Білоруси в Аргентині: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
м Скасування редагування № 43574559 користувача 41.250.158.7 (обговорення) Мітка: Скасування |
||
| (Не показані 19 проміжних версій 7 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Colectividad Bielorrusa de Argentina.jpg|thumb|250пкс|Білоруси в Аргентині]] |
|||
'''Білоруси в Аргентині''' ({{lang-be| |
'''Білоруси в Аргентині''' ({{lang-be|беларусы ў Аргенціне}}, {{lang-es|bielorrusos en Argentina}}) — частина білоруської діаспори, складається з [[Білоруси|білорусів]], що емігрували до [[Аргентина|Аргентини]] та їхніх нащадків. Спільнота сформувалося в XX столітті, зараз налічує 7000 осіб і близько 50 000 нащадків. В Аргентині найбільше білоруське товариство в [[Латинська Америка|Латинській Америці]].<ref>[http://www.cervantes.es/imagenes/File/cidic/informe_sobre_el_espanol_en_bielorrusia.pdf Informe sobre el español en BIELORRUSIA] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150923202108/http://www.cervantes.es/imagenes/File/cidic/informe_sobre_el_espanol_en_bielorrusia.pdf |date=23 вересня 2015 }} Centro de Investigación y Documentación del Instituto Cervantes (CIDIC)</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20120313031154/http://www.belarustime.ru/belarus/culture/diaspore/c6420f28d9870602.html Белорусское время. Как живёшь, белорусская диаспора?]</ref> |
||
== До Першої світової війни == |
== До Першої світової війни == |
||
Еміграція з Білорусі в Аргентину до [[Перша світова війна|Першої |
Еміграція з Білорусі в Аргентину до [[Перша світова війна|Першої світової війни]] залишається здебільшого не вивченою і не задокументованою. Статистичний імміграційний облік в Аргентині проводиться тільки з 1857 року. Від цього року і до 1915 з [[Російська імперія|Російської імперії]] в Аргентину виїхали 161422 осіб. Однак, ця статистика не фіксувала етнічну приналежність і віросповідання іммігрантів, а тільки країни, звідки вони виїхали.<ref>Шейнбаум, Л. С. Аргентинский этнос. Этапы формирования и развития. — М., 1984. — С. 107.</ref> |
||
Є припущення, що перші іммігранти з Білорусі потрапили в Аргентину після 1812 року — це були солдати Литовського легіону генералів Книшевича і Ринкевича, які воювали на боці [[Наполеон Бонапарт|Наполеона]] і після війни в значній своїй частині емігрували до Франції, звідки потім невідома кількість потрапила в Аргентину.<ref name=BNIM32>Эміль Цяўлоўскі, «Беларусы ў Аргентыне» — Запісы. Беларускі інстытут навукі і мастацтва, № 32 New York — Miensk, 2009</ref> |
Є припущення, що перші іммігранти з Білорусі потрапили в Аргентину після 1812 року — це були солдати Литовського легіону генералів Книшевича і Ринкевича, які воювали на боці [[Наполеон Бонапарт|Наполеона]] і після війни в значній своїй частині емігрували до Франції, звідки потім невідома кількість потрапила в Аргентину.<ref name=BNIM32>Эміль Цяўлоўскі, «Беларусы ў Аргентыне» — Запісы. Беларускі інстытут навукі і мастацтва, № 32 New York — Miensk, 2009</ref><ref name="kamunikat.org">{{статья |автор= {{nobr|Эміль Цяўлоўскі}}|заглавие= Беларусы ў Аргентыне|ссылка= http://kamunikat.org/zapisy.html?pubid=13633|язык= белорусский|издание= Запісы Беларускага Інстытуту Навукі й Мастацтва|тип= журнал|год= 2009|том= |номер= 32|страницы= 75—85|doi= |issn=}}</ref> |
||
Наводиться цифра в 5621 емігрантів з Мінщини, які прибули в Аргентину в 1907 році, але точні першоджерела цієї інформації невідомі. На думку аргентинського завідувача статистики, за 20 років до 1910 в республіці залишилося 85 тисяч вихідців з Російської імперії.<ref>Крюков, Н. Аргентина. Сельское хозяйство в Аргентине в связи с общим развитием страны. — СПб., 1911. — С. 442.</ref> |
Наводиться цифра в 5621 емігрантів з Мінщини, які прибули в Аргентину в 1907 році, але точні першоджерела цієї інформації невідомі. На думку аргентинського завідувача статистики, за 20 років до 1910 в республіці залишилося 85 тисяч вихідців з Російської імперії.<ref>Крюков, Н. Аргентина. Сельское хозяйство в Аргентине в связи с общим развитием страны. — СПб., 1911. — С. 442.</ref> Втім, статистика не містить інформації про етнічну приналежність емігрантів, відоме, що більшість з них становили [[євреї]].<ref name="elib.bsu.by">{{стаття|автор= {{nobr|Шабельцев С. В.}}|заголовок= Адаптация белорусских иммигрантов в Аргентине в 1900-1950-х гг.|посилання= http://elib.bsu.by/bitstream/123456789/6209/1/pages%2015-19%20from%20Вестник_БГУ_Ноябрь_2008_Серия3_№3.pdf|мова= |видання= Веснік БДУ|тип= |рік= 2008|том= |номер= 3|сторінки= 15—19|doi= |issn=}}</ref> |
||
== Міжвоєнний період == |
== Міжвоєнний період == |
||
[[ |
[[Файл:Conjunto musical de obreros bielorrusos en Comodoro Rivadavia ca.1930.jpg | thumb |200пкс| Музичний ансамбль з робітників-білорусів, Аргентина, 1930-ті роки]] |
||
В [[Інтербеллум | міжвоєнний період]] еміграція йшла тільки |
В [[Інтербеллум | міжвоєнний період]] еміграція йшла тільки із [[Західна Білорусь | Західної Білорусі]], оскільки з [[Білоруська РСР| Східної (радянської)]] виїзд був неможливий. Еміграція складалася переважно з самотніх чоловіків-селян, які їхали на заробітки, хоча були і солдати, що воювали разом зі [[Станіслав Булак-Балахович|Станіславом Булак-Балаховичом]]<ref name = "kamunikat.org"/>. Кількість білорусів-емігрантів в цей період налічує близько 30 000 осіб.<ref name="kamunikat.org"/> |
||
Оскільки польське консульство не |
Оскільки польське консульство не цікавилось проблемами білорусів, емігранти самостійно почали об'єднуватися в товариства. У 1934 році було утворено «Білоруське культурно-просвітницьке товариство», в 1937 році — «Білоруське товариство „Культура“» і «Білоруська бібліотека імені [[Луцькевич Іван Іванович | Івана Луцькевича]]», а в 1938 — «Білоруське культурне Товариство» "Біловежа" (після війни «[[Якуб Колас]]»). У 1939 році всі товариства організовують «Федерацію білоруських товариств в Аргентині» до якої пізніше приєдналося ще два нових об'єднання. При бібліотеці був організований театральний гурток, який ставив спектаклі на місцевих сценах і в сусідньому [[Уругвай |Уругваї]]<ref name = "kamunikat.org" />. |
||
Коли в 1939 році [[Польська кампанія вермахту (1939) | |
Коли в 1939 році [[Польська кампанія вермахту (1939) |Німеччина напала на Польщу]] 1140 колишніх польських громадян (поляки, [[українці]], білоруси і євреї) вирушили добровольцями в польську армію<ref name = "kamunikat.org "/>. |
||
== Після Другої світової війни == |
|||
У 1945 році відкривається радянське посольство в Уругваї, а в 1946 — в Аргентині. Радянські дипломати закликали здавати старі польські паспорти колишнім громадянам [[Західна Україна | Західної України]] і Західної Білорусі, а натомість видають радянські документи, за якими обіцяють забрати в майбутньому цих людей додому. Багато емігрантів велися на цю радянську агітацію. Справа в тому, що ці люди їхали з [[Польська Республіка (1918—1939)| «панської» Польщі]] і ніколи не жили при радянській владі, тому уявлення про [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] у них були ідеалізовані. До того ж була ейфорія пов'язано із закінченням [[Друга світова війна | війни]] і перемоги в ній Радянського Союзу<ref name = "kamunikat.org" />. Більш того, часто старі емігранта відчували ворожість до нових біженцям з післявоєнного СРСР. |
|||
До 1950 року білоруське співтовариство в Аргентині досягла свого піка, тут проживало понад 30 000 білорусів<ref name = "elib.bsu.by"/>. |
|||
[[Файл:Colectividad bielorrusa, rusa y ucraniana - Dia del Inmigrante en el Planetario Galileo Galilei.jpg|thumb|250пкс|День іммігранта в 2010 році]] |
|||
У 1949 році активізував свою діяльність створений в 1941 році «Слов'янський союз в Аргентині» — [[Комунізм | прокомуністична]] слов'янська організація, створена і підтримувана Радянським Союзом. Члени «Союзу» проводили свої демонстрації, влаштовували провокації і просто нападали на учасників інших слов'янських національних організацій. 14 членів «Союзу» згодом були депортовані аргентинською владою на батьківщину. Тим часом під впливом пропаганди радянського посольства білоруські товариства починають переходити на комуністичний позиції<ref name = "kamunikat.org" />. Проте при президенті [[Хуан Перон| Хуані Перон]] починаються гоніння на комуністів, тому всі співчуваючі їм товариства та організації забороняються. |
|||
Пізніше починають з'являтися вже радянські інтернаціональні товариства, які об'єднують тепер всі радянські народи і просто людей, що симпатизують радянському ладу. Такі організації часто називали себе «культурно-спортивними клубами». Але оскільки до 1983 року в Аргентині з перервами правили [[Процес національної реорганізації | військові хунти]], діяльність таких організацій періодично припинялася<ref name = "elib.bsu.by" />. |
|||
У 1955 році в СРСР був прийнятий «Закон про амністію» за яким громадянам міжвоєнної Польщі дозволялося повернутися в Радянський Союз. Близько 2000 білорусів скористалися цією можливістю, близько 200 з них в 1960-х роках повернулися назад в Аргентину<ref name = "kamunikat.org" />. |
|||
== Сучасність == |
|||
У 2010 році в місті Лавайоль відкрився Центр білоруської культури імені [[Кастусь Калиновський|Кастуся Калиновського]]<ref>{{Cite web |url=http://www.belarus.kz/aktueller/all/853/348 |title=Архівована копія |accessdate=1 січня 2017 |archive-date=31 жовтня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161031030442/http://www.belarus.kz/aktueller/all/853/348 }}</ref>. У Центрі проводиться навчання за наступними напрямками: білоруська мова, уроки музики і народного співу, різьблення по дереву, живопис, білоруська вишивка, історія та культура Білорусі. У вересні 2012 року в м. Лавайоль на базі клубу слов'янської діаспори «Дніпро» і Центру білоруської культури імені Кастуся Калиновського відбулося святкування ювілейних дат видатних білоруських поетів: Янки Купали, Якуба Коласа, Максима Танка<ref>http: //argentina.mfa .gov.by / ru / bilateral_relations / compatriots /</ref>. |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 23: | Рядок 39: | ||
[[Категорія:Білоруси]] |
[[Категорія:Білоруси]] |
||
[[Категорія:Білоруська діаспора]] |
[[Категорія:Білоруська діаспора]] |
||
[[Категорія:Імміграція в Аргентину]] |
|||
[[Категорія:Відносини Аргентина — Білорусь]] |
|||
Поточна версія на 10:40, 29 вересня 2024
Білоруси в Аргентині (біл. беларусы ў Аргенціне, ісп. bielorrusos en Argentina) — частина білоруської діаспори, складається з білорусів, що емігрували до Аргентини та їхніх нащадків. Спільнота сформувалося в XX столітті, зараз налічує 7000 осіб і близько 50 000 нащадків. В Аргентині найбільше білоруське товариство в Латинській Америці.[1][2]
Еміграція з Білорусі в Аргентину до Першої світової війни залишається здебільшого не вивченою і не задокументованою. Статистичний імміграційний облік в Аргентині проводиться тільки з 1857 року. Від цього року і до 1915 з Російської імперії в Аргентину виїхали 161422 осіб. Однак, ця статистика не фіксувала етнічну приналежність і віросповідання іммігрантів, а тільки країни, звідки вони виїхали.[3]
Є припущення, що перші іммігранти з Білорусі потрапили в Аргентину після 1812 року — це були солдати Литовського легіону генералів Книшевича і Ринкевича, які воювали на боці Наполеона і після війни в значній своїй частині емігрували до Франції, звідки потім невідома кількість потрапила в Аргентину.[4][5]
Наводиться цифра в 5621 емігрантів з Мінщини, які прибули в Аргентину в 1907 році, але точні першоджерела цієї інформації невідомі. На думку аргентинського завідувача статистики, за 20 років до 1910 в республіці залишилося 85 тисяч вихідців з Російської імперії.[6] Втім, статистика не містить інформації про етнічну приналежність емігрантів, відоме, що більшість з них становили євреї.[7]
В міжвоєнний період еміграція йшла тільки із Західної Білорусі, оскільки з Східної (радянської) виїзд був неможливий. Еміграція складалася переважно з самотніх чоловіків-селян, які їхали на заробітки, хоча були і солдати, що воювали разом зі Станіславом Булак-Балаховичом[5]. Кількість білорусів-емігрантів в цей період налічує близько 30 000 осіб.[5]
Оскільки польське консульство не цікавилось проблемами білорусів, емігранти самостійно почали об'єднуватися в товариства. У 1934 році було утворено «Білоруське культурно-просвітницьке товариство», в 1937 році — «Білоруське товариство „Культура“» і «Білоруська бібліотека імені Івана Луцькевича», а в 1938 — «Білоруське культурне Товариство» "Біловежа" (після війни «Якуб Колас»). У 1939 році всі товариства організовують «Федерацію білоруських товариств в Аргентині» до якої пізніше приєдналося ще два нових об'єднання. При бібліотеці був організований театральний гурток, який ставив спектаклі на місцевих сценах і в сусідньому Уругваї[5].
Коли в 1939 році Німеччина напала на Польщу 1140 колишніх польських громадян (поляки, українці, білоруси і євреї) вирушили добровольцями в польську армію[5].
У 1945 році відкривається радянське посольство в Уругваї, а в 1946 — в Аргентині. Радянські дипломати закликали здавати старі польські паспорти колишнім громадянам Західної України і Західної Білорусі, а натомість видають радянські документи, за якими обіцяють забрати в майбутньому цих людей додому. Багато емігрантів велися на цю радянську агітацію. Справа в тому, що ці люди їхали з «панської» Польщі і ніколи не жили при радянській владі, тому уявлення про Радянський Союз у них були ідеалізовані. До того ж була ейфорія пов'язано із закінченням війни і перемоги в ній Радянського Союзу[5]. Більш того, часто старі емігранта відчували ворожість до нових біженцям з післявоєнного СРСР.
До 1950 року білоруське співтовариство в Аргентині досягла свого піка, тут проживало понад 30 000 білорусів[7].
У 1949 році активізував свою діяльність створений в 1941 році «Слов'янський союз в Аргентині» — прокомуністична слов'янська організація, створена і підтримувана Радянським Союзом. Члени «Союзу» проводили свої демонстрації, влаштовували провокації і просто нападали на учасників інших слов'янських національних організацій. 14 членів «Союзу» згодом були депортовані аргентинською владою на батьківщину. Тим часом під впливом пропаганди радянського посольства білоруські товариства починають переходити на комуністичний позиції[5]. Проте при президенті Хуані Перон починаються гоніння на комуністів, тому всі співчуваючі їм товариства та організації забороняються.
Пізніше починають з'являтися вже радянські інтернаціональні товариства, які об'єднують тепер всі радянські народи і просто людей, що симпатизують радянському ладу. Такі організації часто називали себе «культурно-спортивними клубами». Але оскільки до 1983 року в Аргентині з перервами правили військові хунти, діяльність таких організацій періодично припинялася[7].
У 1955 році в СРСР був прийнятий «Закон про амністію» за яким громадянам міжвоєнної Польщі дозволялося повернутися в Радянський Союз. Близько 2000 білорусів скористалися цією можливістю, близько 200 з них в 1960-х роках повернулися назад в Аргентину[5].
У 2010 році в місті Лавайоль відкрився Центр білоруської культури імені Кастуся Калиновського[8]. У Центрі проводиться навчання за наступними напрямками: білоруська мова, уроки музики і народного співу, різьблення по дереву, живопис, білоруська вишивка, історія та культура Білорусі. У вересні 2012 року в м. Лавайоль на базі клубу слов'янської діаспори «Дніпро» і Центру білоруської культури імені Кастуся Калиновського відбулося святкування ювілейних дат видатних білоруських поетів: Янки Купали, Якуба Коласа, Максима Танка[9].
- ↑ Informe sobre el español en BIELORRUSIA [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] Centro de Investigación y Documentación del Instituto Cervantes (CIDIC)
- ↑ Белорусское время. Как живёшь, белорусская диаспора?
- ↑ Шейнбаум, Л. С. Аргентинский этнос. Этапы формирования и развития. — М., 1984. — С. 107.
- ↑ Эміль Цяўлоўскі, «Беларусы ў Аргентыне» — Запісы. Беларускі інстытут навукі і мастацтва, № 32 New York — Miensk, 2009
- ↑ а б в г д е ж и Эміль Цяўлоўскі. Беларусы ў Аргентыне : [] // Запісы Беларускага Інстытуту Навукі й Мастацтва : журнал. — 2009. — № 32. — С. 75—85.
- ↑ Крюков, Н. Аргентина. Сельское хозяйство в Аргентине в связи с общим развитием страны. — СПб., 1911. — С. 442.
- ↑ а б в Шабельцев С. В.. Адаптация белорусских иммигрантов в Аргентине в 1900-1950-х гг. // Веснік БДУ. — 2008. — № 3. — С. 15—19.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 1 січня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http: //argentina.mfa .gov.by / ru / bilateral_relations / compatriots /
| Ця стаття є частиною серії статей про народ |
| Білоруси |
|---|
_with_Arms_(2020).svg) |
|
|