| dbo:abstract
|
- Dekadence (z lat. de-cadentia od cadere, padat) znamená úpadek, rozpad; odtud přídavné jméno dekadentní, úpadkový. Pojem dekadence se objevil ve středověké latině, odkud přešel do většiny národních jazyků. Od raného novověku byl spojován zejména s představou kulturního a společenského úpadku, který podle historiků 18. a 19. století vedl k rozpadu Římské říše. Ve druhé polovině 19. století se pojmu začalo užívat i k označení tehdejšího výrazného myšlenkového a uměleckého proudu, postaveného kolem pocitů zmaru, smutku a nudy, ale také na přijímání a vytváření co nejrafinovanějšího umění. Životní styl dekadentů se vyznačoval sklony k okultismu, extrémním podobám náboženství, užívání drog a nevázanému sexuálnímu životu. Přestože je dekadence přelomu 19. a 20. století spojena především s literaturou, lze dekadentní díla nebo přinejmenším dekadentní prvky hledat také v ostatních uměleckých druzích, zejména ve výtvarném umění. K nejdůležitějším představitelům literární dekadence patřil francouzský spisovatel Joris-Karl Huysmans, v Anglii působící tvůrcové Oscar Wilde a Algernon Charles Swinburne a v českém prostředí pak Arnošt Procházka, Jiří Karásek ze Lvovic a Karel Hlaváček. (cs)
- Dekadenco (de la franca vorto décadence el la latinaj vorteroj de- de kaj cadere fali) priskribas kulturan malmoraliĝon kaj malprogreson. Dekadenco estas la komento de ruiniĝo, de malfortiĝo kaj de malprosperiĝo. La vorto komprenigas, ke povus esti objektive "pli bonaj" aŭ "pli dezirindaj" cirkonstancoj, se la civitanoj sukcesus levi sian nivelon de moralo kaj disciplino. La vorto origine apartenis al biologiisma mondpercepto, kiu komprenis la ekziston de homoj kaj bestoj, de homaj institucioj kaj ŝtatoj kiel naturan proceson de kresko kaj morto, peosperiĝo kaj putriĝo. La homaj ecoj kiuj komence helpas al familio, institucio, ŝtato kreski kaj prosperiĝi, nepre kej neeviteble post gvidas al troekscitiĝo kaj degenero. Ofte citita ekzemplo de socia dekadenco estis la okcidenta Romia Imperio dum la lastaj jaroj de sia ekzisto. (eo)
- The word decadence, which at first meant simply "decline" in an abstract sense, is now most often used to refer to a perceived decay in standards, morals, dignity, religious faith, honor, discipline, or skill at governing among the members of the elite of a very large social structure, such as an empire or nation state. By extension, it may refer to a decline in art, literature, science, technology, and work ethics, or (very loosely) to self-indulgent behavior. Usage of the term sometimes implies moral censure, or an acceptance of the idea, met with throughout the world since ancient times, that such declines are objectively observable and that they inevitably precede the destruction of the society in question; for this reason, modern historians use it with caution. The word originated in Medieval Latin (dēcadentia), appeared in 16th-century French, and entered English soon afterwards. It bore the neutral meaning of decay, decrease, or decline until the late 19th century, when the influence of new theories of social degeneration contributed to its modern meaning. The idea that a society or institution is declining is called declinism. This is the predisposition, caused by cognitive biases such as rosy retrospection, to view the past more favourably and future more negatively. Declinism has been described as "a trick of the mind" and as "an emotional strategy, something comforting to snuggle up to when the present day seems intolerably bleak." Other factors contributing to declinism include the reminiscence bump as well as both the positivity effect and negativity bias. In literature, the Decadent movement—late nineteenth century fin de siècle writers who were associated with Symbolism or the Aesthetic movement—was first given its name by hostile critics. Later it was triumphantly adopted by some of the writers themselves. The Decadents praised artifice over nature and sophistication over simplicity, defying contemporary discourses of decline by embracing subjects and styles that their critics considered morbid and over-refined. Some of these writers were influenced by the tradition of the Gothic novel and by the poetry and fiction of Edgar Allan Poe. (en)
- Dekadenz (von lateinisch cadere „fallen“, „sinken“, französisch décadence „Niedergang“, „Verfall“, über mittellateinisch decadentia) ist ein ursprünglich geschichtsphilosophischer Begriff, mit dem Veränderungen in Gesellschaften und Kulturen als Verfall, Niedergang beziehungsweise Verkommenheit gedeutet und kritisiert wurden. Er wurde in der französischen Historiographie zuerst für den Niedergang Roms gezielt verwendet. Die Kritik am Dekadenten emanzipiert sich vom hergebrachten religiösen Moralisieren. In der Geschichtswissenschaft hat man inzwischen den Dekadenzbegriff zur Charakterisierung gesellschaftlicher Entwicklungsabschnitte fallen lassen.Nur in der Dekadenzdichtung hat das Wort auch eine positive Bedeutung; im Sprachgebrauch überwiegt der abwertende Charakter. (de)
- Le concept de décadence renvoie parfois à la Rome antique et concerne alors la chute de l'Empire romain d'Occident, parfois à l'Empire ottoman (de la bataille de Lépante considérée comme un début de son déclin jusqu'à sa disparition au début du XXe siècle). Le terme vient du latin cadere (choir) et est un doublet savant de « déchéance ». Dans L’Histoire commence à Sumer, Samuel Noah Kramer mentionne des textes attestant de la conscience des Sumériens du déclin de leur empire devant Akkad, qui finira par les conquérir. (fr)
- Secara umum kata dekadensi dapat diartikan sebagai "penurunan" atau "kemerosotan", dalam penggunaannya, kata dekadensi lebih sering merujuk pada segi-segi sosial seperti moral, ras, bangsa, agama, sikap dan seni. Istilah dekadensi muncul pada akhir abad ke-19 di Eropa, sebagai protes terhadap aliran neoklasikisme dan romantisisme. Hal tersebut tidak terlepas dari kondisi sosial-politik masyarat pada masa itu yang melatarbelakangi munculnya istilah tersebut. Pada masa itu muncul suatu gerakan yang disebut Decadent Movement, yang dipimpin oleh Charles Baudelaire, J.K. Huysmans, Paul Verlaine, Arthur Rimbaud, Stéphane Mallarmé, dkk di Prancis. Gerakan tersebut (Decadent Movement) mengkritik gaya hidup yang lebih mengutamakan emosi dan perasaan daripada kenyataan. Menurut mereka, hal semacam itu merupakan suatu kemunduran budaya. Ditinjau dari segi bahasa, kata dekadensi sendiri berasal dari bahasa latin abad pertengahan, (dēcadentia), yang kemudian diserap menjadi decadence, yang berarti "kemunduran" atau "kemerosotan" dalam bahasa inggris. (in)
- デカダンス（フランス語: décadence）とは、退廃的なことである。特に文化史上で、19世紀末に既成のキリスト教的価値観に懐疑的で、芸術至上主義的な立場の一派に対して使われる。 フランスのボードレール、ランボー、ヴェルレーヌ、イギリスのワイルドらを指す（デカダン派を参照）。 (ja)
- ( 애니메이션에 대해서는 데카당스 (애니메이션) 문서를 참고하십시오.) 데카당스(Décadence, 문화어: 데까당스)는 퇴당파(頹唐派)·퇴폐파(頹廢派)라고도 한다. 19세기 말, 절망 끝에 관능적인 자극이나 도취(陶醉)를 찾은 퇴폐적인 예술가들인 보들레르, 말라르메, 베를렌 등이 대표자이며, 와일드 등의 탐미파(眈美派)를 낳았다. (ko)
- Dekadencja (decadence – fr. z łac. decadentia – odpadnięcie, odstąpienie, zmarnienie) – rozkład wartości kulturowych, społecznych; chylenie się ku upadkowi; kryzys lub schyłek (literatury, sztuki itp.). (pl)
- Dekadens, ibland stavat dekadans, betyder ungefär förfall, fördärv, fortskridning till (moralisk) undergång. Leif Furhammar har skrivit en bok om Dekadens : svensk film 1925-1930 och har även han författat en bok med titeln Dekadens (sv)
- Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві та культурі кінця ХІХ — початку ХХ століть. Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом. Декаданс як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції, де вперше було застосовано цей термін на позначення нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини у мистецтві, ілюзорний академізм, жорсткі міметичні нормативи у творчій практиці тощо, трактовані як прояв «присмеркової доби», коли дійсність, втиснена у абсолютизовані схеми раціоналізму, втрачала свій зміст. Відтак митці закликалися до подолання кризової ситуації, до створення нових естетичних та етичних цінностей, які випливали б з основ тогочасної, ще досить молодої «філософії життя», яка реабілітувала не просто ірраціональні принципи, а й критерій єдності світу. В цьому аспекті представники декадансу були близькі до символістів. Однак марно було б шукати чистого декадансу, значно продуктивніше вбачати його елементи у творчості конкретного письменника (естетизація потворного у Шарля Бодлера, естетизм в Оскара Вайлда, підкреслений індивідуалізм в Августа Стріндберга, аморалізм у Михайла Арцибашева чи Володимира Винниченка та ін.). Накладання смислового значення декадансу на артистизм призвело до непорозуміння між Іваном Франком та Василем Щуратом, котрий у статті «Літературні портрети. Іван Франко» відзначив високий естетичний рівень збірки «Зів'яле листя», але поет, вихований на принципах оптимізму, сприйняв таку оцінку як звинувачення у декадансі. Водночас слід обережно виводити філософські джерела декаденсу з «філософії життя», як, приміром, із теорії Фрідріха Ніцше, котрий у своєму запереченні закостенілої офіційної моралі та здеградованого християнства апелював до сильної, здорової людини, розглядав своє вчення як протест проти загального занепаду культури та людства. На жаль, декаданс, керуючись такими ж настановами, мимоволі сам переймався хворобливими симптомами «кінця віку», що не могло не позначитися на творчості самих митців. (uk)
- 頹廢（法語：décadence，中世紀拉丁語 decadentia, 拉丁語 cadere），泛指自我放縱，無視於道德與社會觀感。相关於象征主义與唯美主义。亦與沮喪、消極、消沉、精神萎靡不振等同義。19世紀從法國開始爆發了頹廢主義運動。 在文学方面，颓废派运动 - 十九世纪末与世纪运动有关的世纪末作家 - 首先被敌对的批评者命名。 后来，一些作家自己也成功地采用了它。 颓废者称赞了自然和精致而不是简单的技巧，通过接受批评者认为病态和过度精炼的主题和风格来蔑视当代衰落的话语。 其中一些作家受到哥特式小说的传统以及埃德加爱伦坡的诗歌和小说的影响。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Le concept de décadence renvoie parfois à la Rome antique et concerne alors la chute de l'Empire romain d'Occident, parfois à l'Empire ottoman (de la bataille de Lépante considérée comme un début de son déclin jusqu'à sa disparition au début du XXe siècle). Le terme vient du latin cadere (choir) et est un doublet savant de « déchéance ». Dans L’Histoire commence à Sumer, Samuel Noah Kramer mentionne des textes attestant de la conscience des Sumériens du déclin de leur empire devant Akkad, qui finira par les conquérir. (fr)
- デカダンス（フランス語: décadence）とは、退廃的なことである。特に文化史上で、19世紀末に既成のキリスト教的価値観に懐疑的で、芸術至上主義的な立場の一派に対して使われる。 フランスのボードレール、ランボー、ヴェルレーヌ、イギリスのワイルドらを指す（デカダン派を参照）。 (ja)
- ( 애니메이션에 대해서는 데카당스 (애니메이션) 문서를 참고하십시오.) 데카당스(Décadence, 문화어: 데까당스)는 퇴당파(頹唐派)·퇴폐파(頹廢派)라고도 한다. 19세기 말, 절망 끝에 관능적인 자극이나 도취(陶醉)를 찾은 퇴폐적인 예술가들인 보들레르, 말라르메, 베를렌 등이 대표자이며, 와일드 등의 탐미파(眈美派)를 낳았다. (ko)
- Dekadencja (decadence – fr. z łac. decadentia – odpadnięcie, odstąpienie, zmarnienie) – rozkład wartości kulturowych, społecznych; chylenie się ku upadkowi; kryzys lub schyłek (literatury, sztuki itp.). (pl)
- Dekadens, ibland stavat dekadans, betyder ungefär förfall, fördärv, fortskridning till (moralisk) undergång. Leif Furhammar har skrivit en bok om Dekadens : svensk film 1925-1930 och har även han författat en bok med titeln Dekadens (sv)
- 頹廢（法語：décadence，中世紀拉丁語 decadentia, 拉丁語 cadere），泛指自我放縱，無視於道德與社會觀感。相关於象征主义與唯美主义。亦與沮喪、消極、消沉、精神萎靡不振等同義。19世紀從法國開始爆發了頹廢主義運動。 在文学方面，颓废派运动 - 十九世纪末与世纪运动有关的世纪末作家 - 首先被敌对的批评者命名。 后来，一些作家自己也成功地采用了它。 颓废者称赞了自然和精致而不是简单的技巧，通过接受批评者认为病态和过度精炼的主题和风格来蔑视当代衰落的话语。 其中一些作家受到哥特式小说的传统以及埃德加爱伦坡的诗歌和小说的影响。 (zh)
- Dekadence (z lat. de-cadentia od cadere, padat) znamená úpadek, rozpad; odtud přídavné jméno dekadentní, úpadkový. Pojem dekadence se objevil ve středověké latině, odkud přešel do většiny národních jazyků. Od raného novověku byl spojován zejména s představou kulturního a společenského úpadku, který podle historiků 18. a 19. století vedl k rozpadu Římské říše. Ve druhé polovině 19. století se pojmu začalo užívat i k označení tehdejšího výrazného myšlenkového a uměleckého proudu, postaveného kolem pocitů zmaru, smutku a nudy, ale také na přijímání a vytváření co nejrafinovanějšího umění. Životní styl dekadentů se vyznačoval sklony k okultismu, extrémním podobám náboženství, užívání drog a nevázanému sexuálnímu životu. (cs)
- Dekadenco (de la franca vorto décadence el la latinaj vorteroj de- de kaj cadere fali) priskribas kulturan malmoraliĝon kaj malprogreson. Dekadenco estas la komento de ruiniĝo, de malfortiĝo kaj de malprosperiĝo. La vorto komprenigas, ke povus esti objektive "pli bonaj" aŭ "pli dezirindaj" cirkonstancoj, se la civitanoj sukcesus levi sian nivelon de moralo kaj disciplino. (eo)
- The word decadence, which at first meant simply "decline" in an abstract sense, is now most often used to refer to a perceived decay in standards, morals, dignity, religious faith, honor, discipline, or skill at governing among the members of the elite of a very large social structure, such as an empire or nation state. By extension, it may refer to a decline in art, literature, science, technology, and work ethics, or (very loosely) to self-indulgent behavior. (en)
- Dekadenz (von lateinisch cadere „fallen“, „sinken“, französisch décadence „Niedergang“, „Verfall“, über mittellateinisch decadentia) ist ein ursprünglich geschichtsphilosophischer Begriff, mit dem Veränderungen in Gesellschaften und Kulturen als Verfall, Niedergang beziehungsweise Verkommenheit gedeutet und kritisiert wurden. Er wurde in der französischen Historiographie zuerst für den Niedergang Roms gezielt verwendet. Die Kritik am Dekadenten emanzipiert sich vom hergebrachten religiösen Moralisieren. (de)
- Secara umum kata dekadensi dapat diartikan sebagai "penurunan" atau "kemerosotan", dalam penggunaannya, kata dekadensi lebih sering merujuk pada segi-segi sosial seperti moral, ras, bangsa, agama, sikap dan seni. Istilah dekadensi muncul pada akhir abad ke-19 di Eropa, sebagai protes terhadap aliran neoklasikisme dan romantisisme. Hal tersebut tidak terlepas dari kondisi sosial-politik masyarat pada masa itu yang melatarbelakangi munculnya istilah tersebut. Pada masa itu muncul suatu gerakan yang disebut Decadent Movement, yang dipimpin oleh Charles Baudelaire, J.K. Huysmans, Paul Verlaine, Arthur Rimbaud, Stéphane Mallarmé, dkk di Prancis. Gerakan tersebut (Decadent Movement) mengkritik gaya hidup yang lebih mengutamakan emosi dan perasaan daripada kenyataan. Menurut mereka, hal semacam i (in)
- Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві та культурі кінця ХІХ — початку ХХ століть. Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом. Декаданс як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції, де вперше було застосовано цей термін на позначення нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини у мистецтві, ілюзорний академізм, жорсткі міметичні нормативи у творчій практиці тощо, трактовані як прояв «присмеркової доби», коли дійсність, втиснена у абсолютизовані схеми раціоналізму, втрачала свій зміст. Відтак митці закликалися до подолання кризової ситуації, до створення нових естетичних та етичних цінностей, які випливали б з основ тогочасної, ще досить молодої «філософії життя», яка (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
