Білорусознавство

Ця стаття є частиною серії статей про народ
Білоруси
Білоруська культура Архітектура Кухня Кіно Література Мода Музика Народне мистецтво Образотворче мистецтво Спорт Театр Танці
Білоруська діаспора Австралія Австрія Аргентина Африка Бельгія Бразилія Велика Британія Венесуела Вірменія Естонія Казахстан Канада Киргизстан Латвія Литва Німеччина Польща Росія США Узбекистан Україна Фінляндія Чехія Швеція
Етнографічні групи Балти Білорусини Гуди Дреговичі Кривичі Литвини Поліщуки Прусси Радимичі Руські Тудовляни Ятвяги
Релігія Християнство Православ'я Білоруський екзархат БАПЦ Католицизм БГКЦ Латинська церква Протестантизм Іслам Юдаїзм Атеїзм
Мови Білоруська (класичний та офіційний варіанти) та її діалекти
Інші статті Білорусь Знамениті білоруси Історія Білорусі Білорусознавство Антропологія Етнографія Етнічні терени Вайсрутенізація Націоналізм Національне відродження Список правителів Об'єднання білорусів світу Білоруси

Білорусозна́вство (білоруси́стика, альбарутеніка; біл. Беларусазнаўства, Biełarusaznaŭstva) — гуманітарна наука, що досліджує своєрідність і спільність білорусів, їх національні рухи, взаємини з сусідами та ролю в системі міжнародного співтовариства народів в минулому й сьогоденні. Визначається комплексним, міждисциплінарним підходом до проблем дослідження. Здійснює самопізнання білоруської нації з метою вироблення та вдосконалення національної теорії, визначення національного шляху (об'єднувальної ідеї), захисту національних форм буття, в яких виявляються закономірності загальнолюдського прогресу. Латинізованою формою визначення «білорусознавства» є маловживане слово «альбарутеніка».

У межах наукової течії існує освітнє білорусознавство, яке поширює серед населення знання мови, літератури, історії, етнографії, географії, економіки, фольклористики, мистецтвознавства та ін.. Поєднання наукової та освітньої діяльності пояснюється тісним зв'язком теорії та практики національного будівництва. Підо впливом самих різних обставин нації є певним варіантом консолідації, не застиглою структурою. Успішний розвій нації неможливий без постійних цілеспрямованих зусиль щодо її духовного уздоровлення, тому національна теорія тільки у зв'язку з національною пропагандою надають етносові життєздатність й згуртованість.

Національна науково-просвітницька праця зазвичай організовується на державному рівні з використанням новітніх досягнень в галузі науки і техніки (видавництва, друкарні, радіостанції, кіно- і телестудії) і за допомогою бібліотек, архівів, музеїв. У рамках білорусознавства ведеться облік і збір наукової та художньої літератури, який складає окремий розділ під назвою білорусистики, або біларосіка, альбаросіка, альбарутеніка. Іноді під білорусистикою розуміють сукупність різних культурних надбань білоруської нації (білорусистика в мистецтві, музиці та ін.).

А білорусистами називають вчених, котрі займаються дослідженням Білорусі.

Джерела

• Шыбека З. В. Беларусазнаўства / З. В. Шыбека // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. Т. 1. А — Беліца / БелЭн; Рэдкал.: М. В. Біч (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1993 г. — 494 с., [8] к.: іл. — С. 346–348. — ISBN 5-85700-074-2. (біл.)
• Інстытут беларускай культуры: Гісторыя ўзнікнення. Сучасная структура. Навукова-даследчая дзейнасць / Апрац. А. І. Цвікевіч. — Мн.: Дзяржаўнае выдавецтва Беларусі, 1926 г. — 118 c. (біл.)
• Практычнае вырашэнне нацыянальнага пытання ў Беларускай Савецкай Сацыялістычнай Рэспубліцы: Да X гадавіны Кастрычніцкай рэвалюцыі. Ч. 1: Беларусізацыя. — Мн.: Нацыянальная камісія ЦВК БССР, 1928 г. — 148, [3] с. (біл.)

Посилання

• БІЛОРУСИ́СТИКА [Архівовано 6 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Панов С. В., Белорусоведение и его роль в культуре Беларуси (рос.)