| dbo:abstract
|
- The term migrationism, in the history of archaeological theory, was opposed to the term diffusionism (or "immobilism") as a means of distinguishing two approaches to explaining the spread of prehistoric archaeological cultures and innovations in artefact.Migrationism explains cultural change in terms of human migration, while diffusionism relies on explanations based on trans-cultural diffusion of ideas rather than populations (pots, not people). Western archaeology the first half of the 20th century relied on the assumption of migration and invasion as driving cultural change. That was criticized by the processualists in the 1960s and 1970s, leading to a new mainstream which rejected "migrationism" as outdated.Since the 1990s, there has been renewed interest in "migrationist" scenarios, as archaeologists attempted the archaeological reflexes of migrations known to have occurred historically.Since the 2000s, the developments in archaeogenetics have opened a new avenue for investigation, based on the analysis of ancient DNA. Kristiansen (1989) argued that the reasons for embracing "immobilism" during the Cold War era were ideological and derived from an emphasis on political solutions displacing military action. (en)
- Дифузіоні́зм (від лат. diffusio — розлиття, розтікання, проникнення) — напрям в соціальній антропології і етнографії (етнології), культурології, археології, соціології, в основі якого покладена ідея поширення культурних явищ через контакти між народами — торгівлю, переселення, завоювання; орієнтація в науках про культуру, яка розвинулася на поч. XX cт., приписує культурній дифузії (проникнення творів культури з одних галузей в інші) особливе значення в процесі зміни і розвитку культур; дослідження історії й наслідків культурних запозичень. Вперше науково обґрунтував цю теорію "батько етнології" Хосе де Акоста (1590) на прикладі розселення індіанців Америки. Згідно з дифузіонізмом, в основі культурного розвитку лежать процеси запозичення і поширення культури з одних центрів до інших, і тому кожна з культур не обов'язково має проходити абсолютно всі еволюційні стадії, як то вважали еволюціоністи. Представники: Г. Тард (1843-1904, Франція), Ф. Боас (1858-1942, США), Ф. Ґребнер (1877-1934, Німеччина), Ф. Ратцель, В. Перрі, А. Анкерман, Л. Фробеніус та ін. . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- The term migrationism, in the history of archaeological theory, was opposed to the term diffusionism (or "immobilism") as a means of distinguishing two approaches to explaining the spread of prehistoric archaeological cultures and innovations in artefact.Migrationism explains cultural change in terms of human migration, while diffusionism relies on explanations based on trans-cultural diffusion of ideas rather than populations (pots, not people). (en)
- Дифузіоні́зм (від лат. diffusio — розлиття, розтікання, проникнення) — напрям в соціальній антропології і етнографії (етнології), культурології, археології, соціології, в основі якого покладена ідея поширення культурних явищ через контакти між народами — торгівлю, переселення, завоювання; орієнтація в науках про культуру, яка розвинулася на поч. XX cт., приписує культурній дифузії (проникнення творів культури з одних галузей в інші) особливе значення в процесі зміни і розвитку культур; дослідження історії й наслідків культурних запозичень. Вперше науково обґрунтував цю теорію "батько етнології" Хосе де Акоста (1590) на прикладі розселення індіанців Америки. (uk)
|
