| dbo:abstract
|
- Třída Vittorio Veneto byla třída bitevních lodí Italského královského námořnictva z doby druhé světové války. Byla to elegantní, dobře pancéřovaná a silně vyzbrojená plavidla. Celkem byly rozestavěny čtyři jednotky této třídy, přičemž dokončit se podařilo tři. Ve službě byly v letech 1940–1943. Třída byla nasazena ve druhé světové válce. Po italské kapitulaci byla jedna potopena Němci a zbývající dvě byly po válce sešrotovány. (cs)
- Die Littorio-Klasse war eine Schlachtschiffklasse der italienischen Marine während des Zweiten Weltkriegs. Sie war die letzte in Italien gebaute Schlachtschiff-Klasse und gehörte zu den stärksten Kampfschiffen ihrer Zeit. Die Klasse bestand aus vier von 1934 bis 1942 bei Ansaldo in Genua und bei in Triest gebauten Einheiten. (de)
- La classe Littorio ou classe Vittorio Veneto est une classe de quatre cuirassés de la Regia Marina baptisés Littorio, Vittorio Veneto, Roma et Impero, qui a vu le jour au début de la Seconde Guerre mondiale. Ces bâtiments sont les plus modernes que l'Italie ait utilisés durant la guerre. Développés pour surclasser les 2 bâtiments de la classe Dunkerque française, ils possèdent une artillerie principale d'un calibre de 381 mm et une vitesse maximale de 30 nœuds (56 km/h). (fr)
- The Littorio class, also known as the Vittorio Veneto class, was a class of battleship of the Regia Marina, the Italian navy. The class was composed of four ships—Littorio, Vittorio Veneto, Roma, and Impero—but only the first three ships of the class were completed. Built between 1934 and 1942, they were the most modern battleships used by Italy during World War II. They were developed in response to the French Dunkerque-class battleships, and were armed with 381-millimeter (15.0 in) guns and had a top speed of 30 knots (56 km/h; 35 mph). The class's design was considered by the Spanish Navy, but the outbreak of World War II interrupted construction plans. The first two ships, Littorio and Vittorio Veneto, were operational by the early months of Italy's participation in World War II. They formed the backbone of the Italian fleet, and conducted several sorties into the Mediterranean to intercept British convoys, though without any notable success. The two ships were repeatedly torpedoed throughout their careers: Littorio was hit by a torpedo during the attack on Taranto in November 1940 and again in June 1942; Vittorio Veneto was torpedoed during the Battle of Cape Matapan in March 1941 and while escorting a convoy to North Africa in September 1941. Roma joined the fleet in June 1942, although all three ships remained inactive in La Spezia until June 1943, when all three were damaged in a series of Allied air attacks on the harbor. In September 1943, Italy capitulated and signed an Armistice with the Allies. Littorio was then renamed Italia. The three active battleships were transferred to Malta before they were to be interned in Alexandria. While en route to Malta, German bombers attacked the fleet with Fritz X radio-guided bombs, damaging Italia and sinking Roma. Nevertheless, Italia and Vittorio Veneto reached Malta and were interned. The incomplete Impero was seized by the Germans after Italy withdrew from the war and used as a target, until she was sunk by American bombers in 1945. Italia and Vittorio Veneto were awarded to the United States and Britain, respectively, as war prizes. Italia, Vittorio Veneto, and Impero were broken up for scrap between 1952 and 1954. (en)
- Los acorazados de la clase Littorio, construidos para la Regia Marina (Marina de Guerra Italiana). Representan la máxima expresión de la ingeniería naval italiana, con respecto a los grandes acorazados de la Primera Guerra Mundial. Los acorazados de la clase Littorio, representaban la respuesta de la Regia Marina a la y sus acorazados de las clases Dunkerque y Richelieu. Inicialmente se planeó la construcción de 6 acorazados de esta clase, pero la situación general de la industria italiana, hizo imposible que se pudieran construir la cantidad mencionada, por lo que se procedió a modernizar los acorazados de la clase Andrea Doria. Con estos navíos de guerra, Benito Mussolini soñaba con dominar en el Mar Mediterráneo y la reconstrucción de un nuevo Imperio romano. Son los primeros acorazados construidos después de la expiración del Tratado Naval de Washington y del Tratado Naval de Londres. Los primeros dos acorazados fueron colocados en grada en 1935. (es)
- Kapal tempur kelas Vittorio Veneto merupakan kelas kapal tempur paling modern yang dibuat dan dimiliki oleh Regia Marina. Kelas ini disebut juga sebagai kelas Littorio (mengikuti nama kapal berikutnya, Littorio). Keseluruhan, ada 4 kapal yang dibuat dalam kelas ini, yaitu Littorio, Vittorio Veneto, , dan Roma. Namun hingga Perang Dunia II pecah, masih belum jadi dan akhirnya proyeknya dibatalkan akibat Italia kekurangan bahan baku baja. (in)
- ヴィットリオ・ヴェネト級戦艦 (Classe Vittorio Veneto) あるいはリットリオ級戦艦 (Classe Littorio) は、イタリア王立海軍 (Regia Marina) の戦艦。将軍が設計を担当。前期2隻はワシントン海軍軍縮条約における代艦建造規定に基づき、後期2隻は純然たる増強分として建造された。 本級は1930年代にフランス海軍のダンケルク級戦艦、リシュリュー級戦艦への対抗として開発され、同型艦4隻が建造されたが、3隻のみ就役した。1番艦と2番艦は1940年から就役を開始した。その建造はムッソリーニの考える新ローマ帝国による地中海支配の一環であった。 (ja)
- 비토리오 베네토급 전함(Classe Vittorio Veneto) 혹은 리토리오급 전함(Classe Littorio)은 이탈리아 해군의 전함이다. 전기의 2척은 워싱턴해군군축조약에서 대함건조규정에 기초하였고, 후기 2척은 순수한 증강분으로 건조되었다. 이 함급은 1930년대에 프랑스 해군의 , 리슐리외급 전함에 대항하게끔 개발되었고 1940년부터 취역을 개시했다. 건조는 무솔리니가 구상하고 있던 신로마제국의 지중해 지배계획의 일환이었다. (ko)
- La classe Littorio, a volte indicata anche come classe Vittorio Veneto della Regia Marina era composta da tre navi da battaglia, le più perfezionate e le più grandi unità navali di questo tipo mai possedute dal Regno d'Italia. Nel 1940 all'epoca della loro entrata in servizio erano tra le più potenti navi da battaglia del mondo come artiglieria, in quanto le classe South Dakota statunitensi pur avendo l'armamento principale di calibro maggiore rispetto alle Littorio avevano una minore gittata. Comunque l'armamento delle Littorio non era esente da difetti, ad esempio i calibri principali erano caratterizzati da una forte dispersione delle salve sul bersaglio a causa, in parte, dei proiettili non standardizzati e inoltre le canne si usuravano velocemente, lasciando poche salve disponibili prima di un netto calo delle prestazioni. Inoltre la potenza di fuoco contro-aerea era notevolmente inferiore alle unità coeve, specie americane e giapponesi, e priva dell'ausilio del radar, come invece accadeva dalla fine degli anni 1930 su quelle tedesche e britanniche. Ciononstante soltanto nel 1942 con l'entrata in servizio delle supercorazzate giapponesi classe Yamato e americane classe Iowa persero il primato della maggior gittata. La costruzione di queste tre navi (la quarta, Impero, non entrerà mai in servizio) fu un grande sforzo per l'Italia. (it)
- Pancerniki typu Littorio, określane też często jako typ Vittorio Veneto – włoskie pancerniki z okresu II wojny światowej, budowane w latach 1934–1942. (pl)
- Littorio-klass (ibland benämnd Vittorio Veneto-klass) var en klass av slagskepp i (Regia Marina). Klassen bestod av fyra fartyg: , Vittorio Veneto, Roma, och , varav det sistnämnda aldrig färdigställdes. De fullbordade slagskeppen byggdes mellan 1934 och 1942 och var de kraftfullaste artillerifartygen som Italien disponerade över. Littorio och Vittorio Veneto var färdiga att tas i bruk lagom till Italiens inträde i andra världskriget, och kom att bilda stommen i den italienska slagflottan. Efter Italiens kapitulation i september 1943 avgick fartygen mot Malta, men anfölls på vägen av tyskt bombflyg. I den följande striden sänktes Roma, medan Littorio (nu omdöpt till Italia) och Vittorio Veneto lyckades nå ön utan större skador. Efter krigsslutet 1945 överlämnades de två kvarvarande fartygen till USA och Storbritannien som krigsskadestånd. Italia och Vittorio Veneto skrotades åren 1952-1954, medan Imperos ännu ofullständiga skrov bogserades till Venedig, där det senare höggs upp. (sv)
- A Classe Littorio, também chamada de Classe Vittorio Veneto, foi uma classe de navios couraçados operada pela Marinha Real Italiana, composta pelo Littorio, Vittorio Veneto, Impero e Roma. A construção das duas primeiras embarcações começou em 1934 nos estaleiros da Gio. Ansaldo & C. em Gênova e Cantieri Riuniti dell'Adriatico em Trieste, enquanto os outros dois tiveram suas obras iniciadas em 1938 nos mesmos estaleiros. Eles entraram em serviço entre 1940 e 1942 e foram os últimos couraçados da Itália, os mais modernos operados pelo país durante a Segunda Guerra Mundial, tendo sido desenvolvidos em resposta à Classe Dunkerque da Marinha Nacional Francesa. Os couraçados da Classe Littorio eram armados com uma bateria principal formada por nove canhões de 381 milímetros montados em três torres de artilharia triplas. Tinham um comprimento de fora a fora que ficava entre 237 e 240 metros, boca de 32 metros, calado de mais de nove metros e um deslocamento carregado que ficava em aproximadamente 45 mil toneladas. Seus sistemas de propulsão eram compostos por oito caldeiras a óleo combustível que alimentavam quatro turbinas a vapor, que por sua vez giravam quatro hélices até uma velocidade máxima de trinta nós (56 quilômetros por hora). Os navios também tinham um cinturão de blindagem com 350 milímetros de espessura. O Littorio e o Vittorio Veneto entraram em serviço pouco depois da entrada da Itália na Segunda Guerra Mundial. Eles formaram a espinha dorsal da frota italiana e realizaram várias surtidas no Mar Mediterrâneo para interceptar comboios britânicos, porém com poucos sucessos. Os dois foram torpedeados no início de carreira, o Littorio em novembro de 1940 e depois em junho de 1942, enquanto o Vittorio Veneto em março e em setembro de 1941. O Roma entrou em serviço em junho de 1942, porém os três, por escassez de combustível, ficaram inativos e atracados em La Spezia até junho do ano seguinte, quanto foram danificados em uma série de ataque aéreos Aliados contra o porto. O governo de Benito Mussolini caiu em julho de 1943 e o Littorio foi renomeado para Italia. Os italianos se renderam em setembro de 1943 e assinaram um armistício com os Aliados. Os três couraçados em atividade foram enviados para serem internados em um porto Aliado, porém foram atacados por bombardeiros alemães, com o Roma sendo afundado. O Italia e o Vittorio Veneto permaneceram internados no Canal de Suez até o fim da guerra, enquanto o casco incompleto do Impero foi tomado pelos alemães e usado como alvo de tiro até ser afundado por um ataque aéreo norte-americano em fevereiro de 1945. Os três navios foram desmontados depois do fim das hostilidades. (pt)
- 维托里奥·维内托级战列舰是義大利王國建造的一型战列舰。 (zh)
- «Литторио» (итал. Classe Littorio) — тип линейных кораблей итальянского флота. Построено 3 единицы: «Литторио» (Littorio), «Витторио Венето» (Vittorio Veneto) и «Рома» (Roma) . Линкор «Имперо» (Impero) остался недостроенным. (ru)
- Тип «Літторіо», іноді також називають тип «Віторіо Венетто» - тип лінкорів Королівських ВМС Італії. Він складався з чотирьох кораблів: Littorio, Vittorio Veneto, Roma та Impero. Але добудовані були лише перші три корблі, у період 1934 and 1942 роками. Це були найсучасніші лінкори Італії під час Другої світової війни. Їх сконструювали у відповідь на появу франузьких лінкорів типу «Дюнкерк». Італійські лінкори були озброєні 381 міліметровими гарматами та розвивали макимальну швидкість у 30 вузлів. Конструкція типу оцінювалася ВМС Іспанії, але початок Другої світової скасував відповідні плани. Перші два укораблі, Littorio та Vittorio Veneto, увійшли до складу флоту у перші місяці участі Італії у Другій світовій війні. Вон сформували основу італійського флоду і здійснили кілька виходів у Середиземне море для перехоплень британських конвоїв, хоча без значних успіхів. Обидва кораблі кілька разів вражали торпеди впродовж їх служби: Littorio був вражений торпедою під час рейду на Таранто у листопаді 1940 року та знову у червні 1942 року, Vittorio Veneto був торпедований під час битви при мисі Матапан у березні 1941 року та під час ескортування конвою до північної Африки у вересні 1941 року. Roma увійшов до складу флоту у червні 1942. Проте всі три новітніхї лінкори залишалися неактивними на стоянці у Ла-Спеція до червня 1943, коли всі три були пошкоджені серією повітряних ударів авіації союзників по гавані. У серпні 1943 року Італія капітулювала та уклала пермир'я з союзниками. Littorio був перейменований на Italia. Всі три лінійні кораблі мали перейти на Мальту перед інтернуванням у Александрії. На шляху до Мальти німецькі бомбардувальники атакували італійський флот радіокерованими бомбами Fritz X, пошкодивши Italia та потопивши Roma. Тим не менш, Italia та Vittorio Veneto прибули на мальту та були інтерновані. Недобудований Impero був захоплений німцями та використовувався як мішень, поки не був потоплений американськими бомбардувальниками у 1945 році. Italia та Vittorio Veneto були передані, відповідно, США та Великій Британії як військові трофеї. Italia, Vittorio Veneto, та Impero були розібрані на метал у період між 1952 та 1954 роками. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Třída Vittorio Veneto byla třída bitevních lodí Italského královského námořnictva z doby druhé světové války. Byla to elegantní, dobře pancéřovaná a silně vyzbrojená plavidla. Celkem byly rozestavěny čtyři jednotky této třídy, přičemž dokončit se podařilo tři. Ve službě byly v letech 1940–1943. Třída byla nasazena ve druhé světové válce. Po italské kapitulaci byla jedna potopena Němci a zbývající dvě byly po válce sešrotovány. (cs)
- Die Littorio-Klasse war eine Schlachtschiffklasse der italienischen Marine während des Zweiten Weltkriegs. Sie war die letzte in Italien gebaute Schlachtschiff-Klasse und gehörte zu den stärksten Kampfschiffen ihrer Zeit. Die Klasse bestand aus vier von 1934 bis 1942 bei Ansaldo in Genua und bei in Triest gebauten Einheiten. (de)
- La classe Littorio ou classe Vittorio Veneto est une classe de quatre cuirassés de la Regia Marina baptisés Littorio, Vittorio Veneto, Roma et Impero, qui a vu le jour au début de la Seconde Guerre mondiale. Ces bâtiments sont les plus modernes que l'Italie ait utilisés durant la guerre. Développés pour surclasser les 2 bâtiments de la classe Dunkerque française, ils possèdent une artillerie principale d'un calibre de 381 mm et une vitesse maximale de 30 nœuds (56 km/h). (fr)
- Kapal tempur kelas Vittorio Veneto merupakan kelas kapal tempur paling modern yang dibuat dan dimiliki oleh Regia Marina. Kelas ini disebut juga sebagai kelas Littorio (mengikuti nama kapal berikutnya, Littorio). Keseluruhan, ada 4 kapal yang dibuat dalam kelas ini, yaitu Littorio, Vittorio Veneto, , dan Roma. Namun hingga Perang Dunia II pecah, masih belum jadi dan akhirnya proyeknya dibatalkan akibat Italia kekurangan bahan baku baja. (in)
- ヴィットリオ・ヴェネト級戦艦 (Classe Vittorio Veneto) あるいはリットリオ級戦艦 (Classe Littorio) は、イタリア王立海軍 (Regia Marina) の戦艦。将軍が設計を担当。前期2隻はワシントン海軍軍縮条約における代艦建造規定に基づき、後期2隻は純然たる増強分として建造された。 本級は1930年代にフランス海軍のダンケルク級戦艦、リシュリュー級戦艦への対抗として開発され、同型艦4隻が建造されたが、3隻のみ就役した。1番艦と2番艦は1940年から就役を開始した。その建造はムッソリーニの考える新ローマ帝国による地中海支配の一環であった。 (ja)
- 비토리오 베네토급 전함(Classe Vittorio Veneto) 혹은 리토리오급 전함(Classe Littorio)은 이탈리아 해군의 전함이다. 전기의 2척은 워싱턴해군군축조약에서 대함건조규정에 기초하였고, 후기 2척은 순수한 증강분으로 건조되었다. 이 함급은 1930년대에 프랑스 해군의 , 리슐리외급 전함에 대항하게끔 개발되었고 1940년부터 취역을 개시했다. 건조는 무솔리니가 구상하고 있던 신로마제국의 지중해 지배계획의 일환이었다. (ko)
- Pancerniki typu Littorio, określane też często jako typ Vittorio Veneto – włoskie pancerniki z okresu II wojny światowej, budowane w latach 1934–1942. (pl)
- 维托里奥·维内托级战列舰是義大利王國建造的一型战列舰。 (zh)
- «Литторио» (итал. Classe Littorio) — тип линейных кораблей итальянского флота. Построено 3 единицы: «Литторио» (Littorio), «Витторио Венето» (Vittorio Veneto) и «Рома» (Roma) . Линкор «Имперо» (Impero) остался недостроенным. (ru)
- The Littorio class, also known as the Vittorio Veneto class, was a class of battleship of the Regia Marina, the Italian navy. The class was composed of four ships—Littorio, Vittorio Veneto, Roma, and Impero—but only the first three ships of the class were completed. Built between 1934 and 1942, they were the most modern battleships used by Italy during World War II. They were developed in response to the French Dunkerque-class battleships, and were armed with 381-millimeter (15.0 in) guns and had a top speed of 30 knots (56 km/h; 35 mph). The class's design was considered by the Spanish Navy, but the outbreak of World War II interrupted construction plans. (en)
- Los acorazados de la clase Littorio, construidos para la Regia Marina (Marina de Guerra Italiana). Representan la máxima expresión de la ingeniería naval italiana, con respecto a los grandes acorazados de la Primera Guerra Mundial. Los acorazados de la clase Littorio, representaban la respuesta de la Regia Marina a la y sus acorazados de las clases Dunkerque y Richelieu. (es)
- La classe Littorio, a volte indicata anche come classe Vittorio Veneto della Regia Marina era composta da tre navi da battaglia, le più perfezionate e le più grandi unità navali di questo tipo mai possedute dal Regno d'Italia. La costruzione di queste tre navi (la quarta, Impero, non entrerà mai in servizio) fu un grande sforzo per l'Italia. (it)
- A Classe Littorio, também chamada de Classe Vittorio Veneto, foi uma classe de navios couraçados operada pela Marinha Real Italiana, composta pelo Littorio, Vittorio Veneto, Impero e Roma. A construção das duas primeiras embarcações começou em 1934 nos estaleiros da Gio. Ansaldo & C. em Gênova e Cantieri Riuniti dell'Adriatico em Trieste, enquanto os outros dois tiveram suas obras iniciadas em 1938 nos mesmos estaleiros. Eles entraram em serviço entre 1940 e 1942 e foram os últimos couraçados da Itália, os mais modernos operados pelo país durante a Segunda Guerra Mundial, tendo sido desenvolvidos em resposta à Classe Dunkerque da Marinha Nacional Francesa. (pt)
- Littorio-klass (ibland benämnd Vittorio Veneto-klass) var en klass av slagskepp i (Regia Marina). Klassen bestod av fyra fartyg: , Vittorio Veneto, Roma, och , varav det sistnämnda aldrig färdigställdes. De fullbordade slagskeppen byggdes mellan 1934 och 1942 och var de kraftfullaste artillerifartygen som Italien disponerade över. (sv)
- Тип «Літторіо», іноді також називають тип «Віторіо Венетто» - тип лінкорів Королівських ВМС Італії. Він складався з чотирьох кораблів: Littorio, Vittorio Veneto, Roma та Impero. Але добудовані були лише перші три корблі, у період 1934 and 1942 роками. Це були найсучасніші лінкори Італії під час Другої світової війни. Їх сконструювали у відповідь на появу франузьких лінкорів типу «Дюнкерк». Італійські лінкори були озброєні 381 міліметровими гарматами та розвивали макимальну швидкість у 30 вузлів. Конструкція типу оцінювалася ВМС Іспанії, але початок Другої світової скасував відповідні плани. (uk)
|
_starboard_bow_view.jpg?width=300)
_forward_turrets.jpg){kind=link}
_starboard_bow_view.jpg){kind=link}
_forward_turrets.jpg){kind=link}
