| dbo:abstract
|
- La història de Gibraltar, una petita península a la costa meridional de la península Ibèrica prop de l'entrada del Mar Mediterrani, s'estén per més de 2.900 anys. La península ha passat de ser un lloc de reverència en l'antiguitat per ser «un dels llocs més densament fortificats i disputats a Europa», com un historiador ha dit. La ubicació de Gibraltar li ha donat una importància descomunal en la història d'Europa i la seva ciutat fortificada, establerta en lèpoca medieval, ha rebut guarnicions que van patir nombrosos setges i batalles a través dels segles. Va ser habitada fa més de 50.000 anys pels neandertals i pot haver estat un dels seus últims llocs d'habitació abans que es van extingir fa uns 24.000 anys. La història de Gibraltar va començar amb els fenicis al voltant de l'any 950 aC; els cartaginesos i els romans més tard han venerat Hèrcules en santuaris que es diu van ser construïts sobre el Penyal de Gibraltar, que anomenaven Mons Calpe, la «Muntanya Buida», i que consideraven com un dels pilars bessons d'Hèrcules. Gibraltar es va convertir en part del regne visigot d'Hispània després de la caiguda de l'Imperi Romà i va quedar sota domini àrab musulmà l'any 711 AD. Va ser poblat definitivament per primera vegada pels moros amb el nom de Jebel al-Tariq - la «Muntanya de Tàriq», posteriorment corromput a Gibraltar. El regne cristià de Castella es va annexar aquest territori el 1309, perdent-lo de nou per als moros el 1333 i finalment el va recuperar el 1462. Gibraltar es va convertir en part del regne unificat d'Espanya i va romandre sota domini espanyol fins a 1704. Va ser capturat durant la Guerra de Successió espanyola per una flota anglo-holandesa en el nom de Carles VI d'Àustria, pretendent dels Habsburg al tron espanyol. Al final de la guerra, Espanya va cedir el territori a la Gran Bretanya en els termes del Tractat d'Utrecht de 1713. Espanya va intentar recuperar el control de Gibraltar, que la Gran Bretanya havia declarat com a colònia de la Corona, a través de pressió militar, diplomàtica i econòmica. Gibraltar va ser assetjat i bombardejat pesadament durant tres guerres entre Gran Bretanya i Espanya, però els atacs van ser rebutjats en cada ocasió. Al final de l'últim setge, a finals del segle xviii, Gibraltar s'havia enfrontat a catorze setges en 500 anys. La colònia va créixer ràpidament durant els segles XIX i XX, convertint-se en una de les possessions més importants de la Gran Bretanya a la Mar Mediterrània. Era un punt de parada clau per als vaixells en ruta cap a l'Índia a través del Canal de Suez. Una gran base naval britànica va ser construïda allà per alt cost al final del segle xix i s'ha convertit en la columna vertebral de l'economia de Gibraltar. El control britànic de Gibraltar va permetre als Aliats controlar l'entrada de la Mediterrània durant la Segona Guerra Mundial. Va ser atacat en diverses ocasions pels alemanys, italians i les forces franceses de Vichy, tot i que no li van causar gaires danys. El dictador espanyol Francisco Franco es va negar a unir-se a un pla nazi per ocupar Gibraltar però va reviure la reclamació d'Espanya al territori després de la guerra. Com que es va intensificar la disputa territorial, Espanya va tancar la seva frontera amb Gibraltar entre 1969 i 1985 i els enllaços de comunicació van ser tallats. La posició d'Espanya va rebre el suport dels països de l'Amèrica Llatina, però va ser rebutjada per Gran Bretanya i els mateixos gibraltarenys, que van afirmar enèrgicament el seu dret a la lliure determinació. Les discussions sobre l'estatus de Gibraltar han continuat entre Gran Bretanya i Espanya, però no han arribat a cap conclusió. Des de 1985, Gibraltar ha sofert grans canvis a conseqüència de la reducció dels compromisos de defensa d'ultramar de la Gran Bretanya. La majoria de les forces britàniques han abandonat el territori, que ja no es veu com un lloc de gran importància militar. La seva economia de serveis es basa ara en el turisme, serveis financers, transport marítim i les apostes per internet. Gibraltar és en gran manera autogovernat, amb el seu propi i govern, tot i que el Regne Unit manté la responsabilitat de la defensa i la política exterior. El seu èxit econòmic l'ha convertit en una de les zones més riques de la Unió Europea. (ca)
- يصل تاريخ جبل طارق إلى 2,900 سنة، وهو شبه جزيرة صغيرة تقع بالساحل الجنوبي لشبه الجزيرة الأيبيريّة عند مدخل البحر المتوسط. وتحوَّل جبل طارق من مكان مهيب في العصور القديمة إلى «أحد أكثر الأماكن تحصينًا وأكثر المواقع الأوروبية التي حورب في سبيلها،» كما أورد أحد المؤرخين. منح الموقع المتميز لجبل طارق تلك الأهمية الكبيرة له على مدار التاريخ الأوروبي، ولمدينته المحصنة التي تأسست في العصور الوسطى وضمّت الحاميات التي تصدّت للعديد من الحِصارات والمعارك على مدار قرون. كان النياندرتال هم أول من سكنوا جبل طارق منذ أكثر من 50,000 عام وربما كان جبل طارق هو أحد آخر الأماكن التي سكنها النياندرتال قبل فنائهم منذ 24,000 عام. بدأ التاريخ المسجل لجبل طارق حوالي عام 950 قبل الميلاد مع قدوم الفينيقيين الذين عاشوا بالقرب منه. وفيما بعد عَبَدَ القرطاجيون والروم الإله هرقل في أضرحة كان يعتقد أنها بُنيت على صخرة جبل طارق وكانوا يسمّونها مونس كالبي أي «الجبل الأجوف» وتعتبر من إحدى أعمدة هرقل. أصبح جبل طارق جزءًا من مملكة القوط التي تسيطر على هسبانيا وذلك بعد سقوط الإمبراطورية الرومانية، ثم وقع تحت حكم مسلمي شمال إفريقيا في عام 711 ميلادية. وظل تحت سيطرة المسلمين بشكل دائم لأول مرة وسُمّي جبل طارقو تم تحريف اسمه فيما بعد ليتحوّل إلى جبرلتار في اللغة الإنجليزية. استولت مملكة قشتالة المسيحية علي جبل طارق ولكنه عاد إلى سيطرة المسلمين مرة أخرى في عام 1333م، ثم استعادته في النهاية في عام 1462م. أصبح جبل طارق جزءً من المملكة الإسبانية المتحدة وظل تحت الحكم الإسباني حتى عام 1704م. وخلال حرب الخلافة الإسبانية استولى الأسطول الإنجليزي-الهولندي على جبل طارق باسم كارل السادس أحد ملوك هابسبورغ المُطالبين بعرش إسبانيا. وفي نهاية الحرب تنازلت إسبانيا عن جبل طارق لبريطانيا وفقًا لشروط معاهدة أوترخت عام 1713م. حاولت إسبانيا استعادة سيطرتها على جبل طارق الذي أعلنت بريطانيا أنه أحد مستعمرات التاج البريطاني من خلال الضغوط العسكرية والدبلوماسية والاقتصادية. حوصر جبل طارق وتعرض لقصفٍ عنيف خلال ثلاث حروب بين بريطانيا وإسبانيا، ولكن كان يتم صد الهجمات في كل مرة. وقبل فرض الحصار الأخير في أواخر القرن الثامن عشر، كان جبل طارق قد تعرض لأربعة عشر حصارًا في خمسمائة عام. ففي السنين التي تلت معركة طرف الغار، أصبح جبل طارق قاعدة أساسية في حرب شبه الجزيرة الأيبيرية. ازدهرت مستعمرة جبل طارق ازدهارًا سريعًا خلال القرن التاسع عشر وأوائل القرن العشرين، مما جعلها أحد أهم الممتلكات البريطانية في حوض البحر المتوسط. فكانت بمثابة المحطة للسفن المتجهة للهند عبر قناة السويس. وفي نهاية القرن التاسع عشر بُنيت قاعدة بحرية بريطانية كبيرة هناك بتكاليف باهظة مما جعلها العمود الفقري لاقتصاد جبل طارق. كانت للسيطرة البريطانية على جبل طارق أكبر الأثر في تمكين الحلفاء من التحكم في دخول البحر المتوسط خلال الحرب العالمية الثانية. تعرض جبل طارق عدة مرات لهجمات القوات الألمانية والإيطالية والفرنسية الفيشية دون أن تتسبب في ضرر بالغ. رفض الديكتاتور اللواء فرانثيسكو فرانكو أن يشترك في مخطط نازي للاستيلاء على جبل طارق ولكنه أحيا الادعاءات الإسبانية المطالبة به بعد الحرب. وعندما اشتد النزاع الحدودي، قامت إسبانيا بغلق حدودها مع جبل طارق بين عامي 1969 و1985 كما قطعت وسائل الاتصال بجبل طارق. دعمت دول أمريكا اللاتينية موقف إسبانيا، ولكن رفضته بريطانيا ومواطني جبل طارق أنفسهم الذين أكدوا بقوة على حقهم في تقرير المصير. واستمرت المباحثات بين بريطانيا وإسبانيا حول وضع جبل طارق ولكنها لم تصل إلى حل. وبدءً من عام 1985م شهد إقليم جبل طارق تغيرات جذرية نتيجةً لتراجع بريطانيا عن التزاماتها الدفاعية في الخارج. فقد غادرت معظم القوات البريطانية إقليم جبل طارق الذي لم يَعُد يُعتبر موقعًا ذو أهمية عسكرية رئيسة. فاقتصاده الآن يعتمد على السياحة والخدمات المالية والشحن البحري والمقامرة عبر الإنترنت. يتمتع جبل طارق الآن بالحكم الذاتي بشكل كبير من خلال برلمانه وحكومته، وذلك رغم تولّي المملكة المتحدة سياسة جبل طارق الخارجية ومسئولية الدفاع عنه. كما وضعه تقدمه الاقتصادي ضمن قائمة أغنى المناطق في الإتحاد الأوروبي. (ar)
- The history of Gibraltar, a small peninsula on the southern Iberian coast near the entrance of the Mediterranean Sea, spans over 2,900 years. The peninsula has evolved from a place of reverence in ancient times into "one of the most densely fortified and fought-over places in Europe", as one historian has put it. Gibraltar's location has given it an outsized significance in the history of Europe and its fortified town, established in the Middle Ages, has hosted garrisons that sustained numerous sieges and battles over the centuries. Gibraltar was first inhabited over 50,000 years ago by Neanderthals and may have been one of their last places of habitation before they died out around 24,000 years ago. Gibraltar's recorded history began around 950 BC with the Phoenicians, who lived nearby. The Carthaginians and Romans later worshipped Hercules in shrines said to have been built on the Rock of Gibraltar, which they called Mons Calpe, the "Hollow Mountain", and which they regarded as one of the twin Pillars of Hercules. Gibraltar became part of the Visigothic Kingdom of Hispania following the collapse of the Roman Empire and came under Muslim Moorish rule in 711 AD. It was permanently settled for the first time by the Moors and was renamed Jebel Tariq – the Mount of Tariq, later corrupted into Gibraltar. The Christian Crown of Castile annexed it in 1309, lost it again to the Moors in 1333 and finally regained it in 1462. Gibraltar became part of the unified Kingdom of Spain and remained under Spanish rule until 1704. It was captured during the War of the Spanish Succession by an Anglo-Dutch fleet in the name of Charles VI of Austria, the Habsburg contender to the Spanish throne. At the war's end, Spain ceded the territory to Britain under the terms of the Treaty of Utrecht of 1713. Spain tried to regain control of Gibraltar, which Britain had declared a Crown colony, through military, diplomatic and economic pressure. Gibraltar was besieged and heavily bombarded during three wars between Britain and Spain but the attacks were repulsed on each occasion. By the end of the last siege, in the late 18th century, Gibraltar had faced fourteen sieges in 500 years. In the years after Trafalgar, Gibraltar became a major base in the Peninsular War. The colony grew rapidly during the 19th and early 20th centuries, becoming a key British possession in the Mediterranean. It was a key stopping point for vessels en route to India via the Suez Canal. A large British naval base was constructed there at great expense at the end of the 19th century and became the backbone of Gibraltar's economy. British control of Gibraltar enabled the Allies to control the entrance to the Mediterranean during the Second World War. It was attacked on several occasions by German, Italian and Vichy French forces, though without causing much damage. The Spanish dictator General Francisco Franco declined to join a Nazi plan to occupy Gibraltar but revived Spain's claim to the territory after the war. As the territorial dispute intensified, Spain closed its border with Gibraltar between 1969 and 1985 and communications links were severed. Spain's position was supported by Latin American countries but was rejected by Britain and the Gibraltarians themselves, who vigorously asserted their right to self-determination. Discussions of Gibraltar's status have continued between Britain and Spain but have not reached any conclusion. Since 1985, Gibraltar has undergone major changes as a result of reductions in Britain's overseas defence commitments. Most British forces have left the territory, which is no longer seen as a place of major military importance. Its economy is now based on tourism, financial services, shipping and Internet gambling. Gibraltar is largely self-governed, with its own parliament and government, though the UK maintains responsibility for defence and foreign policy. Its economic success had made it one of the wealthiest areas of the European Union. (en)
- Gibraltar fue conocida en la antigüedad como promontorio o monte Calpe (en latín: Mons Calpe), una de las dos míticas columnas de Hércules, y posteriormente renombrada como derivación del árabe Ŷabal Ṭāriq (جبل طارق), o «montaña de Táriq», en recuerdo del general Táriq ibn Ziyad, quien dirigió el desembarco en este lugar de las fuerzas del Califato Omeya de Walid I en 711. Integrada en la Corona de Castilla desde la segunda mitad del siglo XV, fue ocupada en 1704 por una escuadra anglo-neerlandesa en apoyo del pretendiente Carlos III de España durante la Guerra de Sucesión Española, al término de la cual, fue cedida a la Corona británica en aplicación del Tratado de Utrecht en 1713. Desde entonces, el devenir político de Gibraltar ha sido objeto de controversia en las relaciones hispano-británicas. (es)
- L'histoire de Gibraltar remonte à la Préhistoire : l'un des premiers crânes d'homme de Néandertal est découvert sur le rocher de Gibraltar en 1848. Les Phéniciens y fondent une colonie vers 950 av. J.-C., suivis par les Carthaginois, puis par les Romains. C'est à Gibraltar que débute la conquête musulmane de la péninsule Ibérique : Tariq ibn Ziyad y débarque en 711 et laisse son nom au rocher, Djebel al-Tariq (« la montagne de Tariq »), devenu au fil du temps Gibraltar. Disputé entre Castillans catholiques et musulmans de Grenade et du Maroc au XVe siècle, il est définitivement conquis par les premiers sous le règne d'Henri IV de Castille en 1462. Le rocher tombe aux mains d'une flotte anglo-néerlandaise en 1704, durant la guerre de Succession d'Espagne. Les traités d'Utrecht de 1713 le cèdent au royaume de Grande-Bretagne. Par la suite, l'Espagne tente à plusieurs reprises de reprendre Gibraltar, notamment lors du Grand Siège de 1779-1783, mais ne parvient pas à en déloger les Britanniques. Au XIXe siècle, sous l'Empire britannique, la base navale de la Royal Navy installée à Gibraltar est l'un des sites stratégiques permettant à la flotte britannique d'asseoir sa suprématie navale en Méditerranée. Jusqu'à ce jour, Gibraltar reste un sujet de discorde entre les Britanniques et les Espagnols. (fr)
- Sejarah Gibraltar (semenanjung kecil di pesisir selatan Semenanjung Iberia di dekat pintu masuk ke Laut Tengah) telah berlangsung selama 2.900 tahun. Semenanjung ini berubah dari tempat yang dihormati pada masa kuno menjadi (menurut seorang sejarawan) "salah satu tempat yang paling terfortifikasi dan diperebutkan di Eropa". Letak Gibraltar yang strategis membuatnya berperan penting dalam sejarah Eropa dan kotanya yang terfortifikasi yang didirikan pada abad pertengahan telah bertahan dari berbagai serangan dan pengepungan. Gibraltar pertama kali dihuni sekitar 50.000 tahun yang lalu oleh Neanderthal dan mungkin merupakan salah satu tempat tinggal terakhir mereka sebelum mereka punah 24.000 tahun yang lalu. Sejarah tertulis Gibraltar dimulai sekitar tahun 950 SM dengan kedatangan bangsa Fenisia yang tinggal di dekat Gibraltar. Bangsa Kartago dan Romawi nantinya menyembah Herkules di kuil yang dibangun di Batu Gibraltar, yang disebut Mons Calpe, yang dianggap sebagai salah satu dari Pilar Herkules. Gibraltar menjadi bagian dari Kerajaan Visigoth di Hispania setelah runtuhnya Kekaisaran Romawi. Wilayah ini kemudian dikuasai oleh orang-orang Moor yang beragama Islam pada tahun 711. Wilayah ini pertama kali dimukimi secara permanen oleh bangsa Moor dan dinamai Jebel Tariq – Gunung Tariq, nantinya berubah menjadi Gibraltar. Kerajaan Kastilia yang beragama Katolik menganeksasi wilayah ini pada tahun 1309, tetapi direbut lagi oleh bangsa Moor pada tahun 1333, sebelum akhirnya dikuasai lagi oleh Kastilia pada tahun 1462. Gibraltar kemudian menjadi bagian dari Kerajaan Spanyol hingga tahun 1704, ketika Gibraltar direbut oleh armada gabungan Inggris-Belanda selama Perang Suksesi Spanyol atas nama Karl VI dari Austria yang mengklaim tahta Spanyol. Setelah perang berakhir, Spanyol menyerahkan Gibraltar kepada Britania Raya berdasarkan Traktat Utrecht yang ditandatangani pada tahun 1713. Spanyol mencoba merebut kembali Gibraltar yang telah dijadikan koloni mahkota oleh Britania melalui tekanan militer, diplomatik, dan ekonomi. Gibraltar dikepung dan dibom selama tiga perang antara Britania dan Spanyol, tetapi serangan-serangan tersebut berhasil digagalkan. Pada akhir pengepungan terakhir pada abad ke-18, Gibraltar telah menghadapi empat belas pengepungan dalam 500 tahun. Beberapa tahun setelah Pertempuran Trafalgar, Gibraltar menjadi basis utama selama Perang Kemerdekaan Spanyol. Koloni ini berkembang pesat pada abad ke-19 dan ke-20 dan menjadi salah satu jajahan terpenting Britania di Laut Tengah. Posisi Gibraltar dapat dimanfaatkan sebagai tempat pemberhentian untuk kapal yang sedang menuju ke India melalui Terusan Suez. Basis angkatan laut Britania yang besar dibangun pada akhir abad ke-19 dan menjadi tulang punggung ekonomi Gibraltar. Kekuasaan Britania atas Gibraltar membantu Sekutu menguasai pintu masuk Laut Tengah selama Perang Dunia II. Wilayah ini kadang-kadang diserang oleh Jerman Nazi, Kerajaan Italia, dan Prancis Vichy, walaupun tidak menyebabkan banyak kerusakan. Diktator Spanyol Jenderal Francisco Franco menolak menduduki Gibraltar, tetapi kembali mengklaim Gibraltar setelah perang. Dengan menguatnya sengketa wilayah, Spanyol menutup perbatasannya dengan Gibraltar antara tahun 1969 hingga 1985 dan komunikasi diputuskan. Posisi Spanyol didukung oleh negara-negara Amerika Latin, tetapi ditolak oleh Britania dan penduduk Gibraltar sendiri yang menekankan mereka. Diskusi mengenai status Gibraltar masih berlanjut, tetapi masih belum mencapai simpulan. Semenjak tahun 1985, Gibraltar telah mengalami banyak perubahan akibat berkurangnya komitmen pertahanan Britania di luar negeri. Sebagian besar tentara Britania telah meninggalkan wilayah ini, yang tidak lagi dipandang sebagai tempat dengan kepentingan militer yang besar. Ekonominya kini didasarkan pada pariwisata, layanan keuangan, perkapalan, dan perjudian Internet. Gibraltar diperintah sendiri dengan parlemen dan pemerintahannya sendiri, walaupun Britania Raya bertanggung jawab mengurus pertahanan dan kebijakan luar negerinya. Keberhasilan ekonominya telah menjadikannya salah satu wilayah terkaya di Uni Eropa. (in)
- La storia di Gibilterra, una piccola penisola sulla costa iberica meridionale vicino all'ingresso del Mar Mediterraneo, abbraccia oltre 2 900 anni. La penisola è mutata da luogo sacro nei tempi antichi a "uno dei luoghi più densamente fortificati e contesi in Europa", come affermato dallo storico Rose. La posizione di Gibilterra le ha conferito un ruolo importante nella storia dell'Europa e la sua città fortificata, fondata in epoca medievale, ha ospitato guarnigioni che hanno resistito a numerosi assedi e battaglie nel corso dei secoli. Gibilterra fu abitata per la prima volta oltre 50 000 anni fa dai neandertaliani e potrebbe essere stato uno dei loro ultimi luoghi di abitazione prima che si estinguessero circa 10 000 anni più tardi. La storia scritta di Gibilterra comincia intorno al 950 a.C. con i Fenici, i quali si stanziarono nei pressi dello stretto. Cartaginesi e Romani in seguito venerarono Ercole in santuari che pare fossero stati costruiti sulla rocca di Gibilterra, chiamata Mons Calpe, "Montagna cava", e considerata una delle due colonne d'Ercole. Gibilterra entrò a far parte del regno visigoto di Hispania in seguito al crollo dell'impero romano e passò sotto il dominio musulmano moresco nel 711 d.C.: è da quel periodo che fu insediata in maniera stabile per la prima volta dai Mori e ribattezzata Jebel Tariq - il Monte di Tariq, successivamente mutato e storpiato in Gibraltar. La corona di Castiglia e León la annesse nel 1309, perdendola a vantaggio dei Mori nel 1333 e riguadagnandola una seconda volta nel 1462. Gibilterra entrò a far parte del Regno unificato di Spagna e rimase sotto il dominio spagnolo fino al 1704. Fu espugnata durante la guerra di successione spagnola da una flotta anglo-olandese in nome di Carlo VI d'Austria, contendente asburgico al trono spagnolo. Alla fine della guerra, la Spagna cedette il territorio alla Gran Bretagna ai sensi del trattato di Utrecht del 1713. La Spagna cercò di riprendere il controllo di Gibilterra, nel frattempo dichiarata dalla Gran Bretagna una colonia della corona, esercitando pressioni militari, diplomatiche ed economiche. Gibilterra fu assediata e pesantemente bombardata durante tre guerre tra Gran Bretagna e Spagna, ma gli attacchi vennero respinti in ogni occasione. Alla fine dell'ultimo di questi attacchi, alla fine del XVIII secolo, Gibilterra aveva subito quattordici assedi in 500 anni. Nei decenni successivi a Trafalgar, Gibilterra divenne una base fondamentale nella Guerra d'indipendenza spagnola. La colonia si sviluppò rapidamente durante il XIX e l'inizio del XX secolo, fino a diventare un possedimento britannico chiave nel Mediterraneo e poi principale punto di sosta per le imbarcazioni in rotta verso l'India attraverso il canale di Suez. La costruzione di una grande base navale britannica avvenne ricorrendo a ingenti finanziamenti alla fine del XIX secolo: al contempo, l'economia gibilterrina visse una fase di ripresa. Il controllo britannico di Gibilterra permise agli Alleati di controllare l'accesso al Mediterraneo durante la seconda guerra mondiale. Attaccata in diverse occasioni da forze tedesche, italiane e francesi di Vichy, non riportò gravi ripercussioni. Francisco Franco rifiutò di partecipare al piano nazista di occupare Gibilterra, effettuando delle rivendicazioni spagnole sul territorio dopo la guerra. Con l'intensificarsi della disputa territoriale, la Spagna decise di chiudere il confine con Gibilterra tra il 1969 e il 1985 e i collegamenti viari risultarono interrotti. La posizione della Spagna fu sostenuta dai paesi dell'America Latina e condannata dalla Gran Bretagna e dagli stessi gibilterrini, i quali fecero valere con forza il loro diritto all'autodeterminazione. Le discussioni sullo status politico di Gibilterra sono proseguite tra Gran Bretagna e Spagna senza giungere ad alcuna conclusione. Dal 1985, Gibilterra ha subito importanti cambiamenti a seguito della riduzione degli impegni di difesa all'estero della Gran Bretagna. La maggior parte delle truppe britanniche ha lasciato il territorio, non più visto come un luogo di grande importanza militare. La sua economia si basa ora sul turismo, i servizi finanziari, le spedizioni e il gioco d'azzardo su Internet. Gibilterra è in gran parte autogestita, con un proprio parlamento e , sebbene il Regno Unito mantenga la sovranità sulle questioni militari e di politica estera. La particolare posizione geografica e la crescita del commercio e del turismo l'hanno resa di recente una delle aree più ricche dell'Unione europea. (it)
- Historia Gibraltaru – małego półwyspu na południowym krańcu Półwyspu Iberyjskiego obejmuje prawie 3 tysiące lat, chociaż pierwsze ślady osadnictwa na tych terenach sięgają prawie 50 tysięcy lat. Przez wieki Gibraltar ewaluował z miejsca czci religijnej, do jednego z najważniejszych miejsc na geopolitycznej mapie świata. (pl)
- Істо́рія Гібралта́ру, невеликого півострова на півдні Піренейського півострова поблизу протоки, що з'єднує Середземне море з Атлантичним океаном, налічує понад 3000 років. За цей час півострів перетворився з давнього місця поклоніння в одне з найбільш укріплених місць Європи, за володіння яким велися запеклі бої. Місто, що виникло тут у Середньовіччі, неодноразово піддавалося облогам і штурмам упродовж декількох століть. Гібралтар був вперше заселений понад 50 000 років тому неандертальцями і, можливо, є одним з останніх місць, де вони мешкали, перш ніж зникнути приблизно 24 000 років тому. Письмова історія Гібралтару починається близько 950 року до н. е., коли поблизу оселилися фінікійці. Карфагеняни і римляни підносили тут молитви Геркулесу, вівтар якого, як передбачається, був влаштований на вершині Гібралтарської скелі, яка вважається одним з двох Геркулесових стовпів. Гібралтар став частиною Королівства вестготів невдовзі після падіння Римської імперії, а потім у 711 році опинився під владою маврів. Вони, заснувавши тут перше постійне поселення, дали скелі назву Джебель Тарік (араб. جبل طارقجبل طارق) — «Гора Таріка», з якої згодом утворилася сучасна назва «Гібралтар». Християнське королівство Кастилія в 1309 році анексувало півострів, але в 1333-го знову віддало його маврам. Повернути Гібралтар вдалося тільки в 1462 році, коли він став частиною єдиного Іспанського королівства. Під владою Іспанії він залишався до 1704 року. Під час Війни за іспанську спадщину англо-голландський флот, який виступав на боці Священної Римської імперії, завдав поразки іспанцям, і за Утрехтським мирним договором 1713 року Гібралтар відійшов Великій Британії. Іспанія не полишала спроб повернути контроль над Гібралтаром, який Велика Британія оголосила коронною колонією. Але ні військові, ні дипломатичні, ні економічні заходи результату не дали. Гібралтар пережив облоги і сильні бомбардування під час трьох воєн між Іспанією і Великою Британією, але кожного разу вдавалося відбити напад. Остання облога у XVIII столітті стала чотирнадцятою за рахунком за 500 років. Після Трафальгарської битви Гібралтар став основною базою в Піренейських війнах. У XIX і XX століттях колонія швидко розросталася, перетворюючись у найважливіше володіння Великої Британії на Середземномор'ї. Вона була ключовим портом для кораблів, що пливуть в Індію через Суецький канал. Тут до кінця XIX століття з'явилася дорога військово-морська база, яка стала основою гібралтарської економіки. Приналежність Гібралтару британцям забезпечила союзникам контроль над входом у Середземне море під час Другої світової війни. Сили Німеччини, Італії і Вішістської Франції неодноразово атакували півострів, але без особливого успіху. Іспанський диктатор Франко не прийняв план нацистів окупувати Гібралтар, але після війни знову пред'явив претензії на цю територію. У ході загострення спору Іспанія з 1969 по 1985 рік закрила кордон з Гібралтаром, перерізавши всі сполучення з півостровом. Іспанську позицію підтримували країни Латинської Америки, але Велика Британія і самі гібралтарці її не приймали. Обговорення статусу Гібралтару тривало, але до жодного рішення Британія та Іспанія прийти не змогли. З 1985 року Гібралтар переживає значні зміни. У результаті скорочення британських сил на півострові, який більше не розглядається як важливий військовий об'єкт, змінилася структура економіки колонії. Тепер її основу складають туризм, фінансові послуги, обслуговування морських шляхів та інтернет-казино. Здебільшого Гібралтар користується внутрішнім самоуправлінням, має власний і . Велика Британія відповідає за оборону півострова і міжнародну політику. Завдяки успішній економіці Гібралтар є однією з найбагатших територій Європейського союзу. (uk)
- Исто́рия Гибралта́ра, небольшого полуострова на юге Пиренейского полуострова вблизи пролива, соединяющего Средиземное море с Атлантическим океаном, насчитывает более 3000 лет. За это время полуостров превратился из древнего места поклонения в одно из наиболее укреплённых мест Европы, за обладание которым велись ожесточённые сражения. Город, возникший здесь в Средневековье, неоднократно подвергался осадам и штурмам на протяжении нескольких веков. Гибралтар был впервые заселён более 50 000 лет назад неандертальцами и, возможно, является одним из последних мест, где они обитали, прежде чем исчезнуть примерно 24 000 лет назад. Письменная история Гибралтара начинается около 950 года до н. э., когда поблизости поселились финикийцы. Карфагеняне и римляне возносили здесь молитвы Геркулесу, алтарь которого, как предполагается, был устроен на вершине Гибралтарской скалы, считающейся одним из двух Геркулесовых столбов. Гибралтар стал частью Королевства вестготов вскоре после падения Римской империи, а затем в 711 году оказался под властью мавров. Они, основав здесь первое постоянное поселение, дали скале название Джебе́ль Та́рик (араб. جبل طارق) — «Гора Тарика», из которого впоследствии образовалось современное название «Гибралтар». Христианское королевство Кастилия в 1309 году аннексировало полуостров, но в 1333-м снова уступило его маврам. Вернуть Гибралтар удалось только в 1462 году, когда он стал частью единого Испанского королевства. Под властью Испании он оставался до 1704 года. Во время Войны за испанское наследство англо-голландский флот, выступавший на стороне Священной Римской империи, нанёс поражение испанцам, и по Утрехтскому мирному договору 1713 года Гибралтар отошёл Великобритании. Испания не оставляла попыток вернуть контроль над Гибралтаром, который Великобритания объявила коронной колонией. Но ни военные, ни дипломатические, ни экономические меры результата не принесли. Гибралтар пережил осады и сильные бомбардировки во время трёх войн между Испанией и Великобританией, но каждый раз нападение удавалось отбить. Последняя осада в XVIII веке стала четырнадцатой по счёту за 500 лет. После Трафальгарского сражения Гибралтар стал основной базой в Пиренейских войнах. В XIX и XX веках колония быстро разрасталась, превращаясь в наиболее важное владение Великобритании на Средиземноморье. Она была ключевым портом для кораблей, следующих в Индию через Суэцкий канал. Здесь к концу XIX века появилась дорогостоящая военно-морская база, ставшая основой гибралтарской экономики. Принадлежность Гибралтара британцам обеспечила союзникам контроль над входом в Средиземное море во время Второй мировой войны. Силы Германии, Италии и Вишистской Франции неоднократно атаковали полуостров, но без особого успеха. Испанский диктатор Франко не принял план нацистов оккупировать Гибралтар, но после войны вновь предъявил претензии на эту территорию. В ходе обострения спора Испания с 1969 по 1985 год закрыла границу с Гибралтаром, перерезав всё сообщение с полуостровом. Испанскую позицию поддерживали страны Латинской Америки, но Великобритания и сами гибралтарцы её не принимали. Обсуждение статуса Гибралтара продолжалось, но ни к какому решению Британия и Испания прийти не смогли. С 1985 года Гибралтар переживает значительные перемены. В результате сокращения британских сил на полуострове, который более не рассматривается как важный военный объект, изменилась структура экономики колонии. Теперь её основу составляют туризм, финансовые услуги, обслуживание морских путей и интернет-казино. Большей частью Гибралтар пользуется внутренним самоуправлением, имеет собственный парламент и правительство. Великобритания отвечает за оборону полуострова и международную политику. Благодаря успешной экономике Гибралтар является одной из самых богатых территорий Европейского союза. (ru)
- 直布罗陀半岛是伊比利亚半岛最南端地中海沿岸的小半岛，有2900年的有人居住的历史。 (zh)
|
.jpg){kind=link}
