com apenas 16 anos, gravemente afligido pela lepra , liderou uma força cristã em menor número contra as tropas de Saladino no que se tornou um dos combates mais notáveis das Cruzadas. O exército muçulmano foi rapidamente derrotado e perseguido por doze milhas. Saladino fugiu de volta para o Cairo, capital do Egito, chegando à cidade em 8 de dezembro, com apenas um décimo de seu exército. Em 1177, Balduíno IV e Filipe da Alsácia , recém chegado em peregrinação, planejaram uma aliança com o Império Bizantino para um ataque naval ao Egito; mas nenhum desses planos se concretizou. Em vez disso, Filipe decidiu juntar-se à expedição de para atacar a fortaleza sarracena de Hama, no norte da Síria. Um grande exército de cruzados, os Cavaleiros Hospitalários e muitos cavaleiros Templários o seguiram. Isso deixou o Reino de Jerusalém com muito poucas tropas para defender seus vários territórios. Enquanto isso, Saladino estava planejando sua própria invasão do Reino de Jerusalém do Egito. Quando foi informado da expedição ao norte, não perdeu tempo em organizar um ataque e invadiu o reino com um exército de cerca de 30.000 homens. Ao saber dos planos de Saladino, Balduíno IV deixou Jerusalém com, de acordo com Guilherme de Tiro , apenas 375 cavaleiros para tentar uma defesa em Ascalon , mas Balduíno foi impedido por um destacamento de tropas enviadas por Saladino. Saladino deixou parte de seu exército para sitiar Gaza e uma força menor em Ascalon e marchou para o norte com o resto. (pt)
- Slaget vid Montgisard var ett slag mellan de muslimska Ayyubiderna och det kristna Kungariket Jerusalem som skedde den 25 november 1177. De kristna, som var underlägsna i antal gentemot sin fiende, leddes av sin kung, den 16-årige Balduin IV mot de överlägsna egyptiska ayyubiderna, som leddes av Saladin.De egyptiska styrkorna blev fullständigt besegrade och endast små rester av dem nådde tillbaka hem efter striden. (sv)
- Битва при Монжизаре (фр. Bataille de Montgisard, иначе — битва при Рамле, в исламских источниках — сражение при Телль Ас-Сафите) состоялась 25 ноября 1177 года в сеньории Рамла между султаном Египта Салах ад-Дином и силами Иерусалимского королевства. В 1177 году королевство планировало объединиться с Византией для мощной атаки на Египет. Филипп Эльзасский, граф Фландрии, прибывший ранее, надеялся организовать эту операцию, но планы были разрушены. Тем временем, Салах ад-Дин планировал собственную операцию. 18 ноября он пересек границу Иерусалимского королевства. Тамплиеры в Газе, считая целью Салах ад-Дина свой форпост, приготовились отразить нападение. Но тот проследовал мимо к Аскалону. Узнав о выступлении Салах ад-Дина, Балдуин IV покинул Иерусалим с примерно 500 рыцарями и 1—3 тыс. пехоты, перемещавшейся вместе с конницей (видимо, на мулах или верблюдах), и выступил на Аскалон, полагая его целью мусульман. Король Иерусалимский сумел занять город раньше и был там блокирован небольшим отрядом Салах ад-Дина, имевшим 26-тысячное войско (по другим данным менее 20 тыс.). Главной целью вторжения оказался Иерусалим, куда и стала медленно продвигаться, по пути разоряя страну, главная масса исламских воинов. 17-летний король сознательно превратил себя в заложника, и его подданным приходилось, забыв ссоры, выручать государя. Вместе с Балдуином был Рено де Шатильон, сеньор Трансиордании, вернувшийся из плена из Алеппо в 1176 году. Рено, знаменитый «Волк Керака» был заклятым врагом Салах ад-Дина, как и всего исламского Востока. Оставив контингент сдерживания у Аскалона, Салах ад-Дин направился к Иерусалиму, предполагая, что Балдуин не посмеет преследовать его с малочисленным войском. Он захватил Рамлу, осадил Лидду и Арсуф. Считая Балдуина неопасным, Салах ад-Дин позволил войскам рассредоточиться по большой территории для грабежа и запаса продовольствия. По свидетельствам христианского хрониста, с Салах ад-Дином было 26 тыс. чел., из них 8000 — мамелюки и одна тысяча отборной кавалерии — личная гвардия. Зная, что дорога свободна и между ним и Иерусалимом нет ни одного сколь либо значительного войска, Салах ад-Дин позволил солдатам по пути грабить население, рассредоточив свою армию, распылив и замедлив своё продвижение. Были разорены и сожжены Лидда и Рамла, их население попало в плен или бежало. В Лидде — родном городе и центре культа Георгия Победоносца — египтянами был осквернён храм св. Георгия, одна из первых церквей, возведённых крестоносцами в освобождённой из-под власти мусульман Палестине. Поэтому современники считали, что сам св. Георгий вместе с Христом явились на белых конях в ходе битвы и помогли франкам сокрушить гораздо большую армию сарацин. Узнав о вторжении, Балдуин IV попросил тамплиеров бросить Газу и идти к нему. Те ударили по отряду, оставленному под стенами Аскалона и одержали победу. Освободив короля, тамплиеры вместе со светскими рыцарями берегом пошли к городу Ибелину, откуда повернули на восток. Объединённые силы составляли от 300 до 500 рыцарей Балдуина (по другим данным 375 тяжеловооружённых всадников, также приводятся данные о 300 рыцарях Иерусалима и 180—200 рыцарях Ибелина, сеньора Рамлы, присоединившихся к армии короля во время марша), 84 тамплиера (по другим данным 80 тамплиеров пришли с королём и 40—50 тамплиеров насчитывал присоединившийся конвент Газы, а также в армии иерусалимцев находились 80-90 рыцарей-иоаннитов и примерно 50 рыцарей лейб-эскадрона Балдуина IV «Ожидающих благословенной смерти» (также из заболевших проказой, как и их король). Возможно, что рыцари-орденцы входили в общее число 500 рыцарей. Также в сражении принимало участие несколько тысяч пехотинцев (по одним данным, 2—3 тысячи, по другим 5—6 тысяч). Вполне вероятно, что всего сразу с королём в Аскалон прибыло 2—3 тыс. пехоты, посаженной на верблюдов, лошадей и мулов, а подошедшие позднее полки, такой же численности, были разгромлены сарацинами. Численность лёгкой кавалерии туркополов, если они и участвовали в сражении, неизвестна, но судя по длительному и успешному преследованию, можно предположить, что легкая кавалерия у христиан была. По пути продвижения к Иерусалиму Салах ад-Дин перехватил несколько пехотных отрядов, которые стремились присоединиться к королевской армии в Аскалоне, тем самым ещё более ослабив силы крестоносцев. Население Иерусалима, по сути оставшееся без защиты перед мусульманским вторжением, находилось в ужасе и с плачем молилось в храмах. Однако Балдуин IV смог разбить осадный отряд сарацин и неожиданно появился в тылу рассредоточенной и находившейся на марше огромной сарацинской армии. Христианские полки ударили по Салах ад-Дину у холма Монжизар (Гезер) недалеко от Рамлы и привели его в полное замешательство. Момент был выбран удачно: Салах ад-Дин как раз пытался перестроить свои войска, и это вызвало заминку Судя по рассказу ученого и хрониста XIII века Абу Шамы, армия Саладина не ожидала активного сопротивления со стороны франков. Султан позволил своим солдатам рассеяться по округе и грабить деревни, вместо того чтобы держаться всем вместе. «Удача отвернулась от них», – мрачно заметил Абу Шама Личная охрана Салах ад-Дина, мамелюки, была уничтожена сокрушительной и неожиданной атакой рыцарской кавалерии и всё войско ударилось в бегство. В результате история пополнилась для христиан ещё одной победой под Рамлой, которая была не менее сокрушительна, чем та, которую одержал Балдуин I Иерусалимский в 1101 году (см. битва при Рамле). Салах ад-Дин бежал в Египет, по пути беспокоимый бедуинами. Лишь десятая часть его армии вернулась в Египет. Балдуин следовал за ним на Синайский полуостров, но не сумел одержать верх. Салах ад-Дин возобновил натиск на королевство в 1179 году, хотя эта битва лично ему, как он признавался своему секретарю, показала, что «Бог не хочет, чтобы царство христиан пало при этом короле». Был, однако, год мира, которого давно не знало Иерусалимское королевство, победа вскоре стала героической легендой, которая, из-за того что христиан было в несколько раз меньше, чем мусульман, надолго запомнилась современникам, и, по свидетельству очевидцев, даже спустя 100 лет это сражение считали едва ли не самым славным из всех битв крестоносцев. (ru)
- 蒙吉萨战役（法語：Bataille de Montgisard），又譯蒙吉萨尔战役，阿尤布王朝蘇丹萨拉丁与身患麻风病的16岁耶路撒冷国王鲍德温四世在1177年11月25日进行的战争。鲍德温四世率领的十字軍以少胜多，战胜了萨拉丁的军队。 (zh)
- Битва при Монжизарі (фр. Bataille de Montgisard), відома також як битва при Рамлі, а в ісламських джерелах як битва при Телль Ас-Сафіті — битва, що відбулася 25 листопада 1177 року в сеньйорії Рамла між армією Салах ад-Діна і силами Єрусалимського королівства. У 1177 році королівство планувало об'єднатися з Візантією для потужної атаки на Єгипет. Філіп Ельзаський, граф Фландрії, який прибув раніше, сподівався організувати цю операцію, але плани були зруйновані. Тим часом, Салах ад-Дін планував власну операцію. 18 листопада він перетнув кордон Єрусалимського королівства. Тамплієри в Газі, вважаючи ціллю Салах ад-Діна свій форпост, приготувалися відбити напад. Але той пройшов повз до Аскалону. Дізнавшись про виступ Салах ад-Діна, Балдуїн IV покинув Єрусалим з приблизно 500 лицарями і 1-3 тис. піхоти, яка переміщалась разом з кіннотою (мабуть, на мулах або верблюдах), і виступив на Аскалон, вважаючи його метою мусульман. Король Єрусалимський зумів зайняти місто раніше і був там блокований невеликим загоном Салах ад-Діна, що мав 26-тисячне військо (за іншими даними менше 20 тис.). Головною метою вторгнення виявився Єрусалим, куди і стала повільно просуватися, по шляху розоряючи країну, головна маса ісламських воїнів. 17-річний король свідомо перетворив себе в заручника, і його підданим доводилося, забувши сварки, виручати государя. Разом з Балдуїном був Рено де Шатільйон, сеньйор Трансіорданії, який повернувся з полону з Алеппо в 1176 році. Рено, відомий як «Вовк Керака» був заклятим ворогом Салах ад-Діна, як і всього ісламського Сходу. Залишивши контингент стримування у Аскалона, Салах ад-Дін попрямував до Єрусалима, припускаючи, що Балдуїн не посміє переслідувати його з нечисленним військом. Він захопив Рамлу, обложив Лідду і Арсуф. Вважаючи Балдуїна безпечним, Салах ад-Дін дозволив військам розосередитися по великій території для грабежу і збору продовольства. За свідченням хроніста (правда, християнського) із Салах-ад-Діном було 26 тис. осіб, з них 8000 — мамелюки і одна тисяча відбірної кавалерії — особиста гвардія. Чисельність явно завищена, проте, виходячи з досвіду єгипетських навал на початку XII століття, можна припустити, що загальна кількість бойових загонів перевищувала 10 000, з яких мамелюки султанської охорони становили 800—1000 вершників. Знаючи, що дорога вільна і між ним і Єрусалимом немає жодного значного війська, Салах ад-Дін дозволив солдатам по шляху грабувати населення, розосередивши свою армію, розпорошивши і уповільнивши своє просування. Були розорені та спалені Лідда і Рамла, їх населення потрапило в полон або тікало. В Лідді — рідному місті і центрі культу Георгія Змієборця — єгиптянами був осквернений храм св. Георгія, одна з перших церков, зведених хрестоносцями у звільненій з-під влади мусульман Палестині. Тому сучасники вважали, що сам св. Георгій разом з Христом з'явилися на білих конях у ході битви і допомогли франкам розтрощити набагато більшу армію сарацинів. Дізнавшись про вторгнення, Балдуїн IV попросив тамплієрів кинути Газу і йти до нього. Ті вдарили по загону, залишеному під стінами Аскалона і здобули перемогу. Звільнивши короля, тамплієри разом зі світськими лицарями берегом пішли до міста Ібеліну, звідки повернули на схід. Об'єднані сили складали від 300 до 500 лицарів Балдуїна (за іншими даними 375 важкоозброєних вершників, також наводяться дані про 300 лицарів Єрусалиму і 180—200 лицарів Ібеліна, сеньйора Рамла, що приєдналися до армії короля під час маршу), 84 тамплієри (за іншими даними 80 тамплієрів прийшли з королем і 40-50 тамплієрів налічував приєднаний конвент Гази, а також в армії єрусалимців перебували 80-90 лицарів-іоаннітів і приблизно 50 лицарів лейб-ескадрону Балдуїна IV «Очікуючих благословенної смерті» (також хворих проказою, як і їх король). Можливо, що лицарі цих орденів входили в загальне число 500 лицарів. Також у битві брало участь кілька тисяч піхотинців (за одними даними, 2-3 тисячі, за іншими 5-6 тисяч). Цілком ймовірно, що всього відразу з королем в Аскалон прибуло 2-3 тис. піхоти, посадженої на верблюдів, коней та мулів, а полки, що підійшли пізніше, такої ж чисельності, були розгромлені сарацинами. Чисельність легкої кавалерії туркополів, якщо вони і брали участь у битві, невідома (а судячи з активного та успішного переслідування, легка кавалерія у християн була). По шляху просування до Єрусалима Салах ад-Дін перехопив кілька піхотних загонів, які прагнули приєднатися до королівської армії в Аскалоні, тим самим ще більше послабивши сили хрестоносців. Населення Єрусалиму, по суті залишилося без захисту перед мусульманським вторгненням, знаходилося в жаху і з плачем молилося в храмах. Однак Балдуїн IV зміг розбити облоговий загін сарацинів і несподівано з'явився в тилу розосередженої величезної сарацинської армії. Християнські загони вдарили по Салах ад-Діну біля пагорба Монжизар (Ґезер) недалеко від Рамла і привели його в повне замішання. Особиста охорона Салах ад-Діна, мамелюки, була знищена нищівною і несподіваною атакою лицарської кавалерії і все мусульманське військо впало в паніку. В результаті історія поповнилася для християн ще однією перемогою під Рамлою, яка була не менш нищівна, ніж та, яку здобув Балдуїн I в 1101 році (див. ). Салах ад-Дін втік до Єгипту, по дорозі натрапляв на бедуїнів. Лише десята частина його армії повернулася в Єгипет. Балдуїн слідував за ним на Синайський півострів, але не зумів взяти верх. Салах ад-Дін відновив натиск на королівство в 1179 році, хоча ця битва особисто йому, як він зізнавався своєму секретарю, показала, що «Бог не хоче, щоб царство християн пало при цьому королі». Був, однак, рік миру, якого давно не знало Єрусалимське королівство. Перемога незабаром стала героїчною легендою, яка через те, що християн було в кілька разів менше, ніж мусульман, надовго запам'яталася сучасникам і за свідченням очевидців, навіть через 100 років цей бій вважали чи не найголовнішим з усіх битв хрестоносців. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La batalla de Montgisard fou part del conflicte armat entre el Regne de Jerusalem i els dominis dels aiúbides, que es produí el 25 de novembre del 1177. El jove rei de 16 anys, greument afectat de lepra, Balduí IV, participà en la batalla, acompanyat per templers i hospitalers. L'exèrcit musulmà, comandat per Saladí i el seu nebot, es veié obligat a fugir per salvar la vida i fou perseguit durant dotze milles. Saladí arribà al Caire el 8 de desembre. Els historiadors musulmans consideren que aquesta derrota fou tan greu, que tan sols pogué ser redimida amb la victòria de les Banyes de Hattin el 1187. (ca)
- معركة تل الجزر أو معركة الرملة أو معركة مونجيسار أو معركة مونتجيسارد، هي معركة دارت بين الأيوبيين ومملكة بيت المقدس في 25 نوفمبر 1177 في منطقة تل الجزر بالقرب من الرملة بين صلاح الدين الأيوبي قائد الأيوبيين وبين بلدوين الرابع ذو الستة عشر عاما قائد مملكة بيت المقدس، تمت المواجهة وكانت خسائر القوات الايوبية فادحة حيث خسروا المعركة، ونجح جزء من جيش الأيوبيين في الهرب بأمان. (ar)
- Die Schlacht von Montgisard wurde am 25. November 1177 zwischen dem Königreich Jerusalem und Saladin ausgetragen. (de)
- La batalo de Montgisard estis grava batalo inter Saladino kaj Baldueno la 4-a de Jerusalemo, la 25-an de novembro 1177. Baldueno la 4-a sukcesis per tiu batalo kun nur malgranda nombro de militistoj forpeli Saladinon, kiu klopodis konkeri Jerusalemon. (eo)
- La batalla de Montgisard fue un combate que tuvo lugar el 25 de noviembre de 1177 entre musulmanes al mando de Saladino y cristianos bajo las órdenes del rey Balduino IV de Jerusalén, más conocido como el «rey leproso». El choque se produjo durante los últimos años del Reino Cristiano de Jerusalén, cuando Saladino amenazaba con invadir los estados francos en Siria. (es)
- La bataille de Montgisard (ou bataille de mont Gizar) est une importante bataille livrée entre Saladin et Baudouin IV de Jérusalem le 25 novembre 1177. Baudouin IV, au cours de cette bataille, réussit avec des effectifs réduits à vaincre Saladin, qui cherchait à envahir le royaume de Jérusalem. (fr)
- Pertempuran Montgisard terjadi antara Ayyubiyah dan Kerajaan Yerusalem pada 25 November 1177. , yang mengidap kusta (penyakit Hansen), memimpin pasukan Kristen yang kalah jumlah melawan pasukan Saladin. Pasukan Muslim dengan cepat bergerak sepanjang dua belas mil. Salahuddin kabur ke Kairo, dan sampai ke kota tersebut pada 8 Desember. (in)
- モンジザールの戦い（モンジザールのたたかい、英：Battle of Montgisard）は、アイユーブ朝とエルサレム王国によって1177年11月25日に戦われた。この戦いではハンセン病を病んでいた16歳のエルサレム王ボードゥアン4世がアイユーブ朝のスルタン・サラディンの大軍に数の上で圧倒されていたキリスト教軍を率いていたが、ボードゥアンはイスラーム軍を敗走させ、イスラム軍の損害は甚大でなんとか逃げおおせたのはわずかだった。 (ja)
- 몽기사르 전투는 1177년 11월 25일 팔레스타인 몽기사르에서 벌어진 예루살렘 왕국과 아이유브 술탄국의 전투이다. (ko)
- Bitwa pod Montgisard – bitwa lądowa stoczona pomiędzy siłami egipskich Ajjubidów a wojskami Królestwa Jerozolimskiego 25 listopada 1177 roku. 16-letni, trędowaty król Baldwin IV dowodził nielicznym wojskiem chrześcijan w boju z armią Saladyna. Zaskoczone wojska muzułmanów zostały pokonane, a ich straty – według ówczesnych kronikarzy chrześcijańskich – były ogromne w porównaniu do strat ludzi Baldwina. (pl)
- De Slag bij Montgisard vond plaats tussen het koninkrijk Jeruzalem en de Ajjoebiden onder leiding van Saladin op 25 november 1177. Het slagveld Montgisard ligt bij Ramla in het huidige Israël. (nl)
- Slaget vid Montgisard var ett slag mellan de muslimska Ayyubiderna och det kristna Kungariket Jerusalem som skedde den 25 november 1177. De kristna, som var underlägsna i antal gentemot sin fiende, leddes av sin kung, den 16-årige Balduin IV mot de överlägsna egyptiska ayyubiderna, som leddes av Saladin.De egyptiska styrkorna blev fullständigt besegrade och endast små rester av dem nådde tillbaka hem efter striden. (sv)
- 蒙吉萨战役（法語：Bataille de Montgisard），又譯蒙吉萨尔战役，阿尤布王朝蘇丹萨拉丁与身患麻风病的16岁耶路撒冷国王鲍德温四世在1177年11月25日进行的战争。鲍德温四世率领的十字軍以少胜多，战胜了萨拉丁的军队。 (zh)
- Bitva u Montgisardu se odehrála 25. listopadu 1177 mezi armádami Ajjúbovců a království Jeruzalémského. Saladin v čele velkého vojska nečekaně vytáhl z Egypta a vyhnul se u Gazy templářům, kteří se ho tam pokoušeli zastavit, načež pokračoval dál na Askalon. Mladý šestnáctiletý král Balduin IV. stihl jen s pár sty rytíři svého dvora dorazit do Askalonu k jeho obraně, těsně před tím, než bylo město obklíčeno. (cs)
- The Battle of Montgisard was fought between the Kingdom of Jerusalem and the Ayyubids on 25 November 1177 at Montgisard, in the Levant between Ramla and Yibna. The 16-year-old Baldwin IV of Jerusalem, seriously afflicted by leprosy, led an outnumbered Christian force against Saladin's troops in what became one of the most notable engagements of the Crusades. The Muslim army was quickly routed and pursued for twelve miles. Saladin fled back to Cairo, reaching the city on 8 December, with only a tenth of his army. Muslim historians considered Saladin's defeat to be so severe that it was only redeemed by his victory ten years later at the Battle of Hattin in 1187, although Saladin defeated Baldwin in the Battle of Marj Ayyun in 1179, only to be defeated by Baldwin again at the Battle of Belvo (en)
- La battaglia di Montgisard fu combattuta tra re Baldovino IV di Gerusalemme ed il sultano Saladino il 25 novembre 1177. Nel 1177 il regno aveva stabilito una alleanza con l'Impero Bizantino per lanciare un attacco navale contro l'Egitto; Filippo d'Alsazia, Conte delle Fiandre, arrivò agli inizi dell'anno con la speranza di organizzare l'attacco ma il piano fu abbandonato. (it)
- Битва при Монжизаре (фр. Bataille de Montgisard, иначе — битва при Рамле, в исламских источниках — сражение при Телль Ас-Сафите) состоялась 25 ноября 1177 года в сеньории Рамла между султаном Египта Салах ад-Дином и силами Иерусалимского королевства. В 1177 году королевство планировало объединиться с Византией для мощной атаки на Египет. Филипп Эльзасский, граф Фландрии, прибывший ранее, надеялся организовать эту операцию, но планы были разрушены. Момент был выбран удачно: Салах ад-Дин как раз пытался перестроить свои войска, и это вызвало заминку (ru)
- A batalha de Monte Gisardo (em latim: Mons Gisardi) foi travada entre Saladino e o Reino de Jerusalém no dia 25 de novembro de 1177. O rei Balduino IV de Jerusalém com apenas 16 anos, gravemente afligido pela lepra , liderou uma força cristã em menor número contra as tropas de Saladino no que se tornou um dos combates mais notáveis das Cruzadas. O exército muçulmano foi rapidamente derrotado e perseguido por doze milhas. Saladino fugiu de volta para o Cairo, capital do Egito, chegando à cidade em 8 de dezembro, com apenas um décimo de seu exército. (pt)
- Битва при Монжизарі (фр. Bataille de Montgisard), відома також як битва при Рамлі, а в ісламських джерелах як битва при Телль Ас-Сафіті — битва, що відбулася 25 листопада 1177 року в сеньйорії Рамла між армією Салах ад-Діна і силами Єрусалимського королівства. У 1177 році королівство планувало об'єднатися з Візантією для потужної атаки на Єгипет. Філіп Ельзаський, граф Фландрії, який прибув раніше, сподівався організувати цю операцію, але плани були зруйновані. (uk)
|
